Про що свідчить звіт НБУ за березень

Національний банк України оприлюднив основні показники, що характеризують стан грошово-кредитного ринку в березні 2017 року. Висновки поки що не можна назвати оптимістичними. Політика НБУ залишається рестриктною по відношенню до економіки. Регулятор намагається вийти на свої прогнозовані показники інфляції попри те, що інфляція у 2016 році та протягом І кварталу 2017 року має переважно немонетарний характер. Тобто вплинути на неї він якщо і може, то лише за допомогою стискання економіки.

Спірні результати грошово-кредитної політики Нацбанк компенсує реляціями про зростання обсягів гривневих депозитів у березні, особливо в частині суб’єктів господарювання. Вони, справді, зросли з 217,7 млрд грн до 228 млрд грн. Щоправда, якщо брати з початку року, то їхній обсяг залишився майже незмінним. Станом на 1 січня 2017 року гривневі депозити корпорацій складали 228,3 млрд грн. Також залишився практично сталим обсяг депозитів у іноземній валюті: у доларовому еквіваленті станом на 1 січня – $4,77 млрд, а на 1 квітня – $4,78 млрд.

З депозитами населення ситуація трохи гірша. У березні обсяг гривневих депозитів виріс на 3,8 млрд грн – зі 197,9 млрд грн до 201,7 млрд грн, а з початку року – на 4,1 млрд грн. У той же час обсяг депозитів у іноземних валютах з початку року скоротився на $261 млн. У результаті загальний обсяг депозитів населення, на жаль, з початку року продовжував скорочуватись, хоч і зовсім несуттєво.

Якщо ж оцінювати природу зростання депозитів корпорацій у березні, то слід зважати на те, що показники монетарної бази, так званих «вузьких коштів», з початку року теж скорочуються. Що в цілому добре.

Так, з початку року монетарна база скоротилась на 24,7 млрд грн – з 381,6 млрд грн до 356,9 млрд грн, або на 6,5%. У березні скорочення склало 4,6 млрд грн. Це важливий показник, який засвідчує, що Нацбанк, принаймні, не друкує кошти, а, навпаки, вилучає їх з обігу. Головна ж причина зростання обсягів депозитів корпорацій у березні пов'язана з тим, що буквально в останній день місяця Державна фіскальна служба провела відшкодування ПДВ на 8,5 млрд грн. 31 березня також відбувалася і сплата ПДВ, тому фактичне сальдо перерахувань з казначейського рахунку уряду в Нацбанку на рахунки підприємств склало 7,55 млрд грн.

Як бачимо, щодо депозитів корпорацій та населення ситуація з початку року хоч і не дає підстав для особливого оптимізму, але і не набуває надто тривожних рис. А от з активними операціями банків усе значно сумніше, особливо в частині кредитування суб’єктів господарювання.

Якщо обсяг гривневих кредитів скоротився лише на 1,3 млрд грн – з 429 млрд грн до 427,7 млрд грн, то в іноземних валютах – на $933 млн, з $15,014 млрд до $14,081 млрд.

Куди ж скеровують свої вільні кредитні ресурси банки? У першу чергу, на придбання депозитних сертифікатів Нацбанку. Їхній обсяг на кінець березня порівняно з лютим збільшився на 7,2 млрд грн – з 58,3 млрд грн до 65,5 млрд грн. Також протягом березня майже на 12 млрд грн зросли обсяги ОВДП на балансах банків. Щоправда, частина цього збільшення пов’язана з черговою докапіталізацією ПриватБанку, який разом з іншими державними банками перетворився на «чорну діру» зростаючого державного боргу України.

Який же висновок можна зробити з грошово-кредитної політики Нацбанку, особливо в частині її процентної політики?

Банки надалі скорочують кредитування економіки, натомість збільшують обсяг вкладень у депозитні сертифікати НБУ та ОВДП, доходність за якими теж значною мірою залежить від облікової ставки НБУ.

І справді, навіщо напружуватися з кредитною діяльністю, якщо можна отримати гарантовані 14% за депозитними сертифікатами Нацбанку та 15–16% – за ОВДП? Зрозуміло, що за таких умов дохідність за кредитами, які можуть отримати не вузьке коло великих корпорацій, складає не менше 18–20% річних. Проте, як за таких процентних ставок можна вести прибуткову діяльність, не зовсім зрозуміло.

Але така ситуація мало цікавить керівництво Нацбанку. Як наголошують у регуляторі зі щирою впевненістю у власній правоті, забезпечення зростання економіки та зайнятості – це, на щастя, не їхня відповідальність.