Готуючись до «зелених лебедів»: у Києві відкрився Український кліматичний офіс. Навіщо він взагалі потрібен?

Ініціатива реалізується в рамках проєкту «Потенціал для кліматичних дій» (C4CA) загальною вартістю 3,5 млн євро. Якими питаннями буде опікуватися нова структура, в чому специфіка її бюрократичного функціоналу та які її перспективи?

За повідомленням офісу GIZ (німецької урядової організації, що є виконавцем і розпорядником коштів у проєкті C4CA), Український кліматичний офіс (УКО) працюватиме з широким колом стейкхолдерів та сприятиме змінам у структурі кліматичного врядування України. Ініціатива є частиною проєкту С4СА і діятиме до завершення належної організації урядової роботи в цьому напрямку. Партнером з українського боку виступає Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів.

Чим планує займатися УКО? Загальна стратегічна мета – сприяти боротьбі з глобальними кліматичними змінами та виконанню Україною міжнародних зобов’язань зі скорочення викидів парникових газів, а також актуалізувати кліматичні дії в усіх національних і галузевих політиках під час відновлення країни.

«Ми очікуємо, що Український кліматичний офіс не лише допоможе Україні виконати свої міжнародні кліматичні зобов'язання, а й сприятиме відновленню країни на засадах «відбудуємо краще та екологічніше, ніж було», аби Україна стала взірцем у «зеленому» переході для інших», – заявив Віргініус Сінкевічус, єврокомісар з питань довкілля, океанів і рибальства.

Ось кілька пунктів із переліку ключових завдань офісу:

• стати провідним центром навчання, політичної адвокації та інновацій в Україні, зосереджуючись на пом'якшенні зміни клімату, адаптації до її наслідків та сприянні сталому розвитку;
• зміцнювати потенціал України у сфері кліматичної політики;
• працювати як репозиторій «зелених» ініціатив, проєктів, аналітики та подій, пов'язаних з екологічною тематикою в Україні;
• налагодити співпрацю з усіма зацікавленими сторонами, зокрема урядом, місцевими громадами, неурядовими організаціями, дослідницькими центрами та бізнесом.

Навіщо це потрібно? Війна росії проти України не тільки завдала значних руйнувань або пошкоджень важливим промисловим і громадським об’єктам. Вона також негативно вплинула на клімат планети, спричинивши викиди в атмосферу значної кількості вуглецю.

Незалежне експертне оцінювання показало, що викиди парникових газів за 12 місяців війни становлять 120 млн тонн СО2-екв – це рівнозначно загальному обсягу викидів, утворених за той самий період у Бельгії.

Тому Український кліматичний офіс ставить перед собою практичні завдання, пов’язані з допомогою регіонам і бізнесу у впровадженні проєктів декарбонізації, створенням механізмів залучення «зелених» фінансів у проєкти повоєнного відновлення України, розвитком національної системи торгівлі одиницями викидів парникових газів.

Це також допоможе прискорити євроінтеграцію та «зелене» відновлення української економіки на основі інноваційних технологій, стверджує Курт Вандерберге, генеральний директор Генерального директорату ЄС з питань клімату.

Але такий прогрес потребуватиме стимулів і зусиль з боку не тільки західних партнерів, але й самої України. Зокрема, в напрямку створення національної системи торгівлі викидами парникових газів. За умовами Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, вона повинна була з’явитись ще 2017 року, проте цей термін було порушено через внутрішньополітичні чинники.

Яких результатів чекати? Тепер Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля Україні, анонсує, що запуск пілотної національної системи торгівлі викидами СО2 станеться вже наступного року. Специфіка українського експерименту в тому, що компанії зможуть «поторгувати без грошей», тобто «спробують здійснити операції на ринку СТВ (торгівлі вуглецевими квотами. – Mind) та зрозуміти як цей ринок працює». А вже 2026 року система торгівлі викидами в Україні повинна «запрацювати повноцінно», щоб поступово об’єднатися з європейським ринком парникових газів. «Наразі нам потрібно провести верифікацію всіх наявних даних і показати світу наш потенціал щодо вільних квот», – зазначив Руслан Стрілець.

Також серед урядових планів – запровадити з 2025 карбонові сертифікати, які дозволять українському бізнесу реалізувати надлишкові обсяги СО2 на європейському ринку.

Якщо зазначені  плани будуть вчасно реалізовані, то Україна та її виробники завдяки євроінтеграційним процесам опиняться в межах кордонів СВАМ – механізму транскордонного вуглецевого регулювання, тобто тарифних обмежень на викиди парникових газів, що запроваджується Брюсселем. Це дозволить українським експортерам знизити ризики додаткового, досить болючого фінансового навантаження у понад $1 млрд. щорічно, та посилити конкурентні позиції на ринку ЄС.

І коли вдасться запровадити ці починання, Україна буде залучена до новаторських міжнародних ініціатив, пов’язаних із запобіганням кліматичній кризі – екстремальним подіям, що з легкої руки фінансистів Банку міжнародних розрахунків тепер називаються «зеленими лебедями». А цей аспект уже матиме важливе політичне значення.