Ідеї vs закон: що державі робити з валютними кредитами громадян

Ідеї vs закон: що державі робити з валютними кредитами громадян

І як ухвалення відповідного законопроєкту вплине на інвесторів

Этот материал также доступен на русском
Ідеї vs закон: що державі робити з валютними кредитами громадян
Фото: pixabay

Народні обранці та інші суб'єкти законодавчої ініціативи продовжують реєструвати нові законопроєкти, а Mind продовжує вивчати доцільність і користь закладених у них ідей – як для бізнесу, так і для громадян. Анастасія Дочило, юрист INPRAXI LAW проаналізувала для Mind проєкт закону №4475, яким вносяться зміни в законодавство щодо кредитів, наданих в іноземній валюті. Зокрема, чи зможе держава за допомогою нових норм розв'язатити проблеми валютних заборгованостей, і як вони вплинуть на іноземних інвесторів.

Номер і дата реєстрації: № 4475 від 09.12.2020.

Автори: Кінзбурська В.О., Гетманцев Д.О., Аллахвердієва І.В., Зуб В.О., Микиша Д.С., Кицак Б.В., Ковальчук О.В., Перебийніс М.В., Василевська-Смаглюк О.М., Захарченко В.В., Бондаренко О.В., Ляшенко А.О., Копанчук О.Є.

Етап: прийнято в першому читанні.

Ціна питання. Законопроєкт спрямований на захист позичальників (фізичних осіб), які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, від зловживань із боку кредитодавців та має на меті сприяти відновленню платоспроможності позичальників, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, але не змогли своєчасно здійснювати платежі за цими кредитами.

Дійсно, в цьому законопроєкті вперше можна простежити реальні спроби держави вирішити складну ситуацію, у якій опинилися позичальники, взявши валютні кредити в банках до 2008 року, оскільки, як відомо, саме з цього року почалося різке знецінення гривні щодо інших валют, зокрема долара та євро.

Зміст. Законопроєкт пропонує в обов’язковому порядку провести реструктуризацію всіх виражених в іноземній валюті зобов’язань, а також тих зобов’язань, щодо яких визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, зафіксувавши при цьому суму заборгованості в гривні згідно з офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, встановленим НБУ на день проведення реструктуризації, поклавши при цьому на позичальників обов’язки:

  • сплатити суму наданого кредиту протягом 10 років з дня проведення реструктуризації або якщо договором, відповідно до якого надано кредит, встановлено пізніший строк повного погашення суми кредиту – протягом такого строку. При цьому позичальник зобов’язується здійснювати погашення кредиту щомісячно рівними частками;
  • сплатити проценти за користування кредитом, які нараховані до дня проведення реструктуризації, та ті, які будуть нараховані, починаючи з дня проведення реструктуризації, на непогашений залишок суми кредиту в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на один процент. При цьому варто зазначити, що незрозумілими наразі залишаються строк та умови погашення позичальниками таких процентів;
  • сплатити пеню за кожен день прострочення виконання грошового зобов’язання, починаючи з дев’яностого дня після дня проведення реструктуризації, у розмірі половини облікової ставки Національного банку України.

Усі інші зобов’язання позичальника перед кредитодавцем, не передбачені вищенаведеним пунктом, вважаються погашеними.

Крім вищенаведеного, пропонується зарахувати погашену до дня проведення реструктуризації суму неустойки (крім суми неустойки, що була погашена шляхом прощення) на погашення залишку суми кредиту (в першу чергу) та процентів за користування кредитом, які до дня проведення реструктуризації нараховані, але не погашені (в другу чергу).

При цьому протягом трьох років з дня набрання чинності цим законопроєктом забороняється примусове звернення стягнення на житлове нерухоме майно позичальників у будь-який спосіб для забезпечення виконання простроченого зобов’язання за договором, зобов’язання за яким реструктуризовано.

Крім того, законопроектом також пропонується зменшити суму заборгованості за валютними кредитами у випадку, якщо було здійснено їх відступлення новому кредитору, до суми, яка була сплачена новим кредитором за таке відступлення.

Хто виграє. Позичальники. Запропонований проєкт закону не лише захищає права позичальників, які взяли кредит в іноземній валюті, а й створює їм належні умови для можливості погашення таких кредитів.

Хто програє. Інвестори та кредитори. Законопроєкт позбавляє кредиторів будь-якого захисту та можливості повернути вкладені ними кошти в валютні заборгованості, що ставить під питання існування в подальшому ринку інвестицій у проблемні кредити та наносить шкоду одній із складових фундаменту банківської системи – Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Розв'язуючи проблему існування валютних заборгованостей, держава має вжити всіх можливих заходів щодо недопущення дисбалансу прав сторін за валютними кредитами та приділити пильну увагу не лише захисту прав позичальників, а й кредиторів.

Прогнозована позиція фракцій. Невідомо.

Шанс на прийняття. Високий. Вже цього місяця втрачає чинність Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який з 2014 року «законсервував» вирішення питання погашення позичальниками валютних кредитів. Кредитори та боржники покладали надії на прийняття Кодексу України з процедур банкрутства, як на інструмент, який допоможе розв’язати складну ситуацію валютних позичальників, але зазначений Кодекс не створив для боржників реальної можливості розрахуватися з кредиторами. Реструктуризація заборгованостей є нагальною необхідністю для вирішення конфлікту між позичальниками та кредиторами, що зумовлює потребу в прийнятті відповідного законопроєкту.

Альтернативні законопроєкти. Відсутні.

Оцінка. Потребує відхилення з огляду на такі причини:

  1. Прийняттям  законопроєкту також планується продовжити й дію мораторію на заборону відчуження нерухомого майна позичальників.

Загалом запропонований Верховною Радою спосіб реструктуризації валютних заборгованостей є позитивним кроком та може надати позичальникам реальну можливість розрахуватися з кредиторами за валютними кредитами.

Натомість спірним є рішення щодо заборони на звернення стягнення на нерухоме майно позичальників. Саме реальна можливість втратити майно в разі невиконання боржниками плану реструктуризації заборгованостей могла б мотивувати позичальників погашати реструктуризовані кредити вчасно та не допускати їхнього прострочення. Продовження ж такого мораторію створюватиме сприятливі умови для позичальників щодо невиконання плану реструктуризації.

  1. Положення про зменшення суми заборгованості за валютними кредитами у випадку, якщо було здійснено їхне відступлення новому кредитору, до суми, яка була сплачена новим кредитором за таке відступлення, вбачається не виправданим, оскільки, беззаперечно, призведе до ряду судових спорів і повністю зруйнує інвестиційний клімат в Україні в сфері стягнення проблемних кредитів.

З пояснювальної записки вбачається, що автори законопроєкту щиро вважають, що нові кредитори, які придбавають проблемні кредити з дисконтом за власні кошти, отримують «недобросовісний, недоброчесний за своєю суттю характер прибутку», при цьому не наводячи реальних обґрунтувань отримання новими кредиторами надприбутків за придбаними валютними кредитами.

Ба більше, продаж банками валютних кредитів здійснюється на торгах через систему електронних закупівель ProZorro, що унеможливлює зловживання інвесторами своїми правами під час купівлі таких кредитів, зокрема і щодо заниження вартості таких кредитів.

Крім того, автори законопроєкту не беруть до уваги той факт, що більшість куплених інвесторами валютних кредитів не погашаються позичальниками роками, й не існує жодних гарантій, що боржники погасять такі кредити.

Фактично фінансові компанії інвестують в проблемні кредити особисті кошти, не маючи при цьому жодних гарантій не лише на отримання прибутку, а й навіть на повернення вкладених коштів.

Інвестиції ж у сферу проблемних кредитів є вкрай важливими для економіки, оскільки, дають можливість банкам, які ліквідовуються, повернути хоча б частину витрачених коштів на валютні кредити, які ніколи не погашалися позичальниками, і розрахуватися з власними кредиторами, вкладниками та, зрештою, з працівниками.

Очевидно, що з прийняттям законопроєкту в такій редакції, іноземні та українські інвестори відмовляться вкладатися в сферу проблемних валютних кредитів, оскільки це принесе їм лише фінансові збитки й жодного прибутку.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті