Українська економіка почала відновлюватися навіть на тлі війни. Хто і що цьому посприяли?

24 листопада 2022 року виповнилося дев’ять місяців від початку повномасштабної російської агресії. Україна втратила тисячі життів, зруйновано тисячі міст і сіл, непоправних збитків зазнав бізнес, пошматовано систему соціального захисту. Попри бойові дії, які продовжуються на Сході і Півдні, Україна, завдяки підтримці та допомозі міжнародних партнерів, зуміла утримати економіку країни від краху. Навіть більше, упродовж осінніх місяців демонструє хоча й хиткі, але все ж очевидні ознаки стабілізації. Міністерство економіки оприлюднило оцінку падіння ВВП України за дев’ять місяців – близько 30%. Це в умовах війни можна вважати відносно позитивним показником: навесні прогнози падіння сягали 40–50%.

Сьогодні є підстави стверджувати, що упродовж осені країні вдалося певним чином зміцнити економічне середовище. Директор економічних і соціальних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин спеціально для Mind проаналізував, з якими результатами вітчизняна економіка підходить до завершення поточного року та які тренди намітилися.

Зовнішньоекономічний контекст. Економіка України відчутно залежить від світових процесів.  Але і світ уже певною мірою залежить від України, а точніше – перебігу військової агресії проти неї. Основні глобальні зовнішньоекономічні ознаки осені такі:

• надзвичайно висока інфляція в розвинутих країнах світу (зокрема, у США та ЄС), спровокована російськими діями на енергетичних ринках, яка супроводжується високою зайнятістю, що суттєво ускладнює проведення антиінфляційної політики;
• глобальне зміцнення долара, яке зумовлене і супроводжує підвищення процентних ставок у США, спричиняє необхідність подальшого підвищення процентних ставок в інших країнах (зокрема, для недопущення значного послаблення національних валют), що виявляє негативний тиск на економічну активність і економічне зростання;
• головні центральні банки, як і раніше, змушені посилювати антиінфляційні заходи, насамперед шляхом підвищення жорсткості монетарної політики, що може мати рецесійні наслідки для економік (зокрема, внаслідок глобального подорожчання біржових товарів);
• зниження економічної активності у провідних країнах світу неминуче депресивно тисне на висхідні економіки (наприклад, Китай), що призводить до зниження глобальної ділової активності у коротко- і середньостроковій перспективі;
• для висхідних країн ситуація погіршується прискоренням відтоку капіталів до «тихих гаваней» (насамперед на американські ринки); це вимагає стрімкого підвищення не лише процентних ставок, а й резервних вимог, що обмежує доступ до фінансових ресурсів;
• хоча на розвинутих ринках проявляються ознаки стабілізації, однак очікування бізнесу та домогосподарств залишаються низькими, що має додатковий стримувальний вплив на економічне відновлення.

Так трапилося, що у першій половині листопада, ледь не одночасно, відбулися три події, які мають беззаперечний вплив на поточну ситуацію у світі та Україні, а також подальші перспективи.

Перша – проміжні вибори у США. Доволі поширеним було занепокоєння стосовно можливого перегляду політики підтримки з боку Америки. Однак воно не справдилося. Вірогідно, сьогодні немає сенсу говорити про зменшення американської участі та допомоги, а скоріш про розширення – «треба робити більше».

Водночас, можна очікувати посилення контролю за використанням як фінансових, так і військових надходжень. І саме тут Україні потрібно посилювати прозорість і змістовність як ухвалення рішень, так і їх виконання.

Другою важливою подією мав стати саміт G-19. Серед ключових проблемних сфер – зближення позицій США та Китаю стосовно війни в Україні, а також входження в оновлені світогосподарські відносини. У цьому контексті саміт на Балі радше розчаровує, ніж дарує близьку позитивну перспективу. Українське питання, хоча й дискутувалося (і навіть дещо ухвалювалось), однак не стало центральним ані для США, ані для Китаю, ані для більшості учасників.

Третя значуща подія – одночасно з Балі Генасамблея ООН ухвалювала резолюцію стосовно створення реєстру збитків (і репарації), завданих Україні внаслідок російської війни. Хоча Генасамблея визнала, що росія має бути притягнута до відповідальності за порушення міжнародного права, а також міжнародного гуманітарного права і прав людини, однак це була радше чергова політична декларація, яка має слабкий практичний зміст. І тут Китай виявився однією з 13 країн, які голосували проти вказаної резолюції. Більше того, інші великі висхідні країни – члени G-19 (Бразилія, Індія, Індонезія, Саудівська Аравія), на політику яких Китай має значний вплив, зайняли нейтральну позицію , тобто утрималися.

Покращення відносин між США і Китаєм, яке, вірогідно, все ж відбудеться після Балі, зовсім не означає, що коло тих, хто підтримує Україну, розшириться. Для України це також сигнал-засторога: у жодному разі не намагатися повернутися до спроб втілення «простої» моделі партнерства – США політичний, а Китай економічний партнер №1 – про яку так любила розмірковувати частина вітчизняного політикуму.

Боротьба України проти російської агресії чітко продемонструвала, що військові успіхи ЗСУ мають безпосередній вплив на сприйняття нашої країни у світі, обсяги військової та економічної допомоги, що надаються країнами-партнерами.

Оцінка економічної активності. Поки офіційні дані про розвиток економіки в цілому та окремих її сфер і галузей відсутні. Єдиним опосередкованим – відносно надійним – джерелом є експертні висновки.

У листопаді Держстат оприлюднив результати власного дослідження очікувань промислових підприємств у ІV кварталі 2022 року. Результати виявилися кращими, ніж були у попередньому кварталі. Зокрема, у жовтні–грудні індикатор ділової впевненості у промисловості підвищився порівняно з липнем–вереснем 2022 року на 2,4 відсоткових пункти (в.п.) і становить мінус 14,8%. У переробній промисловості цей показник підвищився (порівняно з попереднім кварталом) на 2,8 в.п. і становить мінус 13,6%. Індикатор ділового клімату в промисловості підвищився на 0,6 в.п. і становить мінус 1,5%.

Дещо інші результати представлені у дослідженні НБУ, у яких більшою мірою враховується посилення чинника активізації масованих бомбардувань української території. Так, погіршення безпекової ситуації у країні призвело до зростання негативних очікувань бізнесу стосовно власної економічної діяльності – Індекс очікувань ділової активності у жовтні становив 44,9 (у вересні 46,1).

Позитивні очікування у частині економічного відновлення пов’язуються з ухваленням і запровадженням у практичну площину рішень про «енергетичний безвіз» (вітчизняна енергосистема стала невід’ємною частиною європейської), «економічний безвіз» (звільнення продукції українського бізнесу від усіх тарифів та квот), «транспортний безвіз» (лібералізація автомобільних перевезень), «митний безвіз» (посилює інтеграцію української митниці з європейською).

Це сприяє розширенню міжнародної торгівлі, а також інтеграції України до європейських виробничих і транспортно-логістичних мереж. Водночас позитивний «зсув» для експортерів зумовлений покращенням транспортних перевезень, насамперед як обслуговування експорту морським транспортом («Зернової ініціативи»), так і залізницею – зокрема, гуманітарної допомоги через західні кордони країни.

У листопаді українські міста і села перейшли на дозоване подання електроенергії, «звичними» стали віялові та аварійні відключення. Крім незручностей для домогосподарств, довготривалі обмеження в енергозабезпеченні призводять до скорочення тривалості виробничого часу багатьох промислових підприємств і практично всієї сфери побутових послуг. І як безпосередній наслідок – погіршення показників діяльності вітчизняної економіки.

Самооцінка економічного стану українців. Хоча світові процеси не були зосереджені на Україні, однак підтримка західними партнерами тривала не лише у військовій чи економічній сферах, а й у соціальній і гуманітарній. Це сприяло «відмові» громадян від панічних настроїв. Попри великі втрати і руйнування, нинішній соціально-економічний стан України, за оцінками громадян країни, не є краховим.

Вірогідно, це пов’язано з тим, що дії влади під час агресії підтримуються населенням. Так, якщо в Україні антикоронавірусні заходи (протидії кризі, підтримка населення і бізнесу) зазнавали нищівної критики за неорганізованість і деструктивізм, то для протистояння агресії і збереження життя людей українським урядом вчасно була організована як фінансова допомога, так і сприяння евакуації населення з територій, які зазнавали найбільшого ураження.

За результатами соціологічних досліджень Центру Разумкова, поточний рівень добробуту (у самооцінках домогосподарств) не надто різниться з довоєнним.

Оцінка рівня добробуту родини, % відповідей

Звісно, оцінки вересня-2022 виглядають гіршими, порівняно з мирним травнем-2021, коли країна практично «позбулася» пандемічних побоювань. Водночас оцінки листопада-2022 є помітно кращими від вересневих.

Рівень добробуту залежить від купівельної спроможності, тому зменшення інфляції, звичайно, додасть домогосподарствам впевненості у поліпшенні ситуації. Але, оскільки індекс споживчих цін суттєво залежить від індексу цін на продукти харчування, то є підстави вважати, що інфляційна компонента виявиться значною принаймні до весни 2023 року. До того ж переробні галузі сильно залежать від вартості імпортованих енергоресурсів.  

Хоча головні цінові шоки вже відбулися навесні-2022 і були підстави сподіватися на зменшення інфляційного тиску у 2023 році, однак нова хвиля руйнації російським агресором критично важливої інфраструктури може відновити інфляційні загрози.

Зовнішня підтримка. Звичайно, самостійно Україні було б набагато важче впоратися з агресією. Міжнародна демократична спільнота доклала і докладає значних економічних, військових, гуманітарних зусиль і ресурсів для підтримки нашої країни. Так, від початку повномасштабної війни обсяг фінансової допомоги (грантів і кредитів) від міжнародних партнерів склав $23 млрд (США – $8,5 млрд, ЄС – $4,8 млрд). Це, крім фінансування дефіциту бюджету і погашення боргів, дозволило утримати валові міжнародні резерви на рівні понад $25 млрд (3–4 місяці майбутнього імпорту).

Однак сам МВФ не поспішає з наданням фінансової допомоги. 17–20 жовтня у Відні відбувалася зустріч місії МВФ з представниками України (міністром фінансів та головою НБУ) стосовно макрофінансових показників поточного стану і перспектив, бюджету-2023 і обумовлених ним потреб у зовнішньому фінансуванні. Хоча обидві сторони висловлювали «задоволення», проте жодні практичні рішення ухвалені не були. А голова НБУ підтвердив, що про результати говорити «ще недоречно і передчасно». Така «двоїста» позиція МВФ не є дивиною, тож потрібно це враховувати.

Поряд із цим Україна підписала Меморандум про взаєморозуміння стосовно призупинення виплат за державним та гарантованим державою боргом із групою офіційних кредиторів з числа країн G7 та Паризького клубу. Це було зроблене заради пом’якшення (призупинення виплат основної суми та відсотків за двосторонніми боргами з 1.08.2022 до кінця 2023 року) економічних наслідків (збільшити соціальні видатки, витрати на охорону здоров’я чи підтримку економіки) російської агресії.

Курсова динаміка. В осінній період фінансова і банківська системи України продовжували доволі надійно функціонувати, що навіть дозволило НБУ проводили окремі заходи валютної лібералізації. Звичайно, курсова динаміка залишалася чутливою до зовнішніх негараздів. Так, після курсового шоку в середині вересня, який НБУ змушений був «гасити» масованими інтервенціями, упродовж наступних двох місяців гривня навіть дещо зміцнилася, що, водночас, послабило імпортований інфляційний тиск.

Курс гривні на готівковому ринку, грн/$1

Інтервенції НБУ, $ млн

Упродовж осіннього періоду Нацбанк здійснив інтервенції на $5,5 млрд. А з початку 2022 року станом на кінець листопада купив на міжбанківському валютному ринку $3,2 млрд і 111 млн євро та продав $22,4 млрд і 1,8 млрд євро. Для цього регулятор мав використовувати резерви, що стало можливим саме завдяки широкій фінансовій підтримці партнерських країн.