Схожі назви, різні інструменти: експерт U-LEAD пояснив різницю між громадськими слуханнями та обговореннями
Доки не ухвалене нове законодавство ці два інструменти мусять використовуватись з різними цілями і не комбінуватись
Громадські слухання та громадські обговорення є різними елементами взаємодії органів місцевого самоврядування та жителів громади, і чітке розмежування, який інструмент з якою метою може використовуватись дозволить владі не вводити в оману жителів, а останнім – розуміти, який рівень їхньої залученості у вирішення питання від них очікується. Так вважає Михайло Шелеп, радник з питань децентралізації та місцевого самоврядування Регіонального офісу Програми «U-LEAD з Європою» у Рівненській області.
Громадські слухання
Громадські слухання – одна із форм участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, яка присутня у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) від початку його прийняття у 1997 році.
У статті 13 Закону зазначено, що «жителі мають право проводити громадські слухання – зустрічатися для обговорення питань з депутатами сільської, селищної, міської ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких заслуховувати зазначених осіб, порушувати питання та вносити пропозиції щодо вирішення питань місцевого значення». І хоча нова редакція закону суттєво розширила перелік ініціаторів громадських слухань, але, за своєю природою вони і далі залишаються саме правом жителів громади. І це перша особливість цього інструменту.
Інша важлива риса громадських слухань – їхня роль. Закон визначає, що пропозиції щодо вирішення питань місцевого значення, внесені за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду з прийняттям відповідного рішення органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Крім цього, зазначено: строки для такого розгляду і прийняття рішення; вимоги щодо участі представників ініціаторів громадських слухань в розгляді пропозицій; вимоги щодо оприлюднення рішення із зазначенням обґрунтування для врахування пропозиції чи вмотивованої відмови.
Третя особливість, яка з’явилась завдяки законодавчим змінам щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування, це те, що визначено чіткий перелік питань щодо яких проведення громадських слухань ОМС є обов’язковим. Це прийняття чи внесення змін до статуту територіальної громади, розгляд проєктів програмних документів та розгляд проєкту бюджету місцевого самоврядування. Але, це не вичерпний перелік, адже у законі або статуті територіальної громади можуть передбачатись й інші обов’язкові питання. Наприклад, громадські слухання є обов'язковим етапом під час розроблення проєктів містобудівної документації на місцевому рівні.
Тобто, громадські слухання є доволі дієвим інструментом впливу жителів на рішення ОМС. Тут саме жителі можуть визначати питання, щодо яких представники влади мають надавати їм відповіді, а згодом і приймати рішення.
Громадські обговорення
Публічні громадські обговорення (публічні обговорення, громадські обговорення) – це одна із форм консультацій з громадськістю, яка передбачає організацію і проведення публічних заходів в офлайн чи онлайн режимі. Саме так зазначено у Постанові КМУ № 996 від 03.11.2010 р. «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» (далі – Постанова).
У цій Постанові зазначено, що консультації з громадськістю організовує і проводить орган виконавчої влади. Так, як Постанова є рекомендованою і для ОМС, то організовувати публічні обговорення в громадах мають вони. Інститути громадянського суспільства можуть ініціювати проведення консультацій з громадськістю (в т.ч. громадських обговорень), але лише шляхом подання відповідних пропозицій. Окремі громадяни не мають такого права.
Постанова містить й інші норми щодо порядку проведення громадських обговорень, зокрема щодо вимог до змісту інформаційного повідомлення та звіту про результати обговорень. Також, зазначено з яких питань проєкти нормативно-правових актів потребують проведення обговорень. Результати проведення консультацій з громадськістю, в т.ч. обговорень, враховуються органом влади під час прийняття остаточного рішення або в подальшій його роботі.
Таким чином, громадські обговорення є одним із інструментів збору пропозицій та зауважень від заінтересованих сторін та мають за мету дізнатися оцінку громадськістю ефективності запропонованого органом влади шляху вирішення питання. Тобто, жителі в такій ситуації лише рефлексують на те, що їх питає влада.
Подальші кроки
Закон України «Про публічні консультації», який набуде чинності лише через 12 місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, хоч деталізував, але принципово не змінив підходів до інструменту публічного обговорення. Такі обговорення є однією із форм публічних консультацій. Через це, суб’єктом проведення публічних консультацій може бути орган місцевого самоврядування, але не жителі громади.
Однак, до набрання чинності Законом України «Про публічні консультації», порядок проведення публічних консультацій органами місцевого самоврядування визначається рішеннями рад. Тому, ОМС можуть самостійно вирішити, яким чином у їхній громаді буде застосовуватись цей інструмент. Хоча, доволі логічним виглядає розробка такого порядку із врахуванням норм згаданого закону.
До слова, це слід зробити ОМС чим швидше, адже використання громадських обговорень передбачене й іншими законами. Як приклад – питання реорганізації, зміни типу, ліквідації закладу загальної середньої освіти у сільській місцевості вимагають проведення громадських обговорень.
Резюме
- Громадські слухання і громадські обговорення є різними формами участі, тож, ототожнювати їх не можна. Саме тому, в ОМС мають бути розроблені окремі рішення про порядок проведення кожного з них.
- Жителі мають право ініціювати та проводити громадські слухання, в той же час проведення публічних громадських обговорень не можливе без волі органу влади.
- Через громадські слухання жителі мають право самі визначати теми чи питання, які їх цікавлять, натомість, під час громадських обговорень жителі лише реагують на питання від влади.
- Розгляд пропозицій, внесених за результатами громадських слухань, передбачає більшу включеність жителів-ініціаторів, ніж це відбувається при розгляді пропозицій учасників обговорень.
- За результатами розгляду пропозицій, що були подані за підсумками громадських слухань, обов’язково мають бути прийняті відповідні рішення ОМС. Натомість, при розгляді результатів громадських обговорень такої обов'язковості немає.
Це порівняння не означає, що якийсь із зазначених інструментів взаємодії влади і жителів є кращим чи гіршим. Вони просто різняться, як за природою, так і за своїм призначенням. Розуміння цих відмінностей може допомогти органам місцевого самоврядування більш ефективно застосовувати обидва.
Бажаєте дізнатися більше про інструменти участі громади та їх практичне застосування?
Пропонуємо пройти на платформі U-LEARN онлайн-курс «Форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення: топ-7 базових форм участі».
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
