Приватний виконавець стукає двічі: як тепер банки стягують борг
І як діяти позичальникові, який «проштрафився»

Закон про приватних судових виконавців діє вже майже 2,5 року. За цей час вони пройшли навчання, стажування та розпочали роботу. Можна сказати, що інститут приватних виконавців в Україні почав функціонувати. Дмитро Головко, керуючий партнер ЮК «Головко і партнери», спеціально для Mind підбиває перші підсумки цієї новації. А також пояснює, як змінився механізм стягнення боргів банками.
Коли тільки розпочали говорити про те, що судові рішення виконуватимуть не лише державні судові виконавці, а й «приватники», то багато хто уявляв собі останніх як бандитів із битами, але з офіційними «корочками», які викидатимуть людей з їхніх квартир. Однак тепер зрозуміло, що все це – страхи і спекуляції. Насправді приватні судові виконавці – це на 90–95% колишні державні виконавці, які просто перейшли в приватний бізнес.
Як працюють приватні судові виконавці? Через запити в банк вони отримують інформацію про боржника і на підставі відкритого провадження можуть заарештовувати його банківські картки, депозитні та поточні рахунки. Крім того, через запити в податкову під арешт можуть потрапляти рахунки фізичної особи – підприємця (ФОП), офіційні доходи боржника – до 20%, а в окремих випадках і до 50% від зарплати, стипендії або навіть пенсії. Повноваження приватного виконавця також дозволяють заарештувати будь-які офіційні доходи боржника, а також накласти прямий арешт на нерухомість.
Як з ними співпрацюють банки? Сьогодні багато банків відійшли від практики звернення до судів з метою стягнення боргів. Тепер вони просто йдуть до нотаріуса і роблять виконавчий напис (документ на стягнення суми боргу), передають його приватному виконавцю, і той уже відкриває провадження, накладає арешти та стягує борги.
Багато боржників продовжують вважати, що банк, якому вони заборгували, спочатку піде в суд, потім буде довгий період судових розглядів, а проблеми в них з'являться лише після рішення суду на користь банку. Але тепер все відбувається набагато швидше. Приватні виконавці – люди мотивовані: їхній дохід залежить від обсягу боргів, що стягуються, а тому про наявність арешту на його майно боржник може дізнатися вже тоді, коли питання буде вирішене.
Коли банки можуть звертатися за допомогою до приватних виконавців? Якщо боржник уже кілька місяців не платить за позикою, банк може звертатися до приватного виконавця. Договір з банком це має на увазі, і як тільки за кредитом є прострочення, банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань, тобто не тільки погасити борг, але й всю суму кредиту. А якщо кредит банку забезпечений заставою, то банк може стягувати і заставу.
Продаж заставного майна за участю приватних виконавців також відбувається сьогодні значно швидше – від відкриття провадження до передавання на торги проходить буквально від двох до чотирьох місяців. Причому зараз практично нічого не перешкоджає передачі майна на торги в СЕТАМ. Зупинити таку процедуру можна тільки одним шляхом – окремим рішенням суду. Але можна не встигнути: поки суд відкриє провадження й винесе рішення, квартира вже може бути продана.
Чому банки стали суворішими до позичальників? Природно, не всі боржники в захваті від останніх посилень. Але такий механізм роботи з неповерненнями – світова практика. Тому що раніше система виконання судових рішень була настільки неефективною, що в більшості банків портфель «поганих» кредитів наростав як сніжний ком. Так, до кінця минулого року загальний обсяг неповернень по системі сягнув рівня 655 млрд грн, або 55% від всієї кредитної маси. І хоча в січні 2019-го частку «проблемки» вдалося скоротити до майже 632 млрд грн (53%), ситуація все одно близька до катастрофічної. При цьому «лідерами» за неповерненням уже традиційно виступають державні банки. Тому з точки зору адекватного розвитку права і економіки банківської сфери такі зміни рано чи пізно мали відбутися і в Україні.
Звідки так багато неповернень? Основна маса проблемних кредитів починається у 2006–2008 роках, коли видавалася величезна кількість позик для купівлі квартир на «надутому» ринку нерухомості. Наприклад, у той період для покупки економ-житла на периферії Києва, яке зараз коштує $25 000, у банках оформлялися кредити на $100 000.
Як діяти позичальникові? Навіть в описаних вище жорстких умовах не потрібно думати, що боржник поставлений у повністю безвихідну ситуацію. Наприклад, він може сам викупити свою квартиру на СЕТАМ. Гравців на цьому ринку поки не так багато – люди обережні, бо розуміють, що «боргові» квартири в 90% випадків продаються без згоди боржника. Тобто це – примусовий продаж, а отже, боржник під будь-яким приводом може оскаржувати результат торгів безпосередньо в суді, протидіяти новому власнику при вселенні в продану квартиру, а виселити його з цього житла без окремого рішення суду неможна.
У практиці вже є випадки, коли кредитори не зуміли безпосередньо домовитися з банком про погашення боргу за квартиру й вирішили піти саме таким шляхом – викупити її на СЕТАМ за допомогою родичів. А потім уже з банком домовитися досить просто – такий кредит стає бланковим, і банк його або списує, або переуступає колекторам за 1% від його вартості. Із колекторами же можна домовитися за 3–5% від суми залишку боргу, і в результаті банк цей борг закриє.
Багато хто йде саме на таку схему, тому що її вигода очевидна: якщо квартира коштує на ринку близько $40 000, через СЕТАМ її можна купити за $23 000 (тобто економія – $17 000), потім домовитися з банком про сплату $3000–4000 як залишку боргу, і все – питання закрите.
Тому в тих, хто готовий закрити борг перед банком, зараз з'явилася така можливість. По-перше, банки охочіше йдуть на поступки. І навіть ті позичальники, які брали кредити в збанкрутілих банках, можуть викупити свої квартири з торгів на ProZorro. А якщо ваш борг перед банком уже викуплений у пулі з іншими боргами, можна домовитися з факторинговою компанією – і викупити свою нерухомість уже в неї. У цьому разі йдеться про сплату від 30 до 50% від вартості квартири.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.