Політична криза у Франції: і опоненти, і колишні союзники змушують Макрона піти у відставку

Президент Франції Еммануель Макрон пообіцяв у п'ятницю оголосити про кандидатуру нового глави уряду – вже шостого менше ніж за два роки. Лідерів провідних фракцій знову запрошено до Єлисейського палацу на переговори, проте надій на те, що політикам вдасться домовитися, все менше.

Джерело. Політичну обстановку у Франції, яка стала найбільшим політичним союзником України в Євросоюзі, аналізує Reuters.

Прохолодного осіннього ранку в понеділок 6 жовтня, через кілька годин після того, як прем'єр-міністр Себастьєн Лекорню пішов у відставку через 14 годин після оголошення складу кабінету – Макрон був помічений на самоті на набережній Сени.

Одягнений у чорне пальто, Макрон пройшов через ковані залізні ворота до кам'яної набережної, у супроводі охоронців, які трималися на віддалі. Ця сцена, знята здалеку і показана на французькому телебаченні, нагадала кадри, на яких Шарль де Голль шукає втіхи у прогулянці вітряними рівнинами Ірландії після своєї відставки наприкінці 1960-х років. Це образ лідера, зануреного у себе, на заході своєї політичної ери, пише Reuters.

Повноваження Макрона тривають до 2027 року, але відставка Себастьєна Лекорню – вже п'ятого прем'єр-міністра за два роки – посилила сумніви, що французький президент зможе протриматися до кінця терміну.

Попросивши Лекорню залишитися виконуючим обов'язки ще на кілька днів і провести переговори з парламентською опозицією, президент сигналізував, що відкидає інші варіанти: дострокові вибори, здатні привести до влади крайніх правих, або власну відставку – крок, який він категорично виключав раніше.

Проте в міру того, як простір для маневру звужується, Макрон все більше опиняється в ізоляції всередині країни: його колишні союзники віддаляються, розраховуючи зміцнити власні шанси на перемогу на президентських виборах 2027 року.

Згідно з опитуванням Elabe для BFMTV, майже половина французів звинувачує Макрона в нинішній кризі, а 51% вважають, що його відставка могла б вирішити ситуацію, що склалася.

Починаючи з невдалої азартної ставки Макрона на позачергові парламентські вибори влітку 2024 року, які розділили парламент – Національні збори – між трьома ідеологічно несумісними блоками, Макрон намагається керувати через уряд меншості, відбираючи прем'єр-міністрів із альянсу центристів та консерваторів.

Однак жоден із цих кабінетів не зміг провести реформи та скоротити дефіцит бюджету.

Лекорню, який був прем’єром місяць, вдалося на якийсь час повернути консерваторів за стіл переговорів. Ліві, як і раніше, вимагають податку на мільярдерів та скасування пенсійної реформи, що робить альянс із ними майже неможливим.

Марін Ле Пен, лідер ультраправого Національного об'єднання, одразу закликала до розпуску парламенту та нових виборів. Її партія зараз лідирує у опитуваннях громадської думки.

«Національне об'єднання» виграє від ситуації, сприймаючи розпуск (парламенту) як унікальний шанс нарешті прийти до влади», – зазначив політолог Стюарт Шо.

Заклики до відставки Макрона, які раніше звучали лише на периферії політичного спектру, все частіше звучать у мейнстрімі.

«Національні інтереси Франції вимагають, щоб Еммануель Макрон призначив дату своєї відставки – задля збереження інститутів та виходу з глухого кута, в який країна потрапила після абсурдного розпуску», – написав у соцмережах мер Канн Давід Ліснар, який набирає вагу в консервативному таборі.

Макрон неодноразово говорив, що має намір непохитно працювати до кінця свого терміну, оскільки його повноваження гарантовані Конституцією. Але, зіткнувшись з обмеженою кількістю подальших варіантів, він може вирішити завершити своє президентство драматичним жестом – як де Голль, який голосно пішов за власним бажанням у 1969 році, вважає Reuters.

Бекграунд. Як повідомлялося, раніше Макрон доручив Лекорню провести «останні» переговори про новий уряд до вечора середи. Якщо домовитися не вдасться, президент, очевидно, розпустить парламент.