Віртуальне регулювання: що потрібно врахувати в законопроекті про криптовалюти

Парламентський комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності почав роботу над законопроектом про криптовалюти. Про це наприкінці минулого тижня повідомив глава комітету Сергій Рибалка. За його словами, наявний IT-потенціал дозволяє Україні претендувати на лідерство в розвитку нових фінансових технологій. І тому країна потребує розвитку цивілізованого фінансового ринку. Юрист юридичної фірми «Антіка» Єлизавета Белей спеціально для Mind пояснює, які норми необхідно внести в підготовлюваний законопроект, щоб забезпечити адекватну взаємодію всіх учасників процесу роботи з криптовалютами, а які норми краще не вносити, щоб надмірно не зарегулювати цю сферу.

Україна входить до топ-5 країн світу за кількістю людей, що користуються різними біткойн-гаманцями. А згідно з дослідженнями, проведеними для журналу Forbes політичним аналітиком Беном Карнсом, – і взагалі лідирує в революції цифрових валют.

При цьому правовий статус криптовалют в Україні поки не визначений, хоча і прямої законодавчої заборони на операції з їх використанням не існує. Саме тому ані роз'яснення НБУ, ані лист ДФС, ані інші підзаконні нормативно-правові акти не можуть замінити собою закон, який би прямо врегулював або заборонив оборот криптовалют у державі.

Якщо мова йде про правове регулювання операцій з використанням криптовалют на державному рівні, то, з огляду на специфіку даного інструменту валютного ринку, втручання повинно бути мінімальним, щоб не нашкодити розвитку і поширенню технологій, але максимально знизити юридичні ризики для учасників крипторинку, встановити межі дозволеного.

У першу чергу, слід внести в законопроект визначення основних понять і термінів, а саме – що таке криптовалюта, віртуальна валюта, електронні гроші, цифрова валюта, електронна торгівля, блокчейн, токен, майнинг тощо, провести класифікацію валют для відповідного регулювання.

По-друге, для системного розуміння потрібно позначити правовий статус біткойну та інших криптовалют, бірж віртуальних валют.

По-третє, розробити відповідний звід правил поводження з криптовалютами – документ, який формалізує правила обороту цифрової валюти, а також правила її майнингу (виробництва), які нададуть учасникам ринку правові гарантії з боку держави і захистять її споживачів.

По-четверте, з метою припинення можливого відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, слід розробити фінансові заходи боротьби з шахрайськими схемами і кіберзлочинністю. І природно, визначити, які саме державні органи братимуть часткову участь в регулюванні ринку криптовалют.

Щоб криптовлаютний бізнес не пішов у тінь, не потрібно вводити заборону на здійснення такої діяльності або створювати такі вимоги, які дозволять працювати лише великим учасникам і проектам. Можливо, варто дотримуватися позиції Європейського суду, який відніс транзакції з біткойнами до платіжних операцій з валютами, монетами і банкнотами. І постановив, що вони не підлягають оподаткуванню ПДВ, рекомендувавши всім країнам-членам ЄС звільнити криптовалюти від стягування цього податку.

Також слід провести чітку розмежувальну лінію між, з одного боку, користувачами віртуальної валюти (на яких не поширюватимуться вимоги, наприклад, щодо реєстрації, ліцензування та ведення документації), і адміністраторами і обмінниками, з іншого боку, діяльність яких передбачає надання послуг з «переміщення грошей». Виходячи з аналізу світової практики, комерційна діяльність з продажу біткойнів та інших цифрових валют повинна обкладатися податком. Високий рівень захисту прав споживачів повинен співвідноситися з основним чинником, а саме вільним рухом послуг інформаційного суспільства.

Підбиваючи підсумки, хотілося б підкреслити, що навіть якщо нове явище не потрапляє під жодну з існуючих нині правових конструкцій, то це не означає, що потрібно її ігнорувати або не визнавати.