Захворіло у світі
911,308 осіб
Померло у світі
45,497 осіб
Вилікувалось у світі
191,673 особи
Захворіло в Україні
794 особи
Померло в Україні
20 осіб
Вилікувалось в Україні
13 осіб
Гарячі комунікації: як уникнути аварій, подібних до ситуації у Ocean Plaza

Гарячі комунікації: як уникнути аварій, подібних до ситуації у Ocean Plaza

Про державне регулювання питань модернізації київських інженерних мереж

Цей матеріал також доступний російською
Гарячі комунікації: як уникнути аварій, подібних до ситуації у Ocean Plaza
Фото: kte.kmda.gov.ua

Ввечері 13 січня у Києві біля торгового центру Ocean Plaza, на вулиці Антоновича, 174, прорвало тепломережу, через що стався підмив асфальту, окропом затопило торговий центр, а також супермаркет «Ашан».

Як уникнути подібних ситуацій у інших районах міста і як відновити зношені комунікації, розповів Mind експерт з містобудування Ігор Дівчур.

Прорив теплотраси біля ТРЦ Ocean Plaza вкотре підняв питання стану підземних комунікацій міста Києва.

Враховуючи стратегічне значення для життя міста функціонування інфраструктури, житлово-комунальних послуг, будівельної галузі, потрібно почати аналіз з державного регулювання питань, що пов’язані з модернізацією та експлуатацією інженерних мереж.

Так, у частині їхнього функціонування – це питання політики міста зі створення правил роботи для всіх пов’язаних із цим питанням організацій і, як наслідок, зміни вартості послуг для населення. З огляду на це, є два першочергові завдання для міської влади і депутатів на 2020 рік:

  1. Охоронні зони інженерних комунікацій (зокрема, санітарно-захисні смуги водопровідних мереж) і прямий вплив на розмір плати за землю.
  2. Джерела фінансування модернізації інженерних мереж.

Про встановлення охоронних зон

Охоронна зона – це певна площа земельної ділянки, яка передбачається для експлуатації конкретної інженерної мережі (теплопостачання, водопостачання, каналізація тощо). В умовах щільної забудови питання надзвичайно актуальне для міста. З одного боку, воно регулюється державними будівельними нормами (ДБН), а з іншого – це земельні питання, що закріплені у Земельному кодексі.

Так, з 2012 року з введенням Державного земельного кадастру та зі змінами в Земельний кодекс, охоронні зони на будь-які інженерні комунікації вважаються встановленими, якщо вони зареєстровані в Державному земельному кадастрі, і визначена не тільки їхня ширина (згідно з ДБН), а й конкретна площа.

Що це означає для експлуатуючих компаній-монополістів, орендарів земельних ділянок, які межують із підземними комунікаціями, і для міста в частині доходів від плати за землю?

Коли компанії-монополісти, які експлуатують міські інженерні мережі, не зареєстрували за собою такі охоронні зони та санітарно-захисні смуги, то місто обліковує ці земельні ділянки як не передані у користування, і вони вважаються вільними.

Водночас, оскільки земельний податок з юридичних осіб є однією з головних статей доходів столичного бюджету (за 2019 рік майже 2,5 млрд грн), місто передає в оренду такі «вільні» земельні ділянки.

Це не є порушенням, адже у такому разі Земельний кодекс передбачає встановлення обмеження у використанні земельної ділянки, зокрема, у площі її забудови. Ці обмеження також вважаються встановленими, якщо вони зареєстровані в Державному земельному кадастрі.

Приватні землекористувачі платять земельний податок за всю площу ділянки, включаючи ту, яка є охоронною зоною і експлуатується компанією-монополістом. У такому разі бізнес платить за землю за себе і за компанію, що експлуатує підземні комунікації.

Тому міській владі, в частині державного регулювання земельних відносин, потрібно проводити реєстрацію охоронних, санітарно-захисних смуг інженерних мереж у Земельному кадастрі. Відтак не виникатимуть питання законності чи незаконності будівництва, а будівельна галузь матиме чітке розуміння площ забудови, розміру плати за землю і правил роботи.

Крім того, якщо експлуатуючі компанії інженерних мереж не реєструють за собою охоронні зони чи санітарно-захисні смуги, то міська влада має чітко врегулювати умови землекористування.

Потрібно в кожному конкретному випадку встановлювати розміри охоронних зон, враховуючи безпеку експлуатації інженерних мереж. Завдяки цьому оператори підземних комунікацій одноосібно не зможуть нав’язувати бізнесу додаткові технічні вимоги, прикриваючись «умовними охоронними зонами», як це відбувається зараз.

Про джерела фінансування модернізації інженерних мереж

Київські підземні комунікації є комунальною власністю, але перебувають в управлінні експлуатуючих компаній. Звичайно, міський бюджет є одним із джерел їхнього фінансування. Але через скасування Верховною Радою пайових внесків до міського бюджету, Київ цього року недоотримає 500 млн грн на модернізацію інженерних мереж як ключових артерій життєдіяльності міста.

У тарифах, що сплачують споживачі, є інвестиційна складова, й закладені кошти мають йти на утримання та модернізацію мереж, але переважно вони спрямовуються тільки на утримання й експлуатацію.

Депутатам Київради доведеться вже цього року шукати шляхи вирішення проблем інженерної інфраструктури і, можливо, навіть переглядати зобов’язання експлуатуючих компаній перед містом. Через невизначеність цього питання сьогодні будівельна галузь фактично фінансує модернізацію інженерних мереж.

Особливу увагу 2020 року потрібно звернути на міське регулювання відносин між компаніями-монополістами і будівельним бізнесом.

Так, місту потрібно провести аудит – як експлуатуючі компанії інженерних мереж виконують свої зобов’язання щодо підключенню нових абонентів.

Крім того, компаніям, які експлуатують інженерні мережі, потрібно визначити потенційно аварійні ділянки і погодити з міською владою шляхи модернізації мереж.

І наостанок – потрібно встановити чіткі правила приймання в комунальну власність інженерних мереж, що побудовані як виконання технічних умов, за рахунок приватного сектору.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті