Захворіло у світі
31,328,238
Померло у світі
964,839
Вилікувалось у світі
21,503,496
Захворіло в Україні
181,237
Померло в Україні
3,642
Вилікувалось в Україні
79,901
Зона комфорту суворого режиму: чим є насправді таргетування інфляції від НБУ

Зона комфорту суворого режиму: чим є насправді таргетування інфляції від НБУ

І чому воно не відповідає економічним реаліям України

Цей матеріал також доступний російською
Зона комфорту суворого режиму: чим є насправді таргетування інфляції від НБУ
Фото Shutterstock

Правління Національного банку затвердило і передало на розгляд Раді НБУ пропозиції до основних принципів грошово-кредитної політики на 2018 рік і середньострокову перспективу.

«Стійке економічне зростання, а отже і підвищення добробуту українців протягом тривалого періоду можливе лише за низької і стабільної інфляції. А забезпечити низьку і стабільну інфляцію, у свою чергу, можливо лише за допомогою послідовного проведення монетарної політики в режимі інфляційного таргетування. Послідовність політики – запорука довіри до неї і, відповідно, до гривні та надійний фундамент для прийняття інвестиційних рішень населенням та бізнесом», – наголосив в.о. голови Національного банку Яків Смолій.

Для забезпечення послідовності монетарної політики правління НБУ вважає за необхідне і надалі спрямовувати її на зниження інфляції до затверджених минулого року цільових значень. А саме – 6% на кінець 2018 року і 5% на кінець 2019 року і протягом наступних років. При цьому правління запропонувало встановлювати інфляційні цілі не тільки на кінець року, а й щоквартальні орієнтири.

На сайті НБУ йдеться про те, що регулятор продовжує використовувати традиційний інструментарій для досягнення проголошених цілей, перш за все – ключову процентну ставку (облікову ставку). Валютно-курсова політика також повинна бути узгоджена із забезпеченням цінової стабільності, а не спрямована на досягнення певного рівня або діапазону обмінного курсу.

Регулятор може здійснювати інтервенції на валютному ринку, щоб продовжити накопичувати міжнародні резерви, а також згладжувати надлишкові коливання обмінного курсу для зниження їхнього впливу на інфляцію.

«Минулого року режим інфляційного таргетування довів свою успішність в Україні – завдяки його реалізації інфляція сповільнилася з 43% в 2015 році до 12% в 2016 році, тобто до мети, встановленої Національним банком. Це дозволило закласти основу для контрольованості фундаментального інфляційного тиску і поліпшення інфляційних очікувань», – нагадав заступник голови НБУ Дмитро Сологуб.

У 2018 році та в середньостроковій перспективі на ціни буде тиснути в бік їх підвищення низка як зовнішніх, так і внутрішніх чинників і ризиків, нівелювати вплив яких і є завданням грошово-кредитної політики в наступні роки.

У Нацбанку переконані, що при режимі інфляційного таргетування НБУ, як і раніше, має приділяти увагу економічному зростанню, якщо це не перешкоджатиме цілям з досягнення цінової стабільності.

Фінансовий експерт Олексій Кущ розповів Mind, які інструменти для впровадження монетарної політики регулятор реально використовує, які слова НБУ відповідають його справжнім діям, а які протирічать їм.

На даний момент єдиною метою (таргетом) НБУ є досягнення цільового показника інфляції, що розуміється регулятором вкрай вузько: насправді йдеться лише про індекс споживчих цін. При цьому такий показник, як індекс цін виробників промислової продукції, залишається немов би «за бортом».

Це призводить до жахливих перекосів у внутрішній ціновій динаміці: так, якщо споживча інфляція склала минулого року 12%, то промислова – втричі більше. Подібна політика призводить до деградації національної промисловості та вимивання оборотних коштів. Умовно кажучи, виробити в Україні товари народного споживання з високим рівнем доданої вартості – дорого, а продати вийде тільки дешево.

НБУ в цьому питанні робить вигляд, що знаходиться в якійсь компактній європейській країні, наприклад у Чехії, і відгороджується від проблем економічного зростання вузькою зоною комфорту. Але навіть у цьому, вузькому розумінні цінової стабільності, інфляційне таргетування НБУ – фікція.

Інфляція в Україні має не класичний характер інфляції доходів, яку можна зорієнтувати за допомогою монетарних інструментів, а інфляції витрат. Останні значною мірою формуються виходячи з валютного курсу. Адже Україна – імпортозалежна країна, з негативним сальдо торгового балансу, що закуповує левову частку енергоресурсів за кордоном і в якій всі базові ціни (нерухомість, земля) прив'язані до долара. Так само як і весь внутрішній механізм накопичення і заощадження інвестицій.

Таким чином, таргетування інфляції на тлі механізму плаваючого курсу гривні – це нонсенс, при якому постійно відбуватимуться жахливі цінові дисбаланси між споживчими та промисловими цінами. Та й сам індекс споживчих цін все більше нагадує штучний індикатор з суб'єктивним алгоритмом розрахунку, на зразок «індексу бігмака».

По суті, те, що ми спостерігаємо на даний момент у контексті монетарних інструментів НБУ – це монетарне таргетування, спрямоване на стримування зростання грошової маси і капсулювання вільної робочої ліквідності банківської системи. Це робиться за допомогою депозитних сертифікатів НБУ, завдяки яким Нацбанк стерилізує надлишкову ліквідність банків. Для цього продовжує зберігатися колосальний розрив між реальними ставками за корпоративними кредитами і обліковою ставкою НБУ.

За таких умов, утискаючи ділову активність і платоспроможний попит з боку населення, досить легко підтримувати ІСЦ на прийнятному рівні. Нагадаємо, це все відбувається в аграрній країні, де велика частина доходів населення йде на їжу вітчизняного виробництва.

Але навіть цей таргет, встановлений на 2017 рік у розмірі 8%, витриманий не буде – і споживча інфляція складе двозначне число. А це у свою чергу доводить, що НБУ не може забезпечувати реалізацію своїх базових цілей навіть у вузькій зоні комфорту.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті