Тузи в рукаві: як уникнути грузинського сценарія лудоманії

У Грузії лудоманами є майже 19% населення, 59% підлітків постійно грають в азартні ігри. Майже третина тих, хто відбуває покарання, скоїли злочини, пов’язані з азартною грою, а кожен третій, хто втратив житло, був виселений саме через борги в азартних іграх. 

Це можливо й в Україні. Що може зробити Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ), щоб уникнути такого сценарію, Mind розповів Микита Бондарєв, експерт з GR та публічних комунікацій.

Я не заздрю людям, які зараз працюють у КРАІЛ. Від цих державних службовців, які ще вчора, певно, не дуже розуміли, чим спортивна лотерея відрізняється від букмекерства, вимагають головного – фінансових результатів. Адже так звана легалізація грального бізнесу в країні йшла під гаслами про наповнення бюджету.

Тому КРАІЛ поспішає. І через цей поспіх припускається прикрих помилок. Про найбільш кричущі й поговоримо.

Віз поперед кобили

«Поки не буде готова стратегія розвитку ринку, поки не розроблені інструменти контролю та не підготовлені інструменти захисту гравців (тобто план із протидії ігроманії, критерії оцінки законності й чесності ігор), ринок запускати не можна», – писав торік у своїй колонці один із провідних євпропейських експертів у галузі грального бізнесу Філіпп Влемнік.

Однак в Україні ми побачили прямо протилежну історію. Перші ліцензії були видані ще до того, як КРАІЛ визначилася з тим, яке гральне обладнання підлягає обов’язковій сертифікації, хто може цю сертифікацію проводити і навіть як має виглядати ідентифікаційна картка гравця.

Досі невирішеними залишаються питання геоблокінгу (про це – нижче), податків тощо. Навіть ліцензійні умови для операторів лотерей ще не затверджені – 8 червня тільки оприлюднили проєкт.

Проте КРАІЛ вже встигла видати 26 ліцензії.

Цікаво: чи має вже український регулятор у своєму арсеналі достатню кількість дієвих інструментів, щоб забезпечити повний контроль за цим сегментом ринку?

Профілактика? Ні, не чули

У першому півріччі КРАІЛ збиралася затвердити вимоги щодо боротьби з лудоманією. А протягом всього року планується «проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо боротьби з лудоманією». Це добре. Але незрозуміло, чому КРАІЛ збирається боротися з наслідками, а не здійснювати профілактичну діяльність.

Вже липень. А ви бачили від КРАІЛ хоч якусь комунікацію про принципи відповідальної гри? Бачили, щоб розповідали про необхідність самообмежень, встановлення власних лімітів чи ще щось таке? Я – ні. Проте на сайті регулятора можна побачити новини про День вишиванки в КРАІЛ або привітання шановних жінок зі святом весни. А розділ сайту щодо ігрової залежності – досі в розробці.

Так, є поодинокі заяви КРАІЛ або представників експертно-консультаційної ради при регуляторі, мовляв, грайте тільки на ліцензованих сайтах. Але чи достатньо цього? І чи та це комунікація, яку ми чекаємо від КРАІЛ?

Невже не зрозуміло, що краще попередити проблему, ніж потім витрачати величезні суми з бюджету на лікування людей із вираженою гральною залежністю? Та й взагалі: завдання регулятора не лише роздавати ліцензії, а й захищати громадян. І захист громадян – важливіший.

Натомість бачимо цікавий приклад. Населення поскаржилося КРАІЛ на одного з операторів азартних ігор: мовляв, ось сайти на яких відбувається щось не те – розберіться.

Заходимо на сайти. Бачимо: вони не просто брендовані під оператора – навіть його контакти вказані (зокрема, контакти для преси).

Що робить КРАІЛ? Пише оголошення на своєму вебсайті, що оператору дійсно дали дві ліцензії: на онлайн-казино та на букмекерство. Але діяльність свою оператор має проводити на іншому сайті (і дає його адресу).

Ані роз’яснень оператора, ані інформації про те, чи взагалі зверталася КРАІЛ до оператора за цими роз’ясненнями, немає. Так само, як і інформації про те, що зробить КРАІЛ, щоб на ці сайти більше ніхто не міг потрапити (на один, до речи, можна й зараз без проблем зайти). Ось вам і профілактична робота.

Найцікавіше те, що зрештою КРАІЛ відредагувала повідомлення про скаргу. Замість конкретики маємо тепер просто звернення до громадян, на кшталт: «Грайте тільки на перевірених сайтах, перелік яких ви можете знайти у відповідних реєстрах». Завіса.

Що ми бачимо в країнах із цивілізованим ринком?

Поясню на прикладі. Минулорічний локдаун в Іспанії. Люди отримали фінансову допомогу – і сидять вдома. Місцевий регулятор бачить, що в онлайн-операторів суттєво збільшилися добові обороти. Бачить, бо в нього є система онлайн-моніторингу. Тобто люди сидять вдома, у них є якісь гроші, але нема чого робити. І онлайн-оператори цим користуються. Що робить регулятор? Обмежує рекламу онлайн-операторам. Чому? Бо не можна зловживати людською пристрастю до гри.

Не було б системи онлайн-моніторингу – регулятор не зміг би виконати свою основну функцію. Тобто захистити громадян.

Далі приклад з бельгійського досвіду. Про геоблокінг.

Блокування доступу населення до сайтів нелегальних операторів азартних ігор – це дуже дієвий інструмент. На жаль, в Україні ми стикалися з історіями, коли начебто рішення суду є – але виконують його не дуже. При чому провайдери посилаються на право абонентів на безперешкодний доступ до телекомунікаційних послуг, а Кіберполіція розводить руками і повторює мантру про «немає повноважень».

Аж ось з’являється рішення КРАІЛ «Про затвердження Порядку направлення та виконання вимог щодо обмеження доступу на (з) території України до вебсайту або його частини». Що ми там бачимо? Листи «на дєрєвню к дєдушкє» – ось і весь інструментарій.

До чого тут Бельгія? Бельгійська комісія з азартних ігор визначила, що нелегальний оператор азартних ігор – це той, хто здійснює таку діяльність без ліцензії. Однак це не означає, що перелік тих, до кого можуть бути застосовані санкції, обмежений нелегальними організаторами. Хто завгодно, хто рекламує нелегальних організаторів азартних ігор, наймає для них людей, надає їм послуги – всі вони можуть понести покарання. При чому досить суворе.

Передусім йдеться саме про фінансові санкції. Наприклад, за організацію азартних ігор без ліцензії загрожує до 500 000 євро штрафу. Причому в разі рецидиву або залучення до гри неповнолітніх покарання може подвоїтися.

Тобто, якщо провайдер надає доступ до сайту нелегального оператора – йому світить чималенький штраф. І він вже не розповідає про «право абонента на телекомунікаційні послуги» – він просто виконує те, чого від нього вимагають.

Чому КРАІЛ більше вірить у силу листів до хостингів – не зрозуміло.

Кого викреслили із ТЗ і чому?

КРАІЛ почала розробляти ТЗ для системи онлайн-моніторингу. І це добре. Але дещо в ньому забули – і це погано.

Доопрацьовані «Вимоги до Державної системи онлайн-моніторингу» містять, серед іншого, перелік модулів і реєстрів, що мають підключатися до системи. Але, як не шукайте, лотерейних операторів ви там не знайдете.

З одного боку, лотерейні оператори – єдині, кого держава може контролювати просто зараз. Бо в них є центральні системи операторів, до яких держава має доступ. Тобто бачити, скільки квитків у якій лотереї продали, на яку суму, які виграші виплачені тощо. Лотерейники в існуванні такої системи самі зацікавлені: захищають себе від шахрайства. Наприклад, якщо хтось поцупив пачку білетів миттєвих лотерей із точки розповсюдження, їх можна просто відключити від системи – і ніхто по них виграшів не отримає.

Тобто логіка КРАІЛ, певно, була така: «Цих ми і так контролюємо – тому поки щодо них можна голову не сушити. Бо типів тих центральних систем у світі з десяток всього існує – потім підключимо». Але вона трошки хибна.

Адже, якщо не передбачити відразу можливість підключення модулів лотерейних операторів, потім систему доведеться знову переробляти. Бо, якщо у вас в телевізорі немає виходу HDMI – ви туди його так просто не прикрутите. Так і з програмою: якщо сумісність не передбачена, то її треба доопрацьовувати. А це ще раз гроші. І знову з бюджету – тобто від нас з вами.

Чи станеться в Україні ринок азартних ігор?

В існуванні ринку азартних ігор, зокрема грального бізнесу, загалом немає нічого поганого. Це такий самий бізнес, як і інші – тільки з дещо більшим фактором ризику для суспільства.

Але саме через цей дещо більший фактор ризику він має бути жорстко контрольований державою. При чому «жорстко контрольований» – це насамперед про гроші. Тому що без контроля за грошима держава, на жаль, не зможе забезпечити головне – захист громадян.

І дуже хочеться, що б державний регулятор не лише здійснював ліцензуванням, а й більше уваги приділяв захисту населення та виправленню тих помилок, яких припустилися законодавці.