1С для держкомпаній: чим замінити «заборонене» ПЗ

Новина про введення Росією економічних санкцій проти українських політиків, підприємців і підконтрольних їм компаній може підхльоснути жорсткіший контроль дотримання санкцій, введених свого часу проти самої РФ. А санкційна боротьба усього світу з Російською Федерацією не вщухає вже котрий рік. 25 вересня 2018-го США затвердили черговий список російських компаній, дії яких суперечать національним інтересам США. Вони переважно пов'язані з оборонно-промисловим комплексом Росії. Але й інші сфери теж не залишаються без уваги.

Свої санкційні списки вже мають Європейський Союз і Україна. І в них є компанії зі сфери високих технологій і IT. В Україні під санкції вже потрапили розробники найпопулярнішої на пострадянському просторі програми бухгалтерського обліку – 1С. Разом з ними ризикують постраждати і її українські користувачі. У першу чергу підприємства, в статутному капіталі яких є частка держави. Давид Тетруашвілі, керівник відділу управлінського консалтингу компанії EBS спеціально для Mind проаналізував основні ризики та шляхи їх уникнення.

Що вже зроблено? У травні минулого року президент України Петро Порошенко ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України про санкції щодо понад 1000 фізичних та 400 юридичних осіб. До переліку потрапили ТОВ «1С» (Росія), ТОВ «1С Мультимедіа Україна», ТОВ «1С-Телур Модуль», ТОВ «1С-Рарус Софт Україна», ДП «Єврософтпром» (усі – Україна). Всі вони тим чи іншим чином пов'язані з розробкою і дистрибуцією 1С – популярного програмного забезпечення (ПЗ) для ведення бухгалтерського обліку та організації управління підприємством.

Українські споживачі побоювалися повної заборони цього ПЗ, але досить оперативно з'ясувалося, що обмеження стосуються лише співробітництва з конкретними юридичними особами, але не використання самого продукту. Його продаж і підтримка були організовані через компанії, зареєстровані на території Європейського Союзу (зокрема, в Естонії). Отже приватні компанії України без особливих складнощів на власний острах і ризик продовжують використовувати 1С у різних його проявах. Більш того, фактично в Україні немає механізму, який дозволив би заборонити використовувати це ПЗ.

А ось бюджетним організаціям і державним підприємствам РНБО настійливо рекомендував перейти на вітчизняний програмний продукт. Чи готовий цей сегмент економіки до таких технологічних змін?

Якими є попит і пропозиція? За експертними оцінками, в Україні близько 300 000 компаній користуються 1С. Частка цього ПЗ серед програм для ведення бухгалтерського обліку коливається в межах 80-95%. На переконання автора, вона ближча до нижньої межі цього діапазону. Природно, не всі вони ризикують опинитися без автоматизації виробничих і управлінських процесів у результаті введення санкцій.

В основній групі ризику – держкомпанії. За оцінками EBS, в Україні діє близько 80 000 компаній з участю державного капіталу. З них близько 3000 мають річний оборот понад 100 млн гривень. Саме їхній менеджмент повинен у першу чергу замислитися про те, що буде, якщо рекомендації РНБО і Служби безпеки України (СБУ) про відмову від 1С стануть більш наполегливими.

Ведення бухгалтерського обліку – це лише один з видів діяльності компанії, що вимагає автоматизації. Але не єдиний. Великим компаніям потрібна комплексна автоматизація, що дозволяє якісніше планувати ресурси, оперативно отримувати всю необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень, вести всі види фінансового обліку. Такі завдання дозволяє вирішити впровадження інформаційних систем класу ERP (Enterprise Resource Planning). На пострадянському просторі серед таких програмних продуктів компанія 1С також є помітним гравцем.

Відносно нещодавно в Україні з'явилася локалізована версія її системи – BAS ERP. При цьому розробники свідомо пішли від згадки 1С у назві свого програмного продукту.

До 2014 року сегмент ERP-систем в Україні досить динамічно розвивався, тут працювали і працюють усі глобальні лідери. Однак держсегмент традиційно був «недолюблений», коли йшлося про автоматизацію і впровадження легального ПЗ. Тому всі державні підприємства можна умовно розділити на дві категорії:

• Ті, яким потрібно піти від 1С.
• Ті, яким потрібно з нуля автоматизувати свою діяльність.

В останні кілька років діджіталізація держсектора йде стрімкими темпами. Але в обох випадках компаніям потрібно визначитися з доступними можливостями. Якщо у невеликих компаній є досить багато варіантів комплексної автоматизації діяльності та бухгалтерського обліку, то рішень для великих гравців ринку не так вже й багато.

У першу чергу – це іноземне програмне забезпечення від глобальних лідерів: SAP, Oracle та Microsoft Dynamics. Усі вони представлені на українському ринку, але мають низку недоліків для масового впровадження в державному секторі. Головний з них – дуже висока вартість. Далеко не всякий топ-менеджер зважиться взяти на себе відповідальність і оголосити тендер на впровадження саме такого ПЗ. Адже реалізація проекту може зайняти 1,5-2 роки, а економічний ефект підприємство відчує ще пізніше. До того, це все – іноземні розробки. А в РНБО, як ми пам'ятаємо, рекомендували використовувати вітчизняний програмний продукт.

Розробка та налагодження повноцінної ERP системи займає кілька років. Але цього замало – ще потрібно завоювати довіру клієнтів. Тому, з великою часткою ймовірності, можна говорити про те, що державний сектор шукатиме вже існуючі рішення.

За нашими даними, зараз в Україні фактично є тільки одна така пропозиція – ERP система IT-Enterprise, яка вже понад 10 років розвивається у висококонкурентному середовищі.  Це модульна система, яку можна адаптувати до потреб підприємств, у неї лояльніші вимоги до підтримки. У той час як у топ-3 світових виробників ERP-систем подальша підтримка програмних продуктів становить значне джерело доходу. Отже, це істотні додаткові витрати клієнтів.

З іншого боку, відсутність обов'язкової підтримки призводить до того, що деякі компанії, що використовують продукт IT-Enterprise, не оновлюють цю систему, а наполегливо користуються старими версіями. Це не дуже сприятлива тенденція.

Навіщо потрібен «свій» продукт? У світі сучасних технологій вимоги до інформаційних систем змінюються стрімко. Автоматизація підприємства потрібна для того, щоб максимально швидко отримувати інформацію від усіх підрозділів, відображати її в обліку та оперативно реагувати на зміни ситуації. А якщо ПЗ не оновлюється, це веде до технологічної відсталості, і є ризик того, що, наприклад, не будуть враховані останні зміни в законодавстві, яке, як відомо, в нашій державі постійно змінюється. Відповідно, вступні з системи, на підставі яких будуть прийматися рішення, можуть виявитися некоректними.

Але ми бачимо ще один масштабний ризик, на який слід звернути увагу. У разі, якщо буде прийнято політичне рішення про міграцію всіх держпідприємств на вітчизняні програмні продукти, розробники ПЗ можуть просто не впоратися з одночасним напливом клієнтів.

Впровадження нового програмного продукту будь-якого класу займає мінімум кілька тижнів. Програмні продукти ERP-класу впроваджуються багато місяців. Мінімальна команда на проектах впровадження становить від двох до чотирьох консультантів і програмістів залежно від розміру підприємства, кількості бізнес-процесів і складності самого ПЗ.

До такого повороту не готовий на сьогодні жоден з вітчизняних розробників. Для того, щоб задовольнити потенційний стрибок попиту, розробникам доведеться або стрімко розширювати штат, або збільшувати мережу партнерів, у тому числі, в регіонах. І підготовчу роботу необхідно проводити вже зараз. Якщо цього не зробити, держсектор може зупинитися.

У той же час, бюджетникам і державним підприємствам не потрібно чекати рішення вищого керівництва країни, а вже зараз починати підготовку і перехід на нові програмні платформи, у яких немає ризику потрапити під санкції і заборону. Адже політичні рішення, як правило, безкомпромісні і не дають часу на адаптацію і перехідний період.