Разом ми сильні: як волонтери допомагають Україні
І як їхня діяльність мотивує і надихає
З першої хвилини повномасштабного російського вторгнення українці єднаються та проявляють мужність. Ми не лише безпосередньо боремося за наші цінності та незалежність, але й «голосуємо гривнею», збираючи кошти для волонтерських ініціатив. Софія Холявко, Talent Manager у Levi9, розповіла Mind про свою діяльність та діяльність її колег-волонтерів з Levi9, складнощі з організації благодійних ініціатив і про те, звідки з'являється мотивація щодня бути корисним іншим.
Українці за характером емпатичні, вміють і хочуть допомагати. З війною ми стикнулися в 2014-му, і за вісім років не лише загартували свій дух, але й розвинули волонтерську культуру в Україні. З початку вторгнення рф на нашу територію в лютому 2022 року українці активізувалися ще більше. Благодійністю опікується чи не кожен, не звертаючи уваги на вік, сферу діяльності та досвід організації команд і процесів.
Уже понад два місяці українці гуртуються районами, селами, містами, щоб плести сітки, розшукувати дефіцитне обладнання та продукти й збирати мільйони на потреби військових за лічені дні.
Як результат, лише фонд «Повернись живим», який закуповує та передає все необхідне нашим бійцям, за перші три тижні війни зібрав майже 3 млрд грн без урахування криптовалютних і готівкових переказів. Кошти залучають й через додаток «Дія» – українці вже перерахували понад 250 млн грн на українську армію.
Волонтерською діяльністю займається й бізнес. Українські ІТ-компанії давно співпрацюють із благодійними організаціями, а за два місяці фонду «Повернись живим» вже перерахували сотні мільйонів гривень. Крім того, вони запускають власні волонтерські ініціативи зі збору коштів для української армії.
Наприклад, лише за березень команда Levi9 зібрала 395 000 грн, а головний офіс подвоїв цей внесок до понад 790 000 грн. Команди з України та інших офісів компанії перерахували на ініціативи колег для допомоги армії та постраждалим від військових дій значно більші суми.
Клієнти та партнери також долучилися до волонтерської кампанії в Україні та локально організували збір донатів. Наприклад, команда BackBase зібрала понад 30 000 євро для підтримки українських військових і населення.
Чим займаються волонтери?
З моменту російського нападу багато українців відчули, що не можуть стояти осторонь і знайшли джерело енергії в допомозі землякам. Як виявилося, ми здатні на багато речей.
Завдяки своїй мобільності та гнучкості організації роботи, ІТ-сфера дає певну свободу, тож багато спеціалістів вирішили поєднувати дві ролі. Наприклад, у Levi9 третина інженерів додали до графіка допомогу іншим, як-то вивезти людей із-під обстрілів, довезти 10 мішків продуктів через все місто чи знайти корм для тварин за декілька годин. При цьому чи не кожен також допомагає колегам і рідним.
Переважна більшість волонтерів зараз – новачки. Вони ніколи раніше не організовували збір коштів або продуктів, не співпрацювали з благодійними фондами. Не маючи досвіду, вони з нуля шукають контакти, виходи на інших волонтерів або центри допомоги в області.
Я займаюся всім, а також частково покриваю комунальні витрати церкви, що регулярно возить гуманітарну допомогу в гарячі точки. Крім того, придбали з чоловіком бронежилет для друга, що в складі ТРО боронив Київ.
Долучаюся й до збору ліків для передової та клінік, заохочую друзів також. Був період, коли ми з ними обійшли всі аптеки міста та скуповували медикаменти, наприклад, противірусні, кровоспинні, катетери.
Ліки в дефіциті, тож доводиться шукати шляхи, як передати їх з-за кордону. Ми з друзями в Італії та Польщі організували доставку ліків, а також інших необхідних речей, в Україну. Мене дуже тішить, що іноземці готові активно включатися та підтримують українців.
Що мотивує допомагати іншим?
Люди полишають домівки та рятуються від війни, прихопивши лише найнеобхідніше. За даними Міністерства соціальної політики, станом на квітень понад 1,4 млн громадян зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи (ВПО). При цьому, згідно з Міжнародною організацією міграції, таких людей більше – це понад 6,5 млн осіб. Волонтери шукають для переселенців тимчасове житло, готують їжу, збирають теплі речі та продукти першої необхідності.
У західних областях Україні з житлом важко, особливо у Львові – до міста евакуювалося понад 600 000 українців. Наразі мені вдалося знайти прихисток для знайомих, що переїхали до Львова, та продовжую хостити інших переселенців. Крім того, є бажання допомагати дитячим будинкам і геріатричним центрам. Долучаюся й до менш масштабних, але зворушливих ініціатив. Наприклад, якось з командою волонтерів готували чай і каву на львівському вокзалі для новоприбулих. Це залишило приємні відчуття, тож планую вийти ще.
Домашні улюбленці теж не залишаються без уваги – місцеві волонтери стежать за ситуацією в притулках, забезпечують їх кормом і, за потреби, забирають тварин до себе для заспокоєння, адаптації та лікування. Опікуватися тваринам готові й українці, що зараз займаються іншою благодійною діяльністю.
З колегами-волонтерами стежимо за декількома організаціями, що розвозять корми в зоопарки та притулки. Також можу робити щось фізично для них або брати на перетримку їхніх підопічних чи домашніх улюбленців наших колег.
Якщо узагальнити, то саме бажання бути корисним хоча б одній із мільйона жертв війни – розділити з нею горе, допомогти гарною ініціативою чи подарувати позитивні емоції – спонукає українців ще більше займатися волонтерством.
Вчиняй так, як хотів би, щоб поставилися до тебе в скрутному становищі. Мені не байдуже, що зараз відбувається в Україні. Коли дивлюся новини та слухаю історії переселенців із гарячих точок, я бачу в очах цих людей жах і горе. Хочу відчувати себе бодай чимось їм корисною, тож, евакуювавшись до Львова, я підтримую рідних, друзів, об’єднуюся з іншими колегами та друзями-волонтерами, долучаюся до їхніх ініціатив. Це дає сили дочекатися перемоги.
Ложка дьогтю в бочці з медом: труднощі волонтерства
Волонтерські будні – це постійне спілкування з людьми та швидка організація процесів. Як доставити продукти, де знайти обладнання, звідки залучити кошти для закупівлі необхідного – з цим волонтери стикаються щодня.
І якщо допомога людям, їхня вдячність і усмішки насичують позитивними емоціями, то під час розв’язання організаційних питань іноді доводиться йти на компроміси зі своїми страхами та упередженнями.
В операційній площині, крім людського фактора та прогалин у організації, ніяковіння викликає переважно фінансове питання – як залучити кошти. Так, мій колега з Levi9 Олександр Сідоров, Test Developer Medior, зізнався, що найважче для нього в роботі волонтера – це просити гроші: «Ми залучаємо всі можливі ресурси для пошуку фінансування. Збираємо по копійчині, багато допомагають свої. Проте певні речі мені досі незрозумілі. Наприклад, коли люди, маючи фінансові можливості переказувати кошти на рахунок благодійної організації чи фондів, просто “дуже переживають”. Зараз, навпаки, треба об’єднуватися, а гарний вчинок – не обов’язково великий».
Крім того, для роботи з людьми треба мати ресурс, адже слухати їхні історії, бачити наслідки війни в очах і на обличчях потерпілих морально важко. Через такі історії я постійно відчуваю, ніби роблю недостатньо. Це прояв провини вцілілого, що розвивається в людей, які пережили загрозу життю. Картаєш себе, що врятувався, коли інші помирають, і що мала зробити щось більше для відвернення подій. Як наслідок «я мала б вчинити інакше» та альтернативні сценарії розвитку подій.
Проте є й дивовижні речі. Моя колега по команді Наталя Кот, Talent Associate в Levi9, також зайнялася волонтерством – починала у Львові та продовжила в Нідерландах, куди евакуювалася з родиною. Вона розповідає, як одного дня до них у львівський штаб прийшов француз уже похилого віку з репортерами. Він закликав усіх допомагати та бути небайдужими до ситуації в країні.
Історії волонтерів, які ще вчора не думали, що зможуть дістати «квітку папороті» для земляків, витримка, сердечність і вміння єднатися, навіть якщо до того мали різні погляди чи спосіб життя, змушують ще більше пишатися українською нацією. Ми заново налагодимо життя, розберемося з наслідками та відбудуємо країну, але спочатку – перемога!
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
