Інклюзивний підхід: як бізнес і суспільство можуть допомогти людям з аутизмом

Віднедавна багато українських міст, зокрема й столиця, вже взяли за правило, враховувати інтереси людей з особливими потребами. Звичайно, це ще не той рівень свободи, який вже став нормою в Європі, Америці або азіатських країнах. Однак успіхи все ж є. До того ж цим питанням вже перейнявся і український бізнес, але поки це виняткові прецеденти, аніж правило.

Анна Давиденко, керівник програми Autism Friendly Space Асоціації Child ua, розповіла Mind про можливості, які бізнес і суспільство можуть запропонувати людям з особливими потребами, зокрема з аутизмом, і чому це важливо.

За даними Центру з контролю та профілактики захворювань (США) за 2020 рік, аутизм зустрічається в кожної 54-ї людини. Це майже 2% населення.

Хоча в Україні такої статистики немає, є дані, що на 2019 рік у країні зареєстровано трохи більше 10 000 випадків аутизму. А Центр громадського здоров'я МОЗ повідомляє, що щороку кількість дітей з аутизмом в Україні збільшується на 30%. Це говорить про те, що в нашій країні ще тільки вчаться такий розлад діагностувати, коригувати та з ним працювати.

На вулиці можна бачити дітей, у яких є труднощі в спілкуванні, у них можуть бути незвичайні рухи (змахують руками, крутять головою), вони можуть незвично реагувати в простих ситуаціях. Це основні симптоми аутизму. Такі діти абсолютно безпечні для оточення, але, щоб вони відчували себе комфортно, їм потрібні певні умови.

Для таких дітей може бути складним похід у супермаркет, перукарню, кафе. З одного боку, там може бути багато сенсорних впливів, через що дитина почувається погано. З іншого – є неприйняття суспільства й відношення «меншовартості».

Як бізнес може допомогти аутистам

Батьки дітей з аутизмом – це клієнти всіх видів бізнесу, які надають послуги населенню: продаж продуктів харчування, одягу, взуття, товарів широкого вжитку, аптеки, медичні клініки, стоматології, перукарні, організація дитячого дозвілля, освітні установи тощо.

Якщо організація поінформована про аутизм і розуміє, як працювати з такими клієнтами, – це стає її конкурентною перевагою.

Наприклад, у декількох містах України є спортивні секції, які приймають дітей з аутизмом. Вони створюють інклюзивні спортивні групи, тобто групи, де можуть займатися діти незалежно від стану здоров'я. У такий спосіб кількість їхніх клієнтів збільшується, а діти з аутизмом можуть разом з однолітками досягати спортивних висот.

Хто розвиває інклюзивність в Україні

В основному інклюзію в Україні зараз розвивають ті, хто особисто зіткнувся з цим питанням, у кого в родині є людина з аутизмом. Зараз фактично в кожному місті є батьківські громадські організації, які відстоюють права й можливості дітей з аутизмом або іншими видами розладів.

Асоціація CHILD.UA вже майже два роки реалізує всеукраїнську програму Autism Friendly Space, яка спрямована на створення дружнього суспільства до людей з аутизмом. Один з компонентів програми для бізнесу – як обслуговувати клієнтів з аутизмом. Таке навчання вже пройшла низка організацій, найбільша з яких – мережа супермаркетів «МЕГАМАРКЕТ».

А в лютому 2021 року планується тренінг для перукарень з усієї України. Участь у тренінгу безкоштовна, але після навчання перукарня зобов'язується приймати клієнтів з аутизмом.

Як навчитися працювати з особливими потребами

У країнах Західної Європи ніхто такі тренінги не проводить. У них просто немає необхідності. Там люди з аутизмом та іншими особливостями є активними членами суспільства. Діти розвиваються і вчаться в колективах, де є хтось з інвалідністю. Тому вони з малих років розуміють, як спілкуватися та взаємодіяти з людьми з інвалідністю, зокрема і з аутизмом.

Нашому суспільству потрібно вчитися толерантності та прийняттю тих, хто відрізняється від більшості. Крім того, ми потребуємо дози взаємопідтримки й доброти.

Коли ми пропонуємо тренінги з обслуговування клієнтів з аутизмом, то власники бізнесу реагують по-різному. Одна дама, яка працює в сфері дитячого розвитку, заявила: «Тут звичайних топчуть і булять, а ви нам хочете про інвалідів розповідати?»

Але парадокс у тому, що, коли ми звертаємо увагу на тих, хто слабший і потребує підтримки, тоді й до звичайних краще ставлення.