Міністр МЗС Литви: НАТО переможе росію в прямому військовому зіткненні, але москва діє іншими методами

Литва – країна з 2,8-мільйонним населенням – є однією з країн, які надають найбільшу військову допомогу Україні за рівнем ВВП на душу населення. Вільнюс надає Україні гелікоптери, безпілотники, бронетехніку та протиповітряну оборону, не кажучи вже про масштабну гуманітарну підтримку. Литва також пообіцяла виділяти щонайменше 0,25% ВВП на рік на допомогу Україні.

Міністр закордонних справ Габріелюс Ландсбергіс – один із найгучніших голосів серед західних посадовців, хто закликає до більш рішучої підтримки України.

Kyiv Independent зустрівся з міністром на безпековому форумі Globsec у Празі 30 серпня, щоб обговорити, як нарешті виграти війну і що таке перемога.

Пропонуємо вам головні тези з цього інтерв’ю:

Чому Захід боїться надавати Україні більшу допомогу?

Я вважаю, що головний стримуючий елемент – це страх. І він має кілька елементів. Перший – це страх, що військовий потенціал росії буде повернуто проти нас (західних країн – ред.), якщо вона розцінить певні елементи нашої підтримки як ескалацію.

Другий страх – а що буде, якщо росія зазнає поразки? І ці два страхи разом створили таку дилему для західних союзників, що вони не змогли допомогти Україні повною мірою.

Як би ви визначили перемогу України?

Україна в повній безпеці в межах власних міжнародно визнаних кордонів і є частиною ЄС та НАТО.

Як щодо компромісів, таких як територіальні поступки?

Територіальні поступки вже були в 1938 році. Куди це нас привело і скільки це коштувало? Це не змінило диктатора. Це просто послабило нас у його очах.

Єдина стратегія переговорів має йти з Києва, і ми маємо зробити все можливе, щоб зробити Київ якомога сильнішим, щоб коли щось буде вирішуватися, Україна була в найсильнішій позиції. (...) Майже кожен конфлікт має дипломатичне врегулювання. Але якщо під переговорами йдеться про поступки, які дозволяють росії зберегти окуповану територію і продовжувати тиск на Україну, то це не переговори, це капітуляція.

Які, на вашу думку, основні наслідки вторгнення України в Курську область?

З точки зору міжнародного права, це право України. Але з військової точки зору це також розумна стратегія. Досі наша (західних союзників) стратегія – це була стратегічна ясність.

Я пожартував під час панелі, що путіну навіть не потрібні шпигуни, він може просто відкрити газету і прочитати, що відбувається, де ми знаходимося. Але ви не можете вести війну за такої прозорості.

Тому, коли президент (Франції) Еммануель Макрон почав говорити про розміщення французьких інструкторів в Україні, ми підтримали це всім серцем. Литва була однією з перших країн, яка підтримала це, тому що тепер путін не знає, що буде далі. Це кращий спосіб виграти війну, ніж прозорість.

Чи можливе відкрите протистояння між НАТО і росією?

Це можливо. Але ми маємо пам’ятати, що НАТО – це оборонний альянс, і піти на такий крок – це буде вибір росії.

Коли ми візьмемо кількість військ, ракет, танків і грошей, росія далеко не така потужна, якою вона була за часів Радянського Союзу, коли вона могла зрівнятися з НАТО. У реальних військових сценаріях вони не на одному рівні. НАТО може перемогти росію.

Але росіяни не розраховують на військове протистояння. Вони розраховують – як вони це пояснюють – на демократичну слабкість, невміння приймати рішення, розбіжність у поглядах.

І ось що ми бачимо: так багато рішень в ЄС заблоковано однією країною.

Це вже було в історії: у нас сотні років була спільна країна з Польщею, Річ Посполита.

Її розтягли на шматки великі держави наприкінці 18 століття. Однією з причин, чому так сталося, було те, що в парламенті рішення могли прийматися лише одноголосним голосуванням. Тож єдине, що росіянам залишалося зробити, – це підкупити пару депутатів.

Союз Польсько-Литовський, який територіально був чи не найбільшим утворенням у Європі, не міг захистити себе, тому що ми не мали армії, готової до боротьби. Чому? Бо були люди, які були «за мир, а не за війну».

Треба пам’ятати ці уроки історії. Я думаю, що росіяни теж читають історію.

Чи може Білорусь приєднатися до війни проти України?

Лукашенко завжди діяв у дуже обмежених рамках. путін малює крейдою, куди (Лукашенко) може рухатися, що йому робити.

На Лукашенка чиниться явний тиск, щоб перекинути війська до українського кордону, і він це робить. Але я не думаю, що він дійсно хоче брати участь у війні.

Українська армія, після всього, що випало на долю українського народу, є дуже сильною армією. Я не думаю, що Білорусь наважиться спробувати. Адже це означає воювати проти досвідчених українських бійців, які майже три роки ведуть війну.

Бекграунд. Нагадаємо, Міністр МЗС Литви закликав відмовитися від купівлі російських нафти і газу і не сплачувати податки в російський бюджет, оскільки кожна ракета, яка летить в Україну, оплачена на 12,5% європейськими грошима, пояснив він.