Євросоюз на межі економічного розколу через питання співпраці з Китаєм – Politico

Європейський Союз дедалі більше розходиться у підходах до Китаю – і ці суперечності вже загрожують спільній економічній стратегії блоку. Попри спроби Єврокомісії виробити жорсткішу лінію щодо Пекіна, країни-члени все частіше обирають власні інтереси, відкриваючи двері китайським інвестиціям.

Джерело. Про це пише Politico.

Новий виток напруги став особливо помітним на тлі візиту прем’єра Іспанії Педро Санчеса до Пекіна, де він зустрівся з лідером Китаю Сі Цзіньпіном.

Для Мадрида це можливість залучити інвестиції, але для Брюсселя – ще один сигнал, що єдність ЄС у відносинах із Китаєм тріщить по швах.

Ситуація ускладнюється тим, що Європа одночасно намагається захистити власну промисловість і зберегти доступ до одного з найбільших ринків світу. Китай із ВВП понад $20 трлн залишається критично важливим партнером, але водночас – дедалі агресивнішим конкурентом.

Особливо болісно це відчувають європейські виробники. За словами аналітиків, через наплив дешевших китайських товарів ЄС щомісяця втрачає до 10 тисяч робочих місць у промисловості. Найбільше страждають автомобільна, машинобудівна та хімічна галузі.

Проблему посилює політика США: після торговельних обмежень, запроваджених адміністрацією Трампа, китайські товари масово перенаправляються саме на європейський ринок. У результаті торговельний дефіцит ЄС із Китаєм перевищив 350 млрд євро і продовжує зростати.

На цьому тлі Урсула фон дер Ляєн дедалі відкритіше говорить про необхідність жорсткіших заходів. У Брюсселі розробляють нові інструменти – від обмежень для китайських технологічних компаній до масштабного плану відновлення промисловості, який має зменшити залежність від зовнішніх гравців.

Однак єдиного фронту немає. Франція виступає за більш рішучі кроки, тоді як Іспанія та Угорщина активно залучають китайський капітал. Зокрема, Китай уже інвестує мільярди євро в європейське виробництво батарей і автомобілів, відкриваючи нові заводи.

Навіть політичні зміни не змінюють цього курсу. Після зміни влади в Будапешті новий лідер Петер Мадяр заявив, що Китай залишається «одним із найважливіших партнерів» країни.

Водночас ЄС уже має досвід жорсткої відповіді з боку Пекіна. Коли європейські країни вводили мита на китайські електромобілі, Китай відповів обмеженнями на європейські товари. А Литва взагалі зіткнулася з фактичним економічним бойкотом після дипломатичного конфлікту з КНР.

Ці приклади лише підсилюють страхи серед європейських столиць: занадто жорстка позиція може дорого коштувати. Саме тому багато урядів обирають баланс – або навіть співпрацю – замість конфронтації.

Роль США теж змінилася. Через непередбачувану політику Вашингтона Китай все частіше позиціонує себе як більш стабільного партнера для Європи. Опитування показують: європейці вже частіше сприймають США як загрозу, ніж Китай.

У підсумку ЄС опинився між двох сил: економічною привабливістю Китаю та необхідністю захищати власну промисловість. І поки Брюссель намагається знайти спільну стратегію, окремі країни вже грають у власну гру.

Як визнають самі європейські чиновники, проблема в тому, що Євросоюз – це 27 держав, а не єдина країна. І саме ця різноманітність зараз стає головною перешкодою для формування спільної політики щодо Китаю.

Бекграунд. Нагадаємо, за опитуваннями, європейці тепер більше бояться США, ніж Китаю – лише 12% європейців вважають США близьким союзником.