«Хмарна» пільга з ПДВ: як оподатковується програмне забезпечення

Сьогодні IT-сектор – одна з галузей економіки України, що найбільш динамічно розвиваються. Високі технології, сучасні підходи, міжнародний досвід – усе це привертає увагу як іноземних замовників та інвесторів, так і органів держвлади. В першу чергу згадуються обшуки, вилучення комп'ютерної техніки та інші спроби «притиснути» цей прибутковий, але місцями незрозумілий бізнес. Однак існують інші, позитивніші, приклади того, як влада взаємодіє з IT-сектором. Наприклад, податкові пільги. Детальніше про них та їхні «підводні камені» спеціально для Mind розповідає Єгор Синицин, старший податковий консультант консалтингової компанії EBS.

Чого стосувалися «покращення»? З 1 січня 2013 року в Податковому кодексі України з'явилася норма, яка на 10 років звільнила операції з поставки програмної продукції від сплати податку на додану вартість (ПДВ). Однак комп'ютерні технології розвиваються настільки стрімко, що законодавство за ними не завжди встигає. Спочатку в ПКУ говорилося, що від ПДВ звільняються операції з «поставки програмної продукції». Тобто її фізичної передачі від постачальника клієнтові.

Але в 2018 році до Кодексу були внесені правки, які розширили список пільг. Тепер від ПДВ звільняэться не тільки постачання примірників (копій) програмної продукції, а й доступ до програмного забезпечення, коди для завантаження і активації програмного забезпечення, оновлення, додатки, розширення функціоналу програмного забезпечення, а також підписка на такий сервіс.

Чому це сталося? Так звані «хмарні» технології завойовують світ. Це цифрові операції і послуги, які виконуються не на обладнанні замовника, а на серверах виконавця або третьої компанії. За даними Cisco Global Cloud Index 2016-2021, до 2021 року глобальний річний трафік хмарних центрів обробки даних (ЦОД) зросте у 3,3 рази порівняно з 2016 роком і досягне 19,5 зетабайт. Схожі тенденції відзначаються і в Україні.

Головні причини зростання хмарного трафіку – вдосконалення інформаційної безпеки і розвиток інтернету речей, бум якого в Україні ще не настав. Але навіть зараз все більше компаній-замовників вважають за краще отримувати програмне забезпечення не на свої комп'ютери і сервери, а користуватися обчислювальними можливостями постачальника або глобального провайдера.

У чому виникли складнощі? На перший погляд, ідея таких змін Податкового кодексу щодо операцій з програмною продукцією йде в ногу з глобальними трендами, проте текст самого закону все ж залишив поле для множинного тлумачення.

Такий прогресивний підхід не збігається з думкою Державної фіскальної служби (ДФС) України, яка по-своєму трактує такі положення. Деякі учасники IT-ринку практично відразу, після внесення правок до законодавства на початку 2018 року, звернулися до ДФС за роз'ясненням про можливість застосування пільги до деяких зі своїх операцій.

Відповідь, надана у вигляді індивідуальних податкових консультацій, показала, що якщо в результаті отримання доступу до онлайн-ресурсів не відбувається безпосередньо скачування програми (її копії), то в ДФС подібні технологічні дива вважають послугою з пошуку, обробки та надання інформації, на яку не поширюється пільга з ПДВ. Хоча за своєю суттю це не так.

Як діють айтішники? IT-компанії вже майже рік не знають, як же обліковувати подібні операції. І основне питання не тільки в небажанні сплачувати ПДВ. Учасники ринку розділилися на три умовні групи:

• ті, що готові ризикнути;
• ті, які віддають перевагу обережним;
• ті, котрі очікують ясності.

Перші в договорах із клієнтами застосовують пільгу з ПДВ до широкого спектру операцій. Другі – навпаки, нараховують ПДВ на всі що тільки можна, перекладаючи його сплату на покупця ПЗ. Третя – досить численна група – заморозила укладання контрактів, чекаючи однозначного вердикту влади. Для початку в форматі Узагальнюючої податкової консультації, яку, за нашими даними, вже готує Міністерство фінансів України. Адже зараз будь-яка дія – ризик натрапити на штраф.

Якщо виявиться, що ці операції не мають пільги з ПДВ, то IT-компанії доведеться заплатити зі своєї кишені не лише ПДВ у розмірі 20% від суми контрактів, але і штраф у 25% від суми ПДВ та пеню в розмірі 120% облікової ставки НБУ. Якщо ж виявиться, що пільга, навпаки, правомірна, то можуть постраждати покупці програмного забезпечення, які сформували собі неправомірний податковий кредит. І в цьому випадку вони повинні будуть заплатити в бюджет ПДВ і штрафні санкції.

Чого побоюються держструктури? Окремо слід відзначити складнощі, з якими зіткнулися державні органи і держпідприємства. Всі вони здійснюють закупівлі через електронну систему ProZorro, в якій необхідно точно описати вимоги до товару чи послуги. З урахуванням того, що держсектор України повільно, але впевнено рухається в сторону діджиталізації і впровадження все більшої кількості електронних послуг, має з'являтися все більше тендерів на розробку й закупівлю сучасного програмного забезпечення. Але якщо чиновники і держменеджери чітко не впевнені «з ПДВ» чи «без ПДВ» купується затребуваний ними продукт, то вони його, ймовірно, взагалі не будуть закуповувати. Щоб не зіткнутися з нормами іншого кодексу – Кримінального.

Що робити? Найрозумніше рішення – чекати. Для початку – Узагальнюючу податкову консультацію Мінфіну, яка, як обіцяють, повинна закрити частину оперативних питань. Публікація такого документа дозволить привести свій облік до єдиних норм і стандартів, мінімізувавши ризики суперечок з ДФС. Однак для повного внесення ясності потрібно вносити зміни до законодавства. Правки, які закріплять пільги для IT-галузі, необхідно прийняти вже на найближчій сесії Верховної Ради України, аби з 2019 року IT-ринок і його клієнти мали чіткі та прозорі правила оподаткування операцій з програмним забезпеченням. У тому числі і тими, які не можна підкріпити безпосередньою передачею ПЗ з рук у руки.