Тренування законотворців: як нормативам встигати за технологіями

Минулого тижня Центрвиборчком завершив обробку виборчих протоколів та підтвердив, що до Верховної Ради потрапляють народні обранці від п'яти політичних сил на чолі з партією «Слуга народу». Пізніше в ЗМІ з'явилася інформація про необхідність проведення навчання для народних депутатів цієї політичної сили. Останні пройшли експрес-тренінг в Карпатах і надихнулися на подальшу плідну роботу в парламенті.

Водночас законотворча робота передбачає не тільки академічні знання та їхнє практичне застосування, але і повинна відповідати викликам часу. Як же врахувати в постійних юридичних конструкціях стрімкий розвиток інновацій, чи варто це робити і яким чином, розповів Mind СРО у Bot & Partners, лаборант в «Юридичній Лабораторії» Андрій Удовиченко.

Навіщо нам необхідно законодавство?

Перший курс американського права часто починають з такого завдання. Містечко відкрило парк, щоб люди могли відпочивати і насолоджуватися життям. У парку повісили оголошення: «Жодних транспортних засобів у парку».

Відповідно до словника, транспортний засіб – це технічний пристрій для перевезення людей та/або вантажів.

При цьому виникає питання трактування поняття, коли справа стосується конкретних засобів пересування. Наприклад, а колясці з дитиною можна? Швидкій? Поліцейській машині? Поліцейській машині, що переслідує злочинця? Сміттєвозу? А пам'ятник у вигляді танка можна поставити? Ролики? Дрони?

Спробуйте обговорити ці питання з колегою, що сидить поруч. Чи зможете ви нормально переписати цю норму?

У США це завдання дають студентам, щоб показати, як складно домовитися про загальні норми поведінки. Воно також показує, що формалізувати наше сприйняття справедливості та правильності й потім його трактувати – непросте заняття.

Але ж для прийняття нового закону часто домовитися має величезна частина суспільства. Формально кілька сотень депутатів, але насправді: депутати, політики, лобісти, журналісти, бізнес, іноземні партнери і багато інших.

Частина з них один одного ненавидять, у багатьох протилежні інтереси. А тут їм потрібно не тільки домовитися, але й записати все, про що вони домовилися.

Чи можна врегулювати застосування нових технологій і як це зробити?

Є ще проблема – ми переоцінюємо технології в короткостроковій перспективі та недооцінюємо в довгостроковій.

Щоб зрозуміти, як регулювати те чи інше явище, нам, як суспільству, спочатку треба подивитися, як люди цим користуються, припускаються помилок та вчаться на цьому, роблять добро, зло. Як нова технологія впливає на інші індустрії.

Наприклад, Патентний офіс США з 1836 року видав 10 млн патентів на винаходи. Конгрес США з 1789-го видав трохи більше 20 000 актів.

Скільки з цих 10 млн патентів реально захищали технології, які змінювали суспільство так, щоб потрібні були нові закони?

Уявіть, якби ми намагалися писати закон під кожну з них? Країни б зупинилися в розвитку, обговорюючи коми, які потрібно було проставляти в усіх нових актах.

Як же готувати законодавчі акти?

Норми можна писати по-різному. Наведу два варіанти.

Варіант 1: можна намагатися передбачити і врегулювати все за допомогою чітких норм, які чимось схожі на алгоритми – If, then, else. І це зручно, коли у нас є досить чітке розуміння алгоритму відносин і можливих варіантів розвитку подій. Наприклад, це годиться для порядку голосування, процедур, реєстрів. Але дуже погано підходить для абстрактних конструкцій на кшталт прав людини.

Варіант 2: писати в стилі «не нашкодь». У цьому випадку неважливо, чим саме завдається шкода – скальпелем або ліками.

Схожим чином працює, наприклад general data protection regulation (GDPR), яка регулює обробку персональних даних. Багато компаній не люблять GDPR якраз через дуже загальні формулювання, нестачу чітких приписів і розмитості критеріїв. Але саме це і дозволяє GDPR не застаріти в день виходу.

У GDPR недарма кажуть про те, що її норми написані без прив'язки до конкретних технологій, але з урахуванням цілей, яких хотіли досягти законодавці.

Такі формулювання, звичайно, навантажують бізнес. Але водночас стимулюють розібратися в поняттях і в тому, що відбувається в самій компанії – вивчити і формалізувати процеси, знайти і закрити дірки, позбутися старих підходів і винайти нові.

Звичайно, щоб гнучкі норми функціонували, мало просто їх написати. Необхідна взаємна робота законодавчої та виконавчої влади, судової системи, некомерційних організацій, бізнес-асоціацій і компаній.

Трактувати норми в контексті нелегко, але можливо. І якщо суспільство вміє трактувати гнучкі норми, то йому не потрібно постійно нести величезні витрати на нове регулювання, одночасно досягаючи цілей, для яких закон був написаний.

Як технологія може вплинути на законотворчість в Україні?

Закон не має встигати за технологіями, оскільки він регулює не технології, а людей і те, як вони ними користуються. При цьому сама технологія другорядна, важливий контекст її використання людиною. Бачити цей контекст наперед ми вміємо дуже погано, тому нам потрібно його збирати і записувати.

Побачити і записати все ми не можемо, тому потрібно користуватися оціночними поняттями і критеріями, які ми вписуємо в норми. А далі потрібно просто жити з фактом, що ми навряд чи досягнемо повної передбачуваності як нових технологій, так і норм законів. І це нормально.

У нашій країні нещодавно пройшли вибори і зараз партія «Слуга народу» отримала потужну технологію – більшість у парламенті. Це означає, що вони можуть дати дуже хорошу дорогу для впровадження технологій в українській державі та бізнесі.

В основному навіть не потрібно вигадувати нічого неймовірного і намагатися все навколо блокчейнізувати. Потрібно продовжувати:

• відкривати дані та реєстри,
• стимулювати впровадження електронних послуг і позбавлятися від паперу,
• стимулювати використовувати open-source рішення,
• наближати Україну до міжнародних стандартів у сфері кібер-безпеки, контролю якості тощо, а не вигадувати свої власні.

Тобто намагатися ефективно використовувати те, що вже існує і в своїй сукупності може дати величезний поштовх для країни і кожної окремої людини.

У деяких випадках державі й зовсім нічого не треба робити – просто не заважати, не пресувати і не обшукувати зайвий раз без законної причини.

Об'єктивно, більшість депутатів більшості виявляться незнайомими з цими концепціями, незважаючи на тренінги в Карпатах.

Щоб спростити собі й іншим життя, нове скликання може і повинно взаємодіяти з українськими та іноземними компаніями і організаціями, які роками працюють над специфічними темами, наприклад, відкритих даних, електронних підписів, створенням держсервісів.

І прибуде із нами держава в смартфоні!