Що лишилося за кадром резонансного рішення Конституційного Суду

Конституційний Суд 27 жовтня оприлюднив резонансне рішення, яким визнав неконституційними повноваження Національного агентства з протидії корупції (НАЗК) з контролю і перевірки декларацій, відкритий цілодобовий доступ до реєстру декларацій, проведення моніторингу способу життя, а також низку положень закону України «Про запобігання корупції». Зазначене рішення викликало суспільний резонанс. Пізніше, 29 жовтня, президент Володимир Зеленський вніс до парламенту законопроєкт «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства», згідно з яким припиняються повноваження складу КС.

Про те, чим керувався КС у прийнятті такого рішення і що лишилось за кадром його ухвалення, розповіла Mind адвокат Legal House.White collar crime Олена Песоцька.

Резонанс. Ось те слово, яке першим спадає на думку, коли відкриваєш стрічку новин за останні декілька днів.

Конституційний Суд України (КСУ) зумів відсунути на другий план скандал з Артемом Ситником, змусив трохи забути про COVID.

Вже тиждень українці намагаються зануритися в тонкощі конституційного права та повноважень КСУ, які тут і зараз змінили життя України.

Про доленосне рішення КСУ, прийняте 27 жовтня, стало відомо далеко за межами країни. Європейські партнери вже висловили своє занепокоєння та вимагають пояснень чи хоча б подальшого плану дій від влади. Невже Україна, яка й так не надто успішна в питаннях боротьби з корупцією, вирішила взагалі відмовитися від такої боротьби?

Про що йдеться?

27.10.2020 КСУ ухвалив рішення, яким визнав неконституційними (скасував) низку повноважень НАЗК та ст. 366-1 Кримінального кодексу України. Остання встановлювала кримінальну відповідальність за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей або умисне неподання ним декларації.

Суд визнав неконституційними повноваження НАЗК з контролю і перевірки декларацій, цілодобовий доступ до реєстру декларацій і моніторинг способу життя.

А оскільки було скасовано основу контрольних функцій, то КСУ дійшов висновку про необхідність визнання неконституційними цілої низки інших повноважень НАЗК: від права на проведення перевірки за власною ініціативою (та за прямим зверненням особи!) до права складати протоколи щодо притягнення осіб до відповідальності за корупційні правопорушення.

Визнано неконституційними й повноваження НАЗК щодо перевірки інформації в деклараціях та своєчасність їхнього подання суб’єктами декларування.

Отже, з 27 жовтня 2020 року НАЗК – це орган, який здійснює аналіз стану запобігання корупції в Україні, збирає статистику та розробляє антикорупційну стратегію в країні.

Що стало підставою для прийняття такого рішення

Мотивуючи визнання неконституційними цілої низки норм, які були частиною загальнодержавної антикорупційної стратегії, КСУ посилається виключно на порушення балансу в системі стримувань та противаг гілок влади.

Згідно з позицією Суду, НАЗК, яка є частиною органів у системі виконавчої влади, своїми повноваженнями щодо перевірки декларацій суддів може тиснути на останніх, чим порушує закріплений Конституцією України принцип незалежності судової влади.

КСУ приходить до висновку, що декларації суддів мав би перевіряти спеціально створений орган в системі судової гілки влади, а не виконавчої.Посилаючись саме на цей факт, Суд скасував усі активні повноваження НАЗК.

Отже, прикриваючись красивими лозунгами і принципом верховенства права, КСУ одним рішенням нівелював довгий шлях України до впровадження антикорупційної програми.

У рішенні КСУ прямо вказує, що «антикорупційна реформа – беззаперечна вимога суспільства», однак вимоги суспільства для Суду йдуть останніми в списку пріоритетів.

Руйнування антикорупційної політики

Конституційна криза в країні розпочалася задовго до 27 жовтня 2020 року. Майже два роки тому було визнано неконституційною статтю Кримінального кодексу України, яка закріплювала відповідальність за незаконне збагачення. Далі – скандал із Артемом Ситником, чиє призначення на посаду голови НАБУ визнано таким, що не відповідає положенням Конституції України.

Це рішення було ухвалено 28 серпня 2020 року, а вже 16 вересня КСУ приймає нове рішення, яким фактично визнає створення НАБУ таким, що не відповідає Конституції.

Однак, що показово, зазначені вище рішення дійсно були мотивованими. Суд хоча б намагався описати, чому так чи інакше дійшов такого висновку.

У рішенні щодо НАБУ взагалі, розуміючи, який колапс правоохоронної системи може викликати наданий висновок, КСУ прописав, що визнані неконституційними положення втрачають чинність через три місяці після ухвалення відповідного рішення. Водночас надав Верховній Раді вказівки привести законодавство у відповідність з Конституцією України.

Рішення від 27 жовтня взагалі суперечить будь-яким правилам логіки. Дійсно, якщо КСУ приходить до висновку, що НАЗК як частина виконавчої влади не має права перевіряти декларації суддів, виникають запитання:

• чому положення закону не були скасовані частково (тобто в частині, що стосується суддів);
• чому рішення набирає чинності тут і зараз, а не через місяць-три, як це було в справі про НАБУ;
• якби КСУ пішов таким шляхом, то законодавець мав би час на погодження антикорупційного законодавство з вимогами рішення.

Водночас не зовсім зрозуміло, як перевірка декларації може впливати на суддю з точки зору здійснення правосуддя. Незалежність судді – це не абсолютне право, це – необхідність, дарована народом, для безпеки судді від втручання, його захист від посягань.

То чому така незалежність має свавільно використовуватися для уникнення відповідальності за недостовірне декларування або взагалі відмови від декларування?

Рішення КСУ на це запитання відповіді не надає.

Що робити далі?

Президент Володимир Зеленський уже вніс до Верховної Ради невідкладний законопроєкт «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства». Документ встановлює нікчемність рішення КСУ від 27 жовтня 2020 року та припиняє повноваження суддів Конституційного Суду України.

Тут варто звернути увагу на преамбулу законопроєкту: «Беручи до уваги зухвале та безпрецедентне порушення Конституційним Судом України основних засад своєї діяльності під час розгляду справи № 1-24/2020(393/20) та спробу повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні…».

Досить дивним є закріплення в законі факту вчинення суддями КСУ злочину, а саме замах на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК України).

Презумпцію невинуватості в Україні поки не скасовано, а обвинувальний вирок суду щодо кожного із суддів КСУ точно відсутній.

Рішення президента – далеко не ідеальний варіант виходу з конституційної кризи в країни. Очевидно, що він діяв швидко, далеко не всі наслідки такого рішення прийняті до уваги. У разі прийняття цього закону буде погашено полум’я тут і зараз, однак проблеми він точно не вирішить.

Закон України «Про Конституційний Суд України» містить вичерпний перелік підстав для припинення суддею КСУ повноважень та його звільнення з посади. І законопроєкт, запропонований президентом, не підпадає під жодні з таких підстав. А далі варто чекати на чергове оскарження, визнання неконституційним, звернення до Європейського суду з прав людини та поновлення на посаді.