Їжа окремо, алкоголь окремо: чому в ресторані клієнтові приносять два чеки

Цього тижня екс-заступник міністра фінансів Олена Макеєва заявила про те, що ресторани в Україні не оплачують податки достатньою мірою, тому слід змінити їхній підхід до оподаткування і роботи в принципі. За її словами, головна проблема полягає в тому, що ресторатори працюють на умовах ІІ групи платників єдиного податку, тобто щомісяця платять 640 грн ЄП + 704 грн ЄСВ. Такі платники можуть мати в штаті не більше 10 осіб та обіг 1,5 млн грн на рік. Відповідно, як вирахувала Олена Макеєва, маючи обіг в 1,5 млн, підприємець щорічно платить у казну 16 128 грн податків.

На сьогоднішні поширена практика, коли клієнту приносять два чеки – окремо за «кухню» і окремо – за «бар». За словами Макєєвої, перший – за їжу – оплачується на рахунок фізособи-підприємця, ІІ група ЄП. Другий – на ТОВ, компанію-власника ліцензії на торгівлю підакцизними товарами. Компанія, крім акцизів, платить ще ПДВ у розмірі 20% і податок на прибуток – 18%. У підсумку ми отримуємо ситуацію, в якій законна оптимізація податків плавно перетікає у фіктивне підприємництво.

Євген Олейников, член ЕДК, розповів Mind, чому так відбувається, чи потрібно боротися зі «схемами» у ресторанному бізнесі, та як їх теоретично можна перемогти. А також про те, якою є насправді головна функція громадського харчування.

Як ресторани платять податки? Оподаткування громадського харчування в Україні в цілому не має особливої ​​специфіки і здійснюється на загальних підставах. При цьому власники закладів громадського харчування різного рівня дійсно використовують стандартні схеми зменшення податкових надходжень шляхом включення в розрахункові ланцюжки платників єдиного податку І та II груп.

Така схема не властива виключно громадському харчуванню – вона абсолютно стандартна для більшості видів діяльності, на які не накладаються обмеження для застосування єдиного податку. При цьому потрібно врахувати, що саме собою використання ФОП-єдиноподатника не є зловживанням, якщо загальний оборот закладу за рік укладається в обсяги, встановлені законом.

Про використання схеми ухилення можна говорити тоді, коли на одному об'єкті громадського харчування протягом року використовуються кілька ФОП, між якими розподіляється загальний обіг. Вирішення цього питання можливе, якщо поставити в обов'язок ФОП-єдиноподатників вести апаратний облік доходів.

Чи всі чисті перед законом? Перевірити чесність у дотриманні підприємцем ліміту без касового апарату неможливо. Але якщо ви зазвичай ходите в той самий ресторан, то зверніть увагу, як часто ім'я підприємця (СПД) змінюватиметься. Пояснення просте: один СПД вибирає ліміт – одразу з'являється інший СПД.

Застосування касового апарату (РРО) обов'язкове тільки в разі торгівлі підакцизними товарами (алкоголь, сигарети), а також у разі перевищення річної виручки понад 1 млн грн. При цьому, будучи на ІІ групі єдиного податку, не можна торгувати підакцизними товарами. Тому під одним дахом формально розміщуються два бізнеси: ТОВ торгує алкоголем, а СПД – готує/подає їжу. 1 млн грн на рік (365 днів) – це не більше 2739 грн на день.

Чому так відбувається? При середньому чеку в 400 грн, щоб вкладеться в «мільйонний» ліміт, заклад щодня може обслужити не більш 6–7 відвідувачів. Чи триматиме власник ресторан з таким низьким відвідуванням? Звичайно ж, ні. Оренда приміщення, обладнання, закупівля продуктів і оплата праці співробітників – це чималі витрати. Бізнес повинен бути рентабельним, а інакше навіщо його вести?

Позиція фіскальної служби, яка категорично наполягає на тому, щоб такий облік провадився виключно за допомогою спеціальних ЕККА, і відкидає будь-які альтернативні варіанти (наприклад, спеціальні додатки в смартфонах), призвела до того, що рішення цього питання фактично заблоковано, оскільки ФОП категорично проти ЕККА ( справедливо побоюючись неправомірного адміністративного тиску фіскальних органів), а фіскальна служба не згодна на будь-які інші альтернативи.

Як перемогти «схеми»? Для зменшення використання «схем» необхідно, щоб фіскальна служба визначилася зі своїми пріоритетами – збільшення податкових надходжень або ж розширення можливостей тиску на бізнес (у тому числі ресторанний) за рахунок суцільного впровадження ЕККА. Крім того, чисто фіскальний підхід до ресторанного бізнесу демонструє відсутність у його авторів стратегічного бачення розвитку національної економіки, а саме – розуміння ролі та місця культури приготування їжі в формуванні туристичного вигляду України.

На кого працюють ресторани? В умовах, коли традиційні галузі економіки, зав'язані на видобувну промисловість і сферу первинної переробки корисних копалин, демонструють спад, а традиційні ринки збуту промислової продукції доступні дуже обмежено, саме туристична сфера здатна стати одним з нових драйверів економічного зростання.

Причому це зростання буде обумовлене як безпосередніми надходженнями коштів від туристів, так і формуванням загального позитивного образу України як країни, здатної представити якісну і відносно недорогу продукцію і послуги. Саме через знайомство з Україною буде закладатися фундамент і для інвестицій, і для позитивного сприйняття українських товарів на європейському ринку (як це сталося свого часу з нині всесвітньо відомими французькими, іспанськими, грецькими делікатесами).

Так само слід пам'ятати, що сьогодні європейський підхід до малого і середнього бізнесу (яким, на відміну від транснаціональних гігантів на кшталт McDonald's, і є переважно підприємства сфери громадського харчування в Україні) полягає в тому, що їхньою основною функцією є не поповнення бюджету, а зняття з нього соціального навантаження за рахунок самозайнятості підприємців і створення ними робочих місць. Саме цей ефект від сфери громадського харчування буде визначальним для економіки в найближчому майбутньому.

Якщо ж говорити про фіскальну функцію, то до того як вимагати підвищення податкових виплат, держава мусила б продемонструвати радикальне підвищення ефективності використання вже наявних ресурсів – і це стало б кращою мотивацією для бізнесу, причому не тільки ресторанного, платити більше податків.