Технології навчання: 5 міфів про онлайн-освіту
І на що звертати увагу під час вибору освітньої платформи
Онлайн-освіта, як і все відносно нове, оповита міфами та стереотипами. Утім, із початком пандемії, коли тисячі людей звернули увагу на дистанційні курси, кількість страхів, упереджень і просто фейків із цього приводу сягнула максимуму. Про п'ять найпоширеніших міфів щодо онлайн-освіти і про те, чому не варто їм вірити, розповіла Нія Нікель, керівниця ініціативної групи у сфері освіти.
1. Онлайн-освіта поверхова та не надто якісна
Як ми знаємо, інтернет буквально переповнений псевдоекспертами, копіпастерами та іншими шахраями, які крадуть контент, та сайтами, де роблять ставку на кількість матеріалів і не переймаються пошуком професійного методиста або педагога.
Дійсно, коли певний вид контенту стає популярним, обов’язково з’являються тисячі послідовників, значна частина яких не втримає планку якості. Таке трапляється з будь-яким контентом, але це не привід плутати курси від спеціалізованих освітніх платформ або відомих університетів із блогами ютуберів та лекціями на кшталт «Як стати мільйонером за пів року» / «Як підготуватися до ЗНО за тиждень».
Компанії, що цінять власну репутацію, не стануть викладати неякісний контент, адже це призведе до втрати клієнтів і зменшення прибутків. До того ж наявність підробок під відомі бренди не знижує цінності кросівок «Найк» або «Пума».
Якщо ви бажаєте якості, уважніше дивіться на опис продукту й місце, де його купляєте. Так, деякі освітні платформи дають детальний опис курсу, інформацію про педагогів і записи відкритих уроків. Усе це підвищує довіру до матеріалу й дозволяє переконатися, що ви купуєте якісний продукт.
2. Онлайн-навчання дороге
У мережі є чимало безкоштовних курсів від світових університетів і відомих компаній, а подекуди ви можете без перешкод переглянути відео та сплатити лише за перевірку знання й отримання сертифікату. А ще такі платформи, як уже згаданий «На Урок», нерідко дають можливість переглянути перший урок просто так, повертають кошти за непройдені заняття та навіть дозволяють переглядати відкриті уроки безкоштовно.
Так, курси коштують грошей, але тут очевидна економія: немає потреби витрачатися на дорогу, підручники та додаткові матеріали. Онлайн-школи часто надають доступ до бази знань чи презентацій, а замість друкованих зошитів використовують навчальні онлайн-програми, у яких діти виконують вправи.
3. Онлайн-навчання неефективне
Причина цього міфу – психологічна. Більш значущими нам здаються ті події, у яких людина бере участь і присутня фізично. Саме тому звичайна школа здається солідною та ґрунтовною, а от онлайн-навчання – ефемерним, несерйозним.
Насправді ж саме онлайн-школи часто використовують найновіші методи та інтерактивні інструменти – квести, аудіоконспекти, онлайн-тестування, гейміфікацію тощо. На противагу лекціям у звичайній школі, в онлайн-закладах використовувається комбінований матеріал у різних форматах, що позитивно впливає на увагу та запам’ятовування.
Ну й не будемо забувати, що істотним фактором успіху є бажання самого студента й мотивація. Якщо дитина не бачить сенсу вчитися та не виконує завдання, мало що залежить від ідеально структурованого матеріалу і практичних завдань від найкращих професорів із Гарварду.
4. Онлайн-школам байдуже до успіхів дітей
Найвідповідальніші освітні платформи завжди надають не лише можливість зворотного зв’язку та спілкування з учителем, а й персонального куратора, який стежитиме за успіхами дитини. Зазвичай куратори відповідають за те, аби дитина не пропустила урок, контролюють виконання домашніх завдань і консультують учнів, які стикнулися з труднощами під час навчання.
Крім того, чимало компаній передбачають сувору перевірку пройденого матеріалу, як-то: інтерактивні тести, усне опитування або практичні завдання. Також освітні курси переважно розбиті на блоки, до кожного з яких додаються вправи. Звісно, контролювати процес навчання здатні й батьки, які отримують доступ до особистого кабінету учня, де зберігаються оцінки, отримані за домашні завдання.
5. Ефективніше вчитися самому
Багато хто вважає, що онлайн-навчання мало відрізняється від звичайного пошуку інформації в інтернеті. Але насправді різниця істотна. При самонавчанні дитина змушена самостійно шукати інформацію та структурувати знання. Це складний і довгий шлях, на якому учня може очікувати чимало несподіванок.
Наприклад:
- не у всіх книжках представлена актуальна інформація, особливо якщо йдеться про диджитал-сфери;
- книжки, автори та статті можуть однобоко подавати тему. Заповнення таких лакун може надзвичайно затягнутися;
- масив знайденої інформації треба структурувати. Зазвичай діти роблять це хаотично, тоді як лектори відбирають, структурують і подають інформацію порціонно, за певною педагогічною системою;
- готуючися до ЗНО, дитина може не знати, які типи завдань є найскладнішими, водночас освітні спеціалісти роками збирають інформацію про проходження ЗНО й розкажуть, де діти традиційно втрачають найбільше балів і з якими запитаннями точно доведеться стикнутися.
Звісно, онлайн-курси не замінять звичайної школи. Але гнучкість, швидкість реагування на сучасні тренди та доступність роблять їх чудовою альтернативою для кожного, хто потребує додаткового навчання. Навіть якщо ви мали негативний досвід онлайн-навчання раніше, не варто судити за ним про всю галузь. Кількість якісних курсів рік від року зростає, що дозволяє кожному віднайти саме те, що влаштує за всіма параметрами.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
