The Atlantic: Як Байден влаштував хаос в Україні й упустив історичний шанс перемогти путіна

Філліпс О’Браєн, професор стратегічних досліджень в Університеті Сент-Ендрюс, Шотландія, в колонці для The Atlantic пише про те, чому адміністрація Джо Байдена, маючи всі можливості зупинити війну в Україні і подолати путінський режим, не стала цього робити, а натомість своєю слабкою політикою зробила ситуацію ще гіршою.

Зважаючи на актуальність теми для України, наводимо переклад статті повністю.

***

Джо Байден наповнив свою адміністрацію геніями: вчені Оксфордського університету; випускники Ліги Плюща; люди з великим досвідом у міжнародній політиці; радник з питань національної безпеки Джейк Салліван, якого президент назвав «інтелектом, єдиним на покоління». Сам президент, який уже півстоліття занурений у зовнішню політику.

Проте, незважаючи на всі ці вражаючі резюме, адміністрація Байдена погано впоралася з війною в Україні, не лише перешкоджаючи спроможності Києва відбити російське вторгнення, але й упустивши чудовий шанс покращити глобальний авторитет Америки та позиції демократичних сил у світі.

Українці, які захищалися набагато ефективніше, ніж очікувалося, продемонстрували здатність завдати серйозної військової поразки президенту росії владіміру путіну. Але знову і знову Байден і його експерти обмежували здатність України воювати, поки не стало надто пізно.

Нещодавно, лише після того, як демократи програли президентські вибори, Байден нарешті дав Україні жорстко обмежену можливість використовувати американську зброю проти військових цілей – і тільки на невеликій частині росії.

Рішення президента було прийнято після 33 місяців війни, протягом якої росія завдавала далекобійних ударів по будь-якій точці України, часто використовуючи іранську зброю.

Байден пообіцяв українцям, що буде підтримувати їх «стільки, скільки буде потрібно», але тим не менше війна триває набагато довше, ніж мала би.

Через майже три роки війна стає все більш гротескною, а кількість воєнних злочинів продовжує зростати.

Конфлікт також набув більш глобального характеру, оскільки росія поглиблює свої альянси з Китаєм, Іраном та Північною Кореєю.

Коли путін готував свої сили для вторгнення наприкінці 2021 й на початку 2022 року, Сполучені Штати мали хорошу розвідку і намагалися попередити Україну про плани росії. Набагато складнішим питанням було те, що станеться, коли почнеться вторгнення, і ось тут адміністрація Байдена не розуміла, чого чекати.

Американські посадовці вважали, що якщо путін нападе, то Україна не матиме жодних шансів і росіяни незабаром переможуть.

Вражений катастрофічним виведенням американців з Афганістану всього кілька місяців до цього, Байден відреагував на нову кризу з жалем до себе: як пише в книзі «Війна» журналіст Боб Вудворд, президент скаржився: «Боже! Тепер мені доведеться мати справу з тим, що росія завойовує Україну?»

Насправді Сполучені Штати сильно переоцінили російську могутність. Замість того, щоб викликати шок і страх, путінські війська виявилися поганим інструментом. В них була достатня вогнева потужність, але їм також заважали корупція, низький моральний дух, недоліки командування та проблеми з матеріально-технічним забезпеченням.

Тим часом українці показали себе набагато більш витривалими, стійкими та готовими до боротьби, ніж очікувала адміністрація Байдена. У той момент США могли б отримати величезну користь від енергійного опору українців і слабкості росії.

Мені важко згадати інший час, коли несподівані події пропонували би президенту США більш сприятливі умови для зміни геополітичного ландшафту. Протягом багатьох років американські стратеги обговорювали переорієнтацію збройних сил США з Європи, де вони служать для захисту від військової агресії москви, на Індо-Тихоокеанський регіон, щоб стримати швидке зростання Китаю.

Якби США допомогли Україні перемогти у 2022 році, тобто звільнити від росіян її власну міжнародно визнану територію, а потім приєднатися до НАТО, вони б також захистили європейські країни на захід від України.

Присутність сильної у військовому відношенні України в НАТО рішуче змінила б баланс сил в Європі на користь демократичних країн і відновила глобальну довіру до американського лідерства, яку підірвало фіаско в Афганістані. Тоді Сполучені Штати могли б скоротити свою військову присутність у Європі та зосередити свою енергію на Азії.

Світ був би набагато безпечнішим і стабільнішим.

Проте, незважаючи на сміливі обіцянки президента Байдена підтримувати українців, його адміністрація була налякана російськими погрозами про те, що путін застосує ядерну зброю, якщо США надто допомагатимуть Києву.

Більше того, вкорінена зацикленість на намаганні зберегти стабільність в росії, схоже, змусила Білий дім нервувати щодо будь-яких дій, які б надто сильно загрожували правлінню путіна або спричинили хаос у росії.

Салліван неодноразово хвалився, що адміністрація Байдена допомагає Україні оборонятися. Проблема в тому, що лише оборонної тактики ніколи не достатньо, щоб перемогти вторгнення набагато більшої сили.

Незважаючи на це, Байден і його помічники дотримувалися стратегії Златовласки, сподіваючись допомогти Україні боротися, не надто провокуючи путіна.

Вони надали Україні дуже обмежені види озброєння, і при цьому суворо обмежили те, що Україна могла з цією зброєю робити. Спочатку адміністрація Байдена боялася дати Україні щось, що може вдарити на відстані понад 50 км від лінії фронту, тому США постачали лише зброю малої дальності. Вони не хотіли, щоб Україна могла завдавати ударів по російських військових цілях в Криму, незаконно окупованому росією з 2014 року.

Тож протягом решти 2022 року, коли початкове вторгнення росії сповільнилося, а потім пішло назад, Україна була позбавлена будь-якої можливості вражати російські цілі далеко в тилу, навіть якщо ці цілі перебували на території України. І результати бою внаслідок цього були передбачуваними.

Хоча восени 2022 року Україна досягла значного прогресу (звільнення Херсона і Харківської області – ред.), росіянам завжди вдавалося відновитися, маючи широкі площі для укриття, де вони могли перегрупуватись і відновити свої сили.

Адміністрація Байдена змушувала Україну воювати так, як Сполучені Штати самі б ніколи не діяли.

Коли Київ прагнув отримати системи зброї більшої дальності у 2022 та на початку 2023 років, адміністрація Байдена спочатку відмовилася, посилаючись на нібито готовність путіна застосувати ядерну зброю. Ця причина регулярно повторювалася, коли українці просили доступ до інших західних систем озброєнь, включаючи ракети ATACMS, бойові танки Abrams, винищувачі F-16 тощо.

Коли США врешті-решт надавали ці озброєння, хоч і в обмеженій кількості, путін завжди відступав. Насправді ця західна зброя мала значно менший вплив, ніж могла б, якби США передали її раніше та у більшій кількості.

Невміння вчитися на цих помилках стало головним, неодноразовим провалом загальної стратегії адміністрації Байдена щодо України.

Надзвичайна обережність щодо провокацій путіна була ще зрозумілою на початку 2022 року. Американські оборонні стратеги роками боялися перетину уявних «червоних ліній», після яких, думали вони, послідує використання путіним ядерної зброї.

Як Вудворд, так і The New York Times повідомили, що коли Україна повертала собі територію восени 2022 року, Білий дім вважав – на основі даних розвідки, які, ймовірно, ніколи не будуть оприлюднені, – що існує 50-відсоткова ймовірність того, що путін використає ядерну бомбу.

Але адміністрація Байдена так і не скорегувала своє мислення після того, як стала очевидною військова слабкість росії та її схильність блефувати в ядерних питаннях.

Натомість росія скоригувала тактику і намагається виграти. Вона використовує іранські безпілотники, модернізовані термобаричною зброєю, щоб спалювати заживо українських мирних жителів; вона розгортає 10 000 північнокорейських військ для ведення бойових дій, жертвуючи при цьому власними солдатами зі швидкістю 45 000 втрат (поранених і загиблих) на місяць. (Британський уряд оцінює загальну кількість російських втрат приблизно в 700 000.)

Тим часом адміністрація Байдена зв’язує себе вузлами, вирішуючи, чи дозволити Україні атакувати важливі стратегічні військові цілі (в росії) зброєю, призначеною саме для цього.

На практиці адміністрація Байдена розглядала конфлікт в Україні як кризу, яку потрібно вирішити, а не як війну, яку потрібно виграти. Адміністрація, схоже, не розуміє, що росію можна перемогти.

Незважаючи на всю їхню обережність, Байден і його експерти із зовнішньої політики неодноразово були захоплені зненацька – хаосом навколо виведення США з Афганістану в 2021 році і, що ще більш разюче, нападом ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року. Остання подія сталася через тиждень після того, як Салліван заявив, що на Близькому Сході «сьогодні спокійніше, ніж за останні два десятиліття».

На жаль, адміністрація, схоже, була так само здивована здатністю України протистояти російській агресії – і їй не вистачило мудрості та уяви, щоб скористатися ситуацією на користь України та Америки.

Війна триває настільки довго, що Байден вже не думає про її закінчення. Українці ще можуть боротися за допомогою Європи. Можливо, новообраний президент Дональд Трамп збентежить своїх союзників і недоброзичливців, підтримуючи Україну замість того, щоб потурати путіну.

Вже очевидно, що Байден упустив момент. Адміністрація втратила свій авторитет, виглядаючи все більш безсилою через страждання України. Тим часом на допомогу росії прийшов новий антизахідний альянс, який включає Іран, Північну Корею та Китай.

Байден міг би допомогти створити кращий і безпечніший світ, ніж той, який існував у лютому 2022 року. Натомість він створив набагато небезпечніший світ.

Phillips Payson O’Brien для The Atlantic