Шлях лідера: як з різноманіття народжується цінність

У нинішньому взаємопов’язаному світі втілювати масштабні проєкти наодинці практично неможливо. Найкращі результати дає поєднання зусиль держави, бізнесу, громадських та культурних організацій. Отже, ми відчайдушно потребуємо лідерів із різних сфер, які знайомі з сучасними управлінськими концептами, вміють будувати партнерства та створювати у них цінність. З таких міркувань навесні минулого року kmbs запустила стипендійну програму, на якій уже навчаються декілька лідерів з культурного та громадського сектору.

Олена Жильцова, керівниця програми Executive MBA kmbs розказала Mind, як виникла ідея створення стипендійної програми, хто може стати учасником та про їхню мотивацію, а також поспілкувалася з декількома стипендіатами.

Про ідею стипендійної програми

Як бізнес-школа, яка розвиває лідерів, kmbs відчуває власну відповідальність за майбутнє України. Тому упродовж багатьох років ми час від часу відгукувалися на запити й надавали стипендію певному учаснику. Так у школі змогли навчатися талановиті керівники у сфері охорони здоров’я, освітяни, представники міського самоврядування.

З весни 2020-го стипендійна програма запрацювала як системне, цілісне рішення. Зараз наближається вже третій старт MBA-програм, де ще 4 учасники можуть стати стипендіатами.

Стипендійна програма – це про збільшення кількості лідерів, які служать своїй ідеї та своїй країні. Наприклад, податися на неї може керівник некомерційного центру з Надвірної, Кременця чи Теребовлі, який (яка) має сильну системну ідею щодо розвитку свого міста, є пасіонарієм. Він/вона прагне «дотягнути» свій концепт, вивести його на найвищий рівень, доповнити стратегічними, організаційними, інвестиційними рішеннями, вичистити «сліпі зони».

Або з таким запитом може прийти керівник національного інституту (раку, біоресурсів тощо), культурний діяч. Уявімо собі масштаб впливу та змін за десять років, якщо ми будемо давати таким ідеям життя!

Про мотивацію стипендіатів

Навіщо діячі з різних сфер подають аплікації на MBA-програму? Ми про це запитали самих стипендіатів.

Олександра Кольцова, співачка, композиторка, громадська діячка, навчається на Executive MBA з весни 2020 року. Вона розповідає: «Для мене отримання диплому як такого не було метою, але я відчувала, що мені бракує загального розуміння деяких процесів і загального усвідомлення мети. Тобто я не стільки шукала подальших кроків, скільки потребувала «великого ліхтаря», який висвітлить шлях».

Богдан Логвиненко, засновник проєкту Ukraїner, у відповідь на це запитання сказав: «Вирішив податися на стипендію, бо прагну постійно розвиватися, постійно вчитися. Я не бачив якогось іншого ком’юніті, в якому можна здобути те, що мені потрібно, окрім Києво-Могилянської бізнес-школи».

А Віта Думанська, громадська діячка та координаторка Руху ЧЕСНО, сформулювала так: «У мене був дуже сильний запит на зміни. Я розуміла, що kmbs – це про візію,  сенси, про Helicopter view, про цінності. Це було те, чого я шукала».

Про портрет стипендіата

Ми маємо два найголовніші критерії при відборі. По-перше, це ідея, запит, з яким вступає учасник, його чітке розуміння перспективи використання отриманих на програмі знань, спроможностей, знайомств у певному освітньому, соціальному, культурному, державотворчому проєкті на користь України. 

По-друге, професійна та персональна готовність учасника. Програма МВА вимагає певного рівня лідерського досвіду, управлінських компетенцій, персональної осмисленості. Зрештою, навіть рівня англійської мови не нижче В2, щоб бути спроможним відпрацювати кейси з міжнародними спікерами та виїзні модулі. 

Про навчання в змішаних групах

Представники із різних сфер навчаються разом і такий змішаний склад груп дозволяє максимально використовувати сили різних, але тотожних за роллю, колег. Маючи однаковий «калібр» досвіду, запиту, думання, але будучи представниками різних сфер, учасники додають до міркувань один одного цікавих думок, інсайтів.

Богдан Логвиненко розказав: «Мені страшенно подобається те, як в нашій групі складаються дискусії. Для мене це можливість побачити зовсім інші парадигми мислення, інші погляди на начебто звичні мені речі й трошки більше зрозуміти бізнес».

Олександра Кольцова розповіла про власний досвід навчання у змішаній групі таке: «Величезна складова якісного навчання – те, з ким ти вчишся. Це була надзвичайна цінність – познайомитися з усіма колегами по групі, тому що ти бачиш дуже велике різноманіття в експертизах, в характерах, в підходах і в тому типу зворотного зв’язку, який вони надають. І це не той досвід, що приземлює, а той, що окрилює.

Наприклад, завдяки навчанню мені стало очевидним, які управлінські риси є найслабшими, стало ясніше, над чим працювати, на що звернути увагу. Це найкраща психотерапія для менеджера – подивитися очима своїх колег по групі та викладачів на те, до чого ти звик».

МВА-програми – це не тільки про розвиток спроможностей і створення знань, а й про місце неформального спілкування. Керівники з бізнесу, державних та освітніх інституцій, громадських організацій мають можливість сказати, почути, зрозуміти, «намацати» точки взаємодії не лише в аудиторії, а й поза нею. Це шлях побудови діалогу і важлива форма суспільного служіння. Це нагадує мені народні університети в Німеччині, які серед показників своєї результативності зазначали те, наскільки мирно люди живуть у громаді та є її активними членами.

А Віта Думанська поділилася: «Коли знайомі випускники розповідали мені про навчання на MBA у kmbs, вони обіцяли круту спільноту. Так і сталося: це постійний інтелектуальний челендж! Коли ти сам прочитав книгу – це одне, а коли почув, як до неї ставиться група, – це зовсім інше. Завдяки постійному обговоренню книжок, статей, спілкуванню створюється середовище безперервного навчання. Це челендж, але ти кайфуєш від того, що  його долаєш.

Усі учасники різні, але все ж до kmbs приходять люди з тими самими цінностями. Тому спільну мову зазвичай знайти легко. А навіть якщо когось спочатку й не розумієш, та потім насолоджуєшся тією інакшістю. Навіть не уявляю, де ще б у житті мені могло трапитися таке різноманіття.

Від кожного з колег по навчанню чогось вчишся. Люди звикли думати, що громадський сектор – це щось ефемерне, хоча й важливе. Але я хочу, щоб те важливе, що ми робимо, було ще й ефективне. Цього й вчуся у бізнесу: по-іншому дивитися на процеси, розуміти роль ключових осіб в організації, змінюватися. Для мене несподіванкою стало те, що й я можу багато дати іншим учасникам. Моя зона експертизи виявилась для них дуже цікавою!»

Що далі?

Україна потребує професійних лідерів у різних сферах – від громадського управління до шоу-бізнесу. І я мрію, що їх ставатиме більше. Якось я проаналізувала портфоліо стипендійних програм Лондонської бізнес-школи: там є програма мецената Х, який щороку покриває навчання для одного мешканця Казахстану, від мецената Y – для керівника з ритейлу, мецената Z – для кандидата «з родини мігрантів» тощо. Можливо, щось подібне колись з’явиться і в нас. Я мрію, що дедалі більше сторін об’єднуватимуть свої зусилля послідовно та невідступно – заради досягнення спільної для усіх нас мети.