Без палиць у колеса: як може проходити обов'язковий техогляд автівки

Без палиць у колеса: як може проходити обов'язковий техогляд автівки

І в яких країн варто повчитися Україні

Этот материал также доступен на русском
Без палиць у колеса: як може проходити обов'язковий техогляд автівки
Фото: DR

З наступного року поняття «обов'язковий техогляд» може знову повернутися в життя українських автомобілістів. Такою є вимога європейської Директиви 2014/45/EU, яку Україна зобов'язалася імплементувати. Гармонізація українського законодавства з європейським – не найпростіший процес. Часом конструктивна ідея з-за кордону спотворюється під час реалізації на місцях. А якщо до цього додати негативний досвід минулого, то втілити хороший задум стає ще складніше. Тому немає нічого дивного в тому, що заяви Мінінфраструктури та МВС про обов'язковий техогляд для всіх власників транспортних засобів з 2022 року не викликають захвату. Як розв’язати цю проблему та на досвід яких зарубіжних країн можна спиратися, спеціально для Mind розповідає CEO компанії «Нова Менеджмент» (мережа лабораторій «ОТК-Сервіс») Олександр Поліщук.

Автолюбителі зі стажем добре пам'ятають, що до скасування 2011 року обов'язковий технічний контроль, або просто техогляд, був формальністю і не мав нічого спільного з безпекою. За певну плату водій отримував документ незалежно від стану його автомобіля. На жаль, ми чуємо подібні скарги й сьогодні, коли недобросовісні гравці проводять діагностику комерційного транспорту протягом семи хвилин, а протоколи «печуться» як гарячі пиріжки. А якщо поширити це на всі автомобілі? Негативну реакцію забезпечено.

Щоб техогляд виконував свою функцію забезпечення безпеки на дорогах, необхідні перш за все чіткі та прозорі правила гри і, звичайно ж, належний контроль з боку держави. Україна не самотня: подібні проблеми вже доводилося розв'язувати іншим країнам. Як приклад пропонуємо розглянути досвід Словаччини та Грузії.

Як впроваджували «оновлений» техогляд автівок у Словаччині?

Як контролювати лабораторії, де проводиться техогляд? Влада Словаччини серйозно переймалася цим питанням ще 2006 року, коли показники з гальмівного стенда почали в автоматичному режимі записуватися на комп'ютер. При цьому дані зберігалися на локальну робочу станцію, не передавались на сервер і, що важливо, не були захищені від змін і маніпуляцій. Інакше кажучи, представник влади, який приходив і переглядав інформацію, далеко не завжди отримував об'єктивну картину.

До того ж кількість перевіряльників із відповідним рівнем кваліфікації також була обмеженою. Ну і геть не всі могли встояти перед спокусою заплющити очі на недоліки за певну винагороду. Словаки почали аналізувати можливість передачі даних з лабораторій на сервери контролюючих органів і реалізували її 2009 року. Однак достовірність показників викликала сумніви, оскільки техогляд без присутності автомобіля був звичайною практикою.

Тому з 2013 року в Словаччині почали оснащувати випробувальні ділянки камерами спостереження з автоматичним розпізнаванням держномера автомобіля. Фотографії передавалися на сервер контролюючого органу, а відеозапис зберігався на жорсткому диску лабораторії протягом 30 днів і надавався на вимогу перевіряльників. Тобто, якщо запис не встигали переглянути протягом місяця,  порушення залишалися непоміченими.

Втім, до того, що вдавалося перевірити, теж були питання. Камери спостереження записували занадто короткі відео. Якість зображення лишала бажати кращого. Розташування записувальних пристроїв було, м'яко кажучи, невдалим, оскільки деякі ділянки лабораторій залишалися поза зоною їх видимості. Інакше кажучи, погана реалізація хорошої ідеї принесла Словаччині досвід і уроки, які ще треба було вивчити.

І з цим завданням наші сусіди впоралися. У 2018 році почала працювати нова система відеоспостереження з чіткими вимогами до кількості та розташування камер. Відео все ще зберігається на локальних жорстких дисках, однак контролюючі органи мають до нього віддалений доступ протягом двох років. Фотографії зберігаються 20 років.

Після «переозброєння» лабораторій виявилося багато цікавих моментів. Наприклад, інженери перевіряли транспортний засіб в оглядовій ямі за 5 (!) секунд, спілкуючись мобільним телефоном. Під час випробування задніх гальм на стенді чомусь перебували передні колеса. При перевірці «ручника» в автівки горіли «стопи», тобто стоянкове гальмо «діагностували» при натиснутій педалі. І таких прикладів безліч.

Вжиті заходи не могли не вплинути на статистику: якщо 2013 року частка повністю придатних до експлуатації автомобілів становила 96,9%, то до 2018 року вона скоротилася до 88,2%. Тобто приховані проблеми проявилися завдяки системі відеофіксації та передачі інформації.

Який шлях обрала Грузія?

Ситуація тут дуже схожа з українською. У 2014 році країна підписала Угоду про асоціацію з ЄС. Згодом Євросоюз затвердив Директиву 2014/45/EU, яка зобов'язує багато країн ввести обов'язковий техогляд. Були й інші аргументи – зокрема, екологія. За оцінками Міністерства з питань захисту навколишнього середовища Грузії, близько 71% викидів в атмосферу припадає на автомобілі. Понад  91% машин має вік понад 10 років, і у більшості з них відсутні каталізатори.

У 2017 році влада країни почала роботу над новим законодавством. Нормативно-правова база поповнилася безліччю європейських стандартів і звела до мінімуму паперовий документообіг.

При цьому практичні результати реформи дещо спантеличили. У 2019 з зареєстрованих 1,3 млн автомобілів 1,14 млн прибули до лабораторій на техогляд. За результатами випробувань 61% з них відповідали вимогам до технічного стану. Несподівано, з урахуванням вирізаних каталізаторів і великого обсягу шкідливих викидів в атмосферу. Примітно також, що в Грузії відсутні екологічні стандарти «євро» для двигунів.

Аналіз результатів виявив проблему, яка характерна й для України, – різницю в якості випробувань у різних лабораторіях. Тобто водій міг, отримавши перелік невідповідностей в одній точці, успішно пройти техогляд в інший. Основною причиною стала недостатня кваліфікація інженерів, які могли робити помилкові висновки. Крім того, мережа випробувальних ділянок не була під’єднана до єдиної IT-системі, яка відкривала б доступ до історії автомобіля для будь-якої станції або контролюючих органів.

Сьогодні ця проблему розв'язано: всі лабораторії пов'язані між собою єдиною екосистемою. І фахівці на випробувальній ділянці прекрасно бачать, куди заїжджав перед цим автомобіль і чим закінчився візит.

Нещодавно в Тбілісі також відкрився навчальний центр для підготовки інспекторів. Тому, можливо, незабаром картина зміниться. Втім, підсумки 2020 року вже показали інші результати: з 1,35 млн машин близько 702 000 приїжджали на техогляд, успішно його пройшли лише 39%.

Проте наявність несправних автомобілів на дорогах ніяк не впливає на екологічну ситуацію. За невідповідність технічним вимогам водій отримує штраф, який дорівнює вартості самого техогляду. Установка того ж каталізатора коштуватиме в десятки разів дорожче, а тому багатьом простіше платити штрафи й ігнорувати вимоги до технічного контролю. Тому грузинській владі належить виконати ще чимало роботи.

Які уроки може використати Україна?

Наша країна зараз готується виконати вимоги згаданої Директиви 2014/45/EU. Наразі складно казати про остаточний вигляд відповідного закону. Однак і водії, й учасники ринку обов'язкового техогляду очікують від влади чітких і прозорих правил гри, в яких будуть детально прописані терміни кожного нововведення і відповідальність кожної зі сторін.

А до чого готуватися бізнесу? Вже зараз варто замислитися над автоматизацією процесів, яка дозволить оперативно фіксувати й обробляти показники приладів у лабораторіях. Крім того, слід правильно підійти до питання відеофіксації випробувань, оскільки чітка картинка з камер буде підтвердженням вашої сумлінної роботи.

Кваліфікація персоналу також має значення, оскільки найцінніший капітал будь-якої компанії – це люди. А тому головна порада – інвестуйте в навчання. Причому прокачувати потрібно не лише «хард»-, а й «софт»-скіли, оскільки клієнт голосуватиме своїм гаманцем не тільки за якісну діагностику, а й за гарне обслуговування.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті