Що змінить екологічна реформа для української промисловості

Вартість реформи, яка дозволить зменшити рівень промислового забруднення до встановлених в ЄС рівнів, лише в енергетиці оцінюється в близько 200 млрд грн. Інших секторів промисловості, як-от металургія, хімічна промисловість, агропромисловий комплекс, теж торкнуться ці зміни та неминуча модернізація. Хто має заплатити за реформу і як до цього готуватися промисловцям, спеціально для Mind пояснює проектний менеджер Реформи скорочення промислових викидів Команди підтримки реформ при Мінприроди Ольга Семків.

Якою є ціна промислового забруднення? Забруднення навколишнього природного середовища на глобальному рівні спричиняє близько 16% передчасних смертей щорічно. В Україні забруднення атмосферного повітря у 2016 році за даними Інституту оцінки та вимірювання показників здоров’я призвело до понад 58 тис. смертей.

Якщо говорити про промислове забруднення цинічно в контексті економіки, то, наприклад, за даними ВООЗ та ОЕСР, сукупна вартість передчасної смертності та захворювань, викликаних лише забрудненням повітря, для 53 країн європейського регіону, до якого входить і Україна, в 2010 році становила $1,6 трлн.

На мешканців промислових міст може діяти близько 40 забруднюючих речовин, спричиняючи ріст захворюванності, зокрема, у дитячому віці. За даними досліджень, у екологічно неблагополучних регіонах захворюванність у дитячому віці вища на 816,4 випадки/на 10 000 населення у порівнянні середніми показниками по країні.

Питання промислового забруднення перестало бути проблемою майбутніх поколінь: його результати вже мають прямі наслідки на здоров’я і добробут людей. Це уже зараз відчувається у таких містах України як Дніпро, Маріуполь, Кривий Ріг та багато інших.

Про що реформа? З огляду на необхідність впровадження вимог Угоди про асоціацію – окремих положень Директиви 2010/75/ЄС про промислове забруднення (інтегроване запобігання та контроль забруднення) для України найбільш збалансованими важелями впливу є:

• введення жорстких технологічних нормативів для обсягів промислового забруднення – викидів забруднюючих речовин в повітря, скидання в водні об’єкти та в системи централізованого водовідведення, розміщення відходів;
• створення умов для інвестицій у сучасні технології та чисте виробництво та розроблення фінансових ініціатив для встановлення очисного обладнання;
• запровадження сучасних систем моніторингу та контролю промислового забруднення.

По суті, ці важелі міцно поєднані один із одним та уже зараз є одними з ключових елементів реформи дозвільної системи в сфері охорони довкілля. Фундамент, на який спирається реформа – Директива про промислове забруднення – документ з більш аніж 20-літньою історією результативного застосування  в ЄС, змінює підходи держави до формату дозвільних процедур у сфері охорони довкілля та обов’язків підприємств-забруднювачів.

Нова дозвільна система покликана відкрити вікно можливостей для поступової модернізації підприємств з врахуванням технічної та економічної доцільності впровадження природоохоронних заходів. При цьому відбудеться удосконалення механізмів контролю за реальними показниками забруднення – для фіксації порушень та відповідності дозвільній документації.

Основні елементи реформи:

1. Реформа передусім про оптимізацію державного управління з об’єднанням значної кількості дозвільних процедур для великих підприємств-забруднювачів в рамках інтегрованого дозволу – документу, що містить перелік заходів, необхідних для комплексного захисту довкілля.

Наразі система дозволів із залученням низки різних установ та за різними типами забруднення не дозволяє враховувати сумарний ефект, що чинить промисловість на довкілля. Частково випускаються з уваги питання, пов’язані з охороною ґрунтів та підземних вод, ефективним споживанням енергії та сировини, умовами виведення з експлуатації та відновленням території промислового майданчика до попереднього чи безпечного екологічного стану.

Усі ці питання будуть врегульовані в рамках інтегрованого дозволу. Це означає зменшення адміністративного навантаження на бізнес, оскільки єдиний документ, який об'єднує інформацію про всі види та типи забруднення буде введений на зміну дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, дозволу на спецводокористування (плюс скидання в системи централізованого водовідведення) та управління відходами.

Реформування дозвільної системи має змінити ситуацію і для підприємств, що чинять незначний вплив на довкілля. Адміністративне навантаження стане менш відчутним зі заміною дозволів на процедуру реєстрації або повідомлення у дозвільний орган про початок діяльності (в основному, зачепить третю групу суб’єктів господарювання, що отримує дозволи на викиди в атмосферне повітря в облдержадміністраціях).

2.  Ще один важливий елемент реформи – впровадженя «Найкращих доступних технологій та методів управління» (НДТМ). Це, за своєю суттю, дорожня карта або галузевий «керівний документ», що містить перелік заходів для переходу до найбільш ефективного та екологічного виробництва.

Імплементація НДТМ в українське законодавство передбачає формування переліку рекомендованих технологій, граничних допустимих та валових обсягів промислового забруднення визначених на їх основі, методів управління, в т.ч. вимогу впровадження системи екологічного менеджменту, вимог до моніторингу і т.д. Таким чином, нормування обсягів промислового забруднення стане більш суворим та вимагатиме впровадження природоохоронних заходів.

При цьому, слід зауважити: в межах НДТМ підприємствам буде запропонований широкий набір рішень для зменшення негативного впливу на довкілля, в тому числі й економічно доцільних, що не потребують значних інвестицій та клопіткого планування. Тому оператори установок матимуть можливість вибору для поступового впровадження природоохоронних заходів різного масштабу.

3. Надійні та точні дані про фактичні обсяги промислового забруднення: в українських умовах вимоги до моніторингу є одним із найболючіших питань. Адже якщо невитратні розрахункові методи уже, загалом, розроблені та використовуються підприємствами, то установка систем для безперервного моніторингу вимагає відчутних витрат. Окрім цього, доступ до даних моніторингу буде відкритим для усіх зацікавлених сторін, формуючи у підприємств відповідальне ставлення до використання очисного обладнання та забезпечення достовірності даних моніторингу.

Таким чином, функція контролю не зосереджена лише в одних руках – окремо працює контролюючий та дозвільний орган. Інформація про порушників такожа відкрита для громадськості. Ця система буде дієвою не тільки завдяки технологіям, але ще головніше – завдяки громадському контролю.

Повертаючись від ключових елементів реформи до запитання: хто, власне, заплатить за скорочення обсягів промислового забруднення? Відповідно до принципів Директиви про промислове забруднення, платитиме забруднювач – промисловість, що здійснює викиди та скидання забруднюючих речовин, утворює відходи.

Проте з введенням більш амбітних вимог до обсягів промислового забруднення, підприємства не залишаться на одинці з новим регулюванням, виконання якого потребуватиме знаних фінансових ресурсів.

По-перше, для великих підприємств-забруднювачів в рамках дозвільної процедури передбачено визначення графіку впровадження природоохоронних заходів з врахуванням стану довкілля, затребуваних обсягів фінансування, технічної складності та тривалості проектів з модернізації.

По-друге, Директива та згодом українське законодавство передбачатиме можливі пільги для компаній у застосуванні найкращих доступних технологій і методів управління у тому випадку, якщо їхні витрати на НДТМ перевищуватимуть переваги від власне застосування НДТМ – так звана опція «відхилення». Разом з тим, за умови незадовільної якості довкілля на території впливу установки зловживати опцією “відхилення” не вийде.

По-третє, впровадження інтегрованого дозволу є лише одним із елементів реформи, яка має одну мету – чисте та безпечне довкілля – і різні інструменти досягнення цієї мети. Один із найдієвіших та прямих способів впливу – екологічний податок, який в Україні має бути переглянутий не стільки з точку розу розміру, скільки із точки зору розподілу грошей.

Реформа дозволить до 2030 року зменшити на 22,5% промислові викиди в атмосферне повітря відносно 2015 року. При цьому, важко оцінити реальну вартість та цінність, яку отримає держава та все населення України. Це відновлення ґрунтів та вод, це вартість ліків, це здоров’я та життя людей. Усе це є тим залізним аргументом, який необхідно використовувати в діалозі з бізнесом.

Дисклеймер: авторський блог не є офіційною позицією Європейського банку реконструкції та розвитку або будь-якої іншої інституції ЄС.