У пошуках скарбів: як не знищити ринок фінпослуг надмірним і непередбачуваним регулюванням

Верховна Рада наприкінці квітня прийняла в першому читанні законопроєкт «Про фінансові послуги та фінансові компанії» №5065. Як наголошують автори документа, чинна система держрегулювання діяльності небанківських фінансових установ та інших суб’єктів нагляду на ринках небанківських фінансових послуг має недостатньо збалансований та системний характер. Проте науково-експертне управління ВР висловило суттєві зауваження до проєкту. Зокрема, не визначено його співвідношення з чинним законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яким встановлюються «загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг». Наразі документ готується до другого читання. Чи дійсно документ потребує вдосконалення і які його норми можуть негативно вплинути на розвиток цього ринку, розповіла Mind адвокат, к.ю.н., радник директора департаменту по роботі з особливими активами групи компаній Investohills Наталія Тараба.

До видів фінансових послуг, які пропонується врегулювати документом, належать, зокрема, страхування; надання коштів у кредит; залучення коштів, що підлягають поверненню; фінансовий лізинг; факторинг; надання гарантій; торгівля валютними цінностями; фінансові платіжні послуги; фінансові послуги, що надаються в межах професійної діяльності на ринках капіталу, передбачених ч. 2 ст. 41 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». Крім того, окремим розділом проєкту пропонується врегулювати діяльність фінансових компаній та ломбардів

Проєкт закону «Про фінансові послуги та фінансові компанії» №5065, може бути прийнятий у другому читанні ще до кінця цього літа, однак ця перспектива навряд чи викликає захват в учасників фінансового ринку.

Безперечно, проєкт містить низку прогресивних положень, як-то: запровадження поняття таємниці фінансової послуги, регулювання доступу фінансових компаній до кредитного реєстру, надання фінансовим компаніям дозволу залучати працівників на умовах аутсорсингу тощо.

Основним предметом критики та дискусій залишається надмірне розширення повноважень регуляторів (Національного банку, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку), а також наявність досить резонансних «покращень», серед яких хотілося б зауважити такі.

Нові поняття – нові можливості

• Закріплення поняття супровідних та допоміжних послуг.
  Відповідно до положень законопроєкту регулятор набуде право авторизувати надавачів допоміжних та супровідних послуг, наглядати за їхньою діяльністю, вживати заходи впливу. Враховуючи розпливчатість поняття «допоміжні послуги» (які є частиною «супровідних»), регулятор зможе контролювати діяльність не тільки самої фінансової компанії, а й фактично будь-яких її контрагентів. Такий підхід, очевидно, суперечить принципам правової визначеності та недопущення надмірного регуляторного втручання.
• Закріплення поняття професійного судження регулятора.
  З аналізу норм законопроекту випливає, що регулятор запроваджує «професійне судження» з метою укріплення права ухвалювати регуляторні та наглядові рішення на власний розсуд. Однак, із запровадженням такого поняття існує небезпека, що «професійним судженням» підмінятиметься належне обґрунтування рішень регулятора правовими нормами та фактами. Найгірший сценарій, якщо «професійного судження» буде достатньо для ухвалення судами рішень на користь регулятора.

Ризикові повноваження регулятора

• Регулятор одержить більше можливостей для проведення позапланових перевірок.
  Відповідно до чинного закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» позапланові перевірки проводяться виключно з підстав, передбачених ч. 3 ст. 30. Проєктом передбачається, що позапланові інспекційні перевірки можуть проводитися з інших обґрунтованих підстав, визначених нормативно-правовими актами регулятора. Отже, підстави для позапланових перевірок останній буде фактично визначати на власний розсуд.
• Регулятор має право за те саме порушення застосовувати до фінансової компанії декілька заходів впливу.
  Відповідно до ст. 46 проєкту регулятор може застосувати до фінансової компанії або ломбарду один чи декілька заходів впливу, а до фінансової групи – додаткові до основних заходи впливу. Натомість, можливість застосування регулятором за тих самих умов одного або декількох заходів впливу не тільки порушує принцип правової визначеності, а й несе значні корупційні ризики.

Скільки коштуватимуть ринку нові правила?

• Встановлення штрафу у відсотках до вартості активів фінансової компанії.
  Відповідно до чинного закону про фінпослуги на фінансові компанії може бути накладено штраф у розмірі від 1700 до 170 000 грн за різні порушення. Проєкт містить два види штрафів. Штрафи фіксованого розміру накладаються за порушення прав споживачів, а за всі інші порушення передбачено штраф у розмірі до 0,1% суми активів фінансової компанії. Отже, чим успішніша фінансова компанія, тим більші її очікують штрафи.
• Збільшується строк давності притягнення фінансової компанії до відповідальності за виявлені порушення.
  Так, якщо чинне законодавство дозволяє притягнути фінансову компанію до відповідальності не пізніше ніж через один рік із дня вчинення порушення, то проєктом цей строк збільшується до трьох років з дня вчинення порушення.
• Регулятор зможе безпосередньо впливати на підстави для анулювання ліцензії фінансової компанії.
  Відповідно до ч. 3 ст. 37 проєкту, регулятор одержує право встановлювати вимоги до діяльності з надання фінансових послуг, достатності капіталу, ліквідності, кредитного ризику, лімітів кредитування пов’язаних осіб, а також додаткові вимоги до власного капіталу фінансових компаній та/або ломбардів. При цьому недотримання таких вимог проєктом пропонується закріпити як самостійну підставу для анулювання ліцензії. Отже, регулятор може встановлювати додаткові вимоги щодо діяльності фінансових компаній і сам же позбавляти ліцензії за їх невиконання.

Права чи можливості?

Також не видається обґрунтованим внесення до проєкту деяких прав регулятора. Зокрема, права вимагати звільнення керівника фінансової компанії через «неналежне виконання посадових обов’язків», що мало би залишатись у сфері контролю власника. Також це стосується і права для здійснення нагляду залучати на договірних засадах фізичних та юридичних осіб, що фактично може означати делегування публічно-владних повноважень приватним особам, що є неприйнятним.

На жаль, викладеними недоліками всі спірні та «недружні» щодо ринку положення законопроєкту № 5065 не вичерпуються. Залишається сподіватись, що зауваження ринку будуть враховані народними депутатами при затвердженні проєкту до другого читання, а сектору небанківських фінансових послуг не буде завдано непоправної шкоди надмірним і непередбачуваним регулюванням.