Ставка на якість: які зміни в умовах зовнішньої торгівлі очікують Україну

Mind продовжує серію публікацій на базі досліджень Центру Разумкова щодо викликів та загроз розгортання кризових процесів в Україні. Цього разу зосередимося на проблематиці, яка в нашій державі не часто асоціюється із завданнями макроекономічної стабілізації та зростання. Зокрема, це ризики, пов’язані з умовами торгівлі, і те, яким чином ці умови можуть виступати передатковою ланкою макроекономічних дисбалансів.

Економічна модель України – мала відкрита економіка, яка приймає міжнародні цінові сигнали і умови торгівлі, не спроможна на них впливати, а тому й повністю від них залежить. Зважаючи на низьку конкурентоспроможність, на світових ринках держава позиціюється переважно сировинними товарами і товарами з низькою доданою вартістю, а тому суттєво залежна від формованих умов торгівлі, що й потребує належної уваги.

Ситуація на глобальних сировинних біржових ринках вказує на те, що, вірогідно, тенденція до зниження світових біржових цін на головні сировинні товари у 2017 році зміниться на протилежну. Так, у посткризовий період, оскільки стабілізаційні та відновлювальні процеси не набули належної стійкості, спостерігалось зниження біржових вартостей. Лише у 2016 році глобальний біржовий індекс Bloomberg Commodity Index, який формується на базі ф’ючерсів 22 найпоширеніших сировинних товарів, продемонстрував підвищення (за результатами року – зростання трохи вище 11%).

Найближчими роками, за міжнародними оцінками, зміна вартості головних біржових товарів на світових ринках не матиме шокового характеру. Радше слід говорити про помірне зростання цін відповідно до незначного зростання глобального сукупного попиту.

Зміна індексу сировинних товарів, % до попереднього року

Вартість сировинних товарів на світових ринках:

Нафти і пшениці

Нафти і сталі

Так, для нафти, цінова динаміка якої є визначальною й для більшості інших сировинних товарів, а для України – значною мірою формує вартісні показники імпорту, очікується, що хоча й покращаться її (нафти) вартісні показники, проте вони залишатимуться на відносно невисокому рівні. Орієнтир для 2019 року – близько $70/бар.

Утім, ситуація на ринках нафти є вкрай суперечливою. З одного боку, ОПЕК і 11 країн, що приєднались до організації, узгодили скорочення видобутку нафти до 1,8 млн барелів на день. Дотримання таких умов дозволить знизити надлишкові запаси, що сприятиме зростаючій ціновій динаміці.

Однак, саме можливість дотримання такого рішення є вельми сумнівною. З іншого боку, швидке нарощування сланцевого видобутку нафти і  газу може підштовхнути окремі країни до недотримання узгоджених умов, а відтак – розширення поставок нафти на світові ринки, що спричинить тенденції до зниження вартостей.  Більше того, внаслідок розконсервування видобутку нафти в США, що є однією із складових нової економічної політики, з початку березня 2017 року спостерігається зниження нафтових котирувань на міжнародних ринках. Таким чином, не виключена й зміна тенденцій у середньостроковій перспективі.

Динаміка ж вартості сировинних товарів і товарів із низькою доданою вартістю, якими значною мірою визначаються вартісні показники експорту України (зернові, продукція металургії тощо), є більш пологою.

У структурі експорту товарів України у 2016 році (обсягом $36,4 млрд) частка зернових культур складає 16,7%, чорної металургії – 19,9%.

У структурі імпорту (обсягом $39,2 млрд) частка мінеральних палив і нафти сягає 20,0%, хімічної промисловості – 14,3%.

Тобто понад третини експорту та імпорту визначаються саме сировинними товарами і товарами з низькою доданою вартістю, значною мірою залежними від мінливості біржової кон’юнктури.

Отже, умови торгівлі для України найближчими роками, вірогідно, не матимуть тенденції до покращення.

Поряд із цим слід вказати, що останніми роками Україні вдалося досягти помітних успіхів на світових ринках в окремих сферах – країна має стійкий рівень виробництва зернових, зокрема пшениці, кукурудзи. Більше того, Україна вже посідає помітне місце і як світовий експортер зернових.

За експертними оцінками, частка України у світовому виробництві пшениці у 2017–2019 роках складатиме 3,3–3,4% – приблизно на такому ж рівні, як спостерігалось у 2013–2016 роках. Хоча і незначним поки чином, але країна по деяких товарах і товарних групах уже не пасивно приймає міжнародні цінові умови, а поступово наближається до групи країн, які є ціноутворювачами.

Виробництво пшениці в Україні (млн. т)
і частка країни у світовому виробництві цієї культури (%)

Україна має можливості для збільшення експортних надходжень від продажу зернових. Останніми роками врожайність української пшениці складає 3,7–3,8 т/га, тоді як у країнах ЄС – 5,5–5,6 т/га, Китаї – 5,1–5,2 т/га. Значну частку виробництва зернових складає зерно низького (3–4) класу. Виробництво ж «твердих» сортів пшениці дозволить отримати вищі вигоди на світових ринках.

В умовах неможливості розширення посівних площ виробники можуть спрямовувати зусилля або на підвищення продуктивності, або ж на підвищення класу продукту. Це значною мірою може стати чинником залучення інвестицій в аграрну сферу – насамперед, переробку, що своєю чергою спонукатимуть до структурних змін в економіці загалом.

Таким чином, для України упродовж наступних двох-трьох років ймовірним є погіршення умов торгівлі, що у 2018–2019 роках поряд з політичними напруженостями, актуалізує виклики і ризики, пов’язані з погіршенням структури платіжного балансу, зовнішньоекономічних, а з тим і макроекономічних, балансів (зростанням зовнішньоторговельних та бюджетних дефіцитів, посиленням боргового навантаження). Однак послідовна зважена політика, спрямована на зміну структури виробництва та експорту, дозволить мінімізувати негативні впливи.