«Як цигани танк крали»: чому гумор під час війни допомагає підтримувати ЗСУ
І як тематичні меми піднімають моральний дух українців
Українці попри жахи війни знаходять сили та натхнення жартувати навіть на цю страшну тему. Соцмережами мало не щодня ширяться меми стосовно нових і нових абсурдних приводів, які регулярно постачає «друга армія в світі». Крім того, «президент Всея Руси» також додає тем для розмов та мемів своїми комплексами і безглуздими рішеннями. Тож і посміятись можемо, та ще й заробити на цьому не гріх. Так, марки від «Укрпошти» за всім відомими мемами стали популярні по всьому світу і їх розкуповують як гарячі пиріжки. І це тільки один з прикладів вдалого застосування помилок ворога, що йдуть на користь Україні. Звідки з'являються вдалі меми, хто їх вигадує і як вони починають власне життя після виходу в світ, а надто – як їх вдало монетизувати, розповіла Mind співзасновниця студії анімації Aztec Animation Таня Карташова на прикладах робіт власної студії.
З початком повномасштабної війни наша команда призупинила роботу. Ми не розуміли, як працювати і чи буде технічна можливість виконувати замовлення. Відтак я і Олена, інша співзасновниця студії, почали думати, що ми можемо робити і чим бути корисними. Тоді ж зрозуміли, що хотіли б додати якихось позитивних емоцій в інфопростір. Почали обирати історії, яких до того часу нагенерували українці, й анімовувати їх. Так у березні стартував проєкт «Паляниця. Жартівливі хроніки війни». Ми анімували меми та відомі «воєнні легенди», а донати за роботу перенаправляли на потреби ЗСУ.
«Як цигани танк крали»
У роботі над проєктом на першому місці для нас було емоційно розрядити самих себе і суспільство від щоденних новин. Багато хто був пригнічений та розгублений. Складно було робити навіть якісь повсякденні речі. У київський район нашої співзасновниці Олени часто «прилітало», тож вона постійно бігала з ноутбуком у бомбосховище. Пізніше в столицю повернувся й інший член нашої команди, Дмитро. Вони з одного району з Оленою. То часто їхнє листування складалося з фраз: «Ти теж це чув/чула?» Тому в таких умовах сама думка купити каву викликала почуття сорому. Бо як так: дозволити собі приємність, коли люди ризикують життям?
Те саме відбувалося, коли ми обговорювали сценарії до анімації, бо жартувати теж здавалося не на часі. Однак згодом ми побачили, що все зовсім навпаки.
Гумор та жарти допомагали розрядити ситуацію та отримати приємні емоції. Плюс можливість фінансово підтримати армію – це було дуже важливим на той час. Відтак наш проєкт з допомоги нам самим перетворився в моральну підтримку інших та допомагав збирати кошти на ЗСУ.
Першим роликом стало відео про те, як цигани викрали танк. Сценарій був досить простим: цигани підійшли до танку, взяли його в руки та понесли. Ось так реальний світ ми перетворили на казковий.
Досі пам’ятаю, як працювали над ним: Олена була в Києві, тоді ще сильно бомбили. Вона регулярно бігала в бункер і робота видалася досить нестабільною. Але ми все ж разом продумали всі нюанси по сценарію, потім написали команді ілюстраторів, з ким вдалося зв’язатися, і озвучили ідею. Усі були лише раді, дуже активно працювали. Тоді ролики випускали практично щодня. Зараз вони виходять рідше. Усього маємо 35 роликів і плануємо видавати ще.
Як відбулося масштабування проєкту
Нашу «Паляницю. Жартівливі хроніки війни» ми спочатку виставляли у Facebook та Instagram, але потім вирішили додати анімацію ще й в TikTok. Ми не очікували великої реакції, але буквально перший ролик за пару днів набрав мільйон переглядів.
Це був ролик про те, як російські танки поїхали заправлятися, а українці поміняли прапори на танках. Коли росіяни повернулися, то злякалися «ворожого танку» і розстріляли його.
Щодо улюблених анімацій, то у кожного учасника команди вона своя. За себе особисто можу сказати, що дуже подобається, як росіяни вчилися вимовляти правильно слово «паляниця» та про кадирова, який шукав Бандеру.
Також нещодавно робити анімацію «Як українці під бомбами картоплю садили», теж насміялися досхочу з нашої незламності. Ця ж анімація увійшла до проєкту з віртуальними мемами, який реалізовувала агенція Barbaro Communications. Там команда зібрала максимально багато аграрних мемів часів повномасштабної війни, описала їх, а до деяких пояснила інфоприводи.
Думаю, зовсім скоро виходитимуть цілі збірки з книгами про українські жарти. Хтось зніматиме про це кіно, хтось робитиме виставку – бо це неймовірна історія незламності.
Як гумор став новою зброєю українців
Гумор – це суперсила українців. Переконана в цьому на 100%. Коли переписуюся з клієнтами з-за закордону й вони питають, як справи, можу відповісти «Все ок, чекаємо наступу з білорусі». Вони вже навіть не дивуються. Кажуть, що знають про український гумор.
Здатність жартувати в складних ситуаціях – частина «важкої артилерії» українців. Те, як ми подаємо інформацію та реагуємо на події, просто нереально підіймає дух. Завжди можна сісти, скласти руки, впасти в депресію, сказати, що у нас все погано. Але до чого це призведе? А гумор, меми підіймають дух. Часто дивишся на людей і думаєш: «Боже мій, як можна не любити цю країну? Як можна за неї не боротися?»
Тому наша команда бажає всім жити й максимально, наскільки це можливо, допомагати. Ми допомагаємо своїм гумором нашому народу і будемо продовжувати це робити, допоки буде в наших серцях сміх.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
