Від попередження про балістичні ракети до керування дронами: чому Україна залежить від супутників США

Українська протиповітряна оборона, ударні та перехоплювальні дрони, а також зв’язок між військовими на фронті значною мірою залежать від американських супутникових систем. Європа розвиває власні космічні технології, однак поки не може повноцінно замінити можливості США.

Джерело. Про це пише Bloomberg.

Наскільки критичною є ця залежність, стало зрозуміло в жовтні, коли Україна повідомила про відсутність звичних попереджень про запуски російських балістичних ракет перед окремими ударами. Приблизно в той самий час українські військові зіткнулися з обмеженнями в роботі супутникового зв’язку Starlink, який використовують для керування дронами.

Термінали Starlink дають змогу військовим координувати переміщення підрозділів, постачання та бойові операції. Через цю мережу також керують перехоплювальними й ударними безпілотниками.

За даними Bloomberg, обмеження роботи терміналів для БПЛА, які рухаються зі швидкістю понад 161 км/год, створювали проблеми для українських перехоплювачів, тому що їм потрібно розвивати значно вищу швидкість, щоб наздоганяти російські безпілотники, які можуть летіти 400 км/год.

Йдеться про військову систему Starshield, доступ до якої залежить від рішень американського уряду.

Інша критично важлива функція супутників США – раннє виявлення ракетних запусків. Американська система інфрачервоного спостереження SBIRS здатна фіксувати теплові сліди запусків балістичних ракет, а також відстежувати інші повітряні загрози.

Це дає Україні можливість раніше отримувати попередження про ракетну атаку й готуватися до перехоплення цілей. Час має вирішальне значення: якщо ракету виявили на великій відстані, протиповітряна оборона може спробувати збити її повторно. Якщо загрозу помітили лише перед ударом, часу на другу спробу може вже не бути.

Попередження важливі й для цивільних. Навіть хвилина чи дві до влучання можуть дати людям шанс дістатися до укриття.

Американські супутники також забезпечують знімки високої роздільності, а деякі системи можуть передавати відео. Такі дані допомагають виявляти російські війська, техніку, артилерію, склади боєприпасів, аеродроми та місця запуску ракет.

Президент Володимир Зеленський, коментуючи обмеження супутникового зв’язку, вказував на американську владу та Білий дім, посилаючись на джерела, яких не назвав. Водночас держсекретар США Марко Рубіо заявляв, що американська політика обміну розвідувальними даними з Україною не змінилася.

20 жовтня Зеленський повідомив про відновлення обміну розвідданими зі США та заявив, що повноцінну роботу Starlink мають відновити протягом найближчих 48 годин.

Однак ці кроки не усувають фундаментальної проблеми: значна частина українських військових можливостей спирається на інфраструктуру, контроль над якою перебуває поза межами України.

Європейські країни вже допомагають Україні супутниковими розвідданими. Фінська ICEYE використовує радіолокаційні супутники, які можуть спостерігати за поверхнею Землі вночі та крізь хмари.

Французькі системи здатні виявляти теплове випромінювання, а Німеччина закуповувала для України супутникові знімки комерційних компаній, зокрема американської Planet Labs.

Проте ці можливості не дорівнюють американській системі. За оцінкою Bloomberg, Європа не має аналога SBIRS для глобального раннього попередження про ракетні запуски. Загалом США мають майже 250 військових супутників на орбіті, Китай – близько 150, росія – близько 100, тоді як на Європу припадає приблизно 50.

Не існує й європейської супутникової мережі зв’язку, яка могла б зрівнятися за масштабом зі Starlink. Найближчим аналогом є система OneWeb, що налічує близько 600 супутників. Для порівняння, мережа Starlink має приблизно 10 тисяч апаратів. Їхня нижча орбіта забезпечує меншу затримку сигналу, а велика кількість супутників – ширше покриття та більшу пропускну здатність. Компактні термінали також простіше встановлювати на безпілотники.

ЄС розвиває власну захищену систему зв’язку IRIS². У серпні 2026 року Єврокомісія погодила розширення її сузір’я до 348 супутників, а перші запуски заплановані на 2029 рік.

Бекграунд. Як ми писали, розвиток європейських можливостей стримує й обмежена кількість ракет-носіїв, здатних виводити важкі супутники на орбіту, тому європейцям доводиться бути залежними від Сполучених Штатів.