Проблеми самооцінки: що не так у звіті Мінфіну за рік роботи

14 квітня Міністерство фінансів України офіційно опублікувало звіт про результати своєї діяльності за минулий рік. Відповідно до задуму авторів, цей документ покликаний представити Мінфін як відомство, що здійснює системні реформи, які дозволили досягти суттєвих результатів. Але фактичний стан справ свідчить, що в роботі міністерства простежується недостатня системність та відсутня критична оцінка досягнутих результатів.

Серед головних досягнень Мінфін зазначає «своєчасне подання і розгляд за повною процедурою проекту Державного бюджету на 2017 рік». Проте, фактично цей проект був повністю переглянутий в останній місяць 2016 року, коли мінімальна заробітна плата раптом збільшилася із запланованих 1600 грн до 3200 грн, що призвело до дисбалансу між запланованими і фактичними умовами, у яких бізнес мав працювати в 2017 році. При цьому протягом перших трьох місяців цього року постійно мають місце неповні виплати зарплати працівникам бюджетної сфери, відправка їх в неоплачувані відпустки через те, що прийнятий поспіхом варіант бюджету виявився незбалансованим.

Так само, без належного обговорення і з порушенням визначеної процедури, в останні дні 2016 року приймалися зміни до податкового законодавства.

Посилання як на досягнення на факти накопичення залишків коштів місцевих бюджетів у Казначействі на тлі того, що у поточному році відбуваються невиплати в повному обсязі заробітних плат бюджетникам, свідчать про повну розбалансованість бюджетних потоків.

Посилання ж на створення ефективної аудиторської служби виглядають дивними в умовах, коли Україна була визначена як абсолютний чемпіон корупційного рейтингу.

Мінфін приписує собі успіхи реформ, що відбуваються в інших сферах – медицини, освіти, Збройних сил. Але водночас за рік своєї роботи він так і не спромігся забезпечити розробку, обговорення і ухвалення комплексного концептуального документа в галузі реформування податкової системи, за яку безпосередньо відповідає.

Таким чином, ще мінімум два роки (оскільки після розробки концептуального документа на його основі необхідно здійснити розробку комплексних змін до податкового законодавства та забезпечити їх розгляд і прийняття парламентом) платники податків продовжуватимуть працювати в умовах невизначеності та ситуативних змін податкового законодавства. Між тим саме відсутність системного бачення реформи державних фінансів робить вразливою позицію України у перемовинах із міжнародними організаціями, зокрема – МВФ.

В умовах, коли Україна не здатна сама запропонувати реальні і послідовні кроки, що дозволять їй повноцінно стабілізувати економічну ситуацію, забезпечити трансформацію національної економіки та вивід її на шлях стійкого зростання, наша держава буде постійною заручницею ситуативних рішень, що пропонуються іншими. Саме це призводить до того, що, відчуваючи усі негативні наслідки проведених реформ, громадяни водночас не бачать жодних позитивних зрушень. Підвищення тарифів не супроводжується збільшенням інвестиційної активності, руйнування системи підтримки малого бізнесу не компенсується зростанням соціальних стандартів, запланована приватизація провалюється, оскільки інвестори не готові вкладатися у зубожілу, корумповану країну з хронічним дефіцитом державного бюджету, архаїчною податковою системою, яка постійно вештається туди-сюди, латаючи чергові дірки у державній скарбниці.

Саме від Мінфіну залежить вирішення трьох ключових завдань, без яких жодний системний рух вперед є неможливим: визначення граничного обсягу коштів, перерозподіл яких може здійснюватися через систему державних фінансів з урахуванням реальних можливостей економіки; побудова ефективної, прозорої і стабільної податкової системи; ефективна протидія зловживанню державними коштами. І саме у цих напрямках громадяни очікують рішучих реформ, яких, на жаль, сьогодні Мінфін все ще не запропонував.

За таких умов залишається сподіватися, що команда професіоналів, зібрана Мінфіном для проведення реформ, все-таки вдасться до виконання своїх прямих обов’язків у тих сферах, за які міністерство несе безпосередню відповідальність, і які є критично важливими для нормального функціонування нашої держави та її економіки.