ВВС: «Гнівна промова Путіна звучала як заявка на участь у виборах президента України»

Промова президента Росії Владіміра Путіна, в якій він оголосив про визнання окупованих сепаратистами регіонів України, була пронизана гнівом, історичними образами та викликами Заходу, пишуть кореспонденти ВВС Сара Рейнсфорд та Пол Адамс.

Ця промова представила нам розгніваного Путіна, який демонстрував нетерпіння та прямі погрози. Було таке відчуття, що президент Росії накопичував 20 з лишком років біль в грудях і нарешті завдав удару у відповідь.

«Ви не хотіли, щоб ми були друзями, – сказав він Заходу, – тому вам не потрібно було робити з нас ворога».

Цією промовою Путін не поступився своїми ключовими вимогами безпеки: що розширення НАТО має бути згорнуте, а членство України – червона межа. Він поскаржився, що побоювання Росії багато років ігнорувалися як недоречні, і звинуватив Захід у спробах «стримати» Росію як глобальну силу, що відроджується.

Увага Путіна до України здавалася нав'язливою, як у людини, яка майже не думає ні про що інше. Часом це звучало як заявка балотуватись у президенти України, настільки це було детально.

І, звісно, він намагався переписати українську історію, заявивши, що вона ніколи не була державою. У сьогоднішньому контексті це має глибоко зловісний підтекст.

Визнання двох сепаратистських регіонів України може означати, що російські війська туди вступлять відкрито – як «миротворці». Або може бути пауза, поки лідер Росії чекає, щоб побачити наступний хід свого супротивника.

У всьому цьому Україна стала полем битви. І ця гра балансування на межі між Росією та Заходом швидко переходить у відкрите протистояння.

Засідання Радбезу Росії, що пройшло раніше, являло собою театральну постановку, в якій у кожного була відведена роль і свій сценарій.

Найвищі чиновники Росії сиділи незграбним півколом перед Путіним, яких один за одним закликали підійти до мікрофона і сказати йому те, що він хотів почути.

За їх словами, Росія змушена втрутитися, щоб захистити жителів Донбасу від смертельної загрози з боку Києва, тому вона офіційно визнає регіони, зайняті сепартистами.

Знову звучало слово «геноцид», а український уряд було названо маріонеткою Заходу.

Більшість промови Путіна про Україну звучала як біла гарячка. Він називав її економічно скаліченою, вкрай корумпованою, схибленою на розробці ядерної та іншої зброї масового знищення і невдячної за всю щедру увагу, яку Росія приділяла їй з моменту здобуття незалежності.

Хоча все це не нове. Минулого літа Путін написав довгу статтю, в якій наводив ті самі аргументи.

Але від цього вони не менш шокуючі. Це не просто інший погляд на історію. Іноді здавалося, що це паралельний всесвіт.

Чому, спитав він, НАТО зробило Росію ворогом? Північно-Атлантичний альянс, звичайно, ніколи не збирався робити нічого подібного. Але заяви російського лідера ще раз показують, що Кремль глибоко обурений тим, як склалася історія. Виграш НАТО стає, у світогляді Путіна, програшем Росії.

Еммануель Макрон говорив про усунення «помилок минулого» після зустрічі з Путіним у Москві два тижні тому. Припускаючи, що Захід несе певну відповідальність за те, що ці відносини так сильно зіпсувалися.

Якщо кризу навколо України вдасться вирішити, як НАТО та Росія зможуть відновити ці зруйновані відносини?

Насамкінець Путін сказав, що спочатку обдумає почуте, а потім зробить свій вибір. Це прозвучало як виклик США – спробувати зупинити його.

Нагадаємо, Рорі Фіннін, доцент кафедри українознавства Кембриджського університету, написав для Politico статтю «Захід хибно розуміє Україну і цим допомагає Путіну», в якій пояснює, чому Україна – не «маленька».