Жінки на сторожі безпеки: оборонному сектору бракує гендерної рівності
Забезпечення відповідних умов дозволить відкрити Україні шлях до НАТО
Сектор безпеки та оборони в Україні – складний організм, який постійно в процесі змін. Тривалий час політика рівних прав жінок і чоловіків була не в пріоритеті. Але події нової української історії внесли свої корективи й пришвидшили зміни в цій сфері. Про те, що стало вихідною точкою для залучення жінок у безпековий та оборонний сектори і як посилити жіночі позиції, розповіла Mind Анна Ніколаєнко, ГО «Український Жіночий Конгрес».
Від протестів на Майдані до курсу на НАТО
Перша з них пов'язана з Помаранчевою революцією. Після 2004 року Україна чітко продемонструвала свій вибір стратегічного курсу – ми рухаємося в НАТО задля своєї безпеки та процвітання.
Другим переломним моментом стала Революція гідності 2014 року. У цей період жінки проявили свою активну громадянську позицію як волонтерки та стали повноцінними учасницями повстання. Крім того, після Революції гідності жінки добровільно вступали до батальйонів нарівні з чоловіками, що стало третім важливим каталізатором.
Ці події активізували зміни в законодавстві – революційні зміни до Конституції України у 2019 році, які уповноважили Президента України, уряд та парламент реалізовувати стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.
А європейські цінності та членство в НАТО неминуче означають важливість врахування ґендерної перспективи. Уся діяльність НАТО – від політики та підготовки до проведення місій та операцій – обов'язково передбачає гендерні компоненти. І Україна не стане винятком.
Читайте також: Гендерна рівність: який план її досягнення має Кабмін
Україна досягла прогресу, поступово змінюючи підходи та стаючи більш відкритою до участі жінок у процесах безпеки та оборони, залучаючи їх до виконання відповідних завдань.
За словами міністра оборони Олексія Резнікова, який виступив на VI Українському жіночому конгресі, у Збройних Силах «нині проходять службу 59 786 жінок, з яких 41 000 – військовослужбовці, майже 19 000 – цивільні співробітники». Для порівняння: станом на 20 липня цього року в лавах української армії було 38 629 жінок. Безпосередньо на передовій, участь у бойових діях беруть близько 5000 жінок, з них 10% жінок – у складі територіальної оборони, що входить до структури ЗСУ.
Поряд з євроатлантичним курсом Україна також керується принципами Резолюції Ради Безпеки ООН 1325, однією з цілей якої є посилення ролі жінок як рівноправних партнерів у врегулюванні конфліктів і розбудові миру в країнах, що постраждали від військових конфліктів.
Збройні Сили України поступово змінюють свої підходи, стають більш відкритими до участі жінок і залучають їх до виконання завдань державної безпеки та оборони.
2014 рік змінив всіх і розширив можливості для жінок
Військовий конфлікт на Сході України також виявив важливу роль жінок, які беруть безпосередню участь у бойових діях у складі Збройних Сил. З 2014 року понад 8000 жінок нагороджено відповідними державними й відомчими нагородами та відзнаками. Близько 15 000 жінок, або 4% від загальної кількості, мають статус учасника бойових дій.
Попри зростання кількості жінок на військовій службі, лише 2016 року було розширено перелік військових спеціальностей для жінок у Збройних Силах України.
Так, якщо раніше жінки претендували переважно на посади зв'язківців, водіїв, кухарів (небойових), то сьогодні вони можуть бути механіками, водіями, артилеристами тощо.
Читайте також: Не здаватись: як жінки-підприємниці зберегли бізнес під час війни
Проте обмеження щодо виду діяльності жінок в сфері оборони досі наявні в Україні
Втім сьогодні для жінок усе ще діє заборона на прийом на посади офіцерського складу, що пов'язано з використанням бойових патронів, водолазними роботами. Також для жінок залишаються закритими всі посади на підводних човнах і надводних кораблях, в управлінні бригад надводних кораблів, підрозділах пожежогасіння, які передбачають непряме гасіння пожеж, а також підрозділах тилового забезпечення, що передбачають використання вибухонебезпечних реактивів. У військових частинах спеціального призначення посади для жінок не передбачені.
Жінки, залучені до військової служби, стикаються з перешкодами, пов'язаними з дискримінацією за ознакою статі, відсутністю соціальних пільг і правових інструментів для забезпечення їхнього статусу учасника бойових дій або статусу ветерана. Ще одна проблема – це масова недопредставленість жінок на керівних посадах, тобто там, де ухвалюють рішення.
У цьому контексті, для досягнення подальшого прогресу, НАТО є добрим орієнтиром для українських Збройних Сил, адже Північноатлантичний Альянс опирається на порядок денний «Жінки. Мир. Безпека» і постійно працює над створенням максимально інклюзивного середовища, залучаючи жінок до діяльності на всіх рівнях, скасовуючи гендерно-ідентифіковану діяльність, протидіючи сексуальній експлуатації та зловживанням.
Читайте також: Добровільно vs обов'язково: як працюватиме військовий облік для жінок
Жінки на службі в НАТО мають рівні можливості із чоловіками
Рівні умови військової служби для чоловіків і жінок є однією з основоположних практик Організації Північноатлантичного договору.
До того, як стати одним з основних стейкхолдерів порядку денного з питань «Жінки. Мир. Безпека», НАТО більше зосереджувалася на збройних силах країн – членів Альянсу та збільшенні кількості жінок у них.
Цей факт підтверджується щорічними конференціями, на яких розглядалися питання вступу жінок до збройних сил. У 1976 році був створений Комітет у справах жінок у збройних силах НАТО, який у 2009-му був перетворений на Комітет НАТО з гендерних перспектив. З того часу основною метою комітету є впровадження підходу до гендерної інтеграції у збройні сили політики Альянсу.
У 2003 році НАТО запровадила Політику рівних можливостей та різноманітності. Вона стала першим значним інструментом, що зобов'язує до дій у сфері різноманітності та інклюзії. Вперше організація запровадила політику, спрямовану на виконання Резолюції РБ ООН 1325 у 2007 році. Альянс визнає непропорційний вплив збройних конфліктів на жінок і дівчат, життєво важливу роль, яку жінки відіграють у забезпеченні миру й безпеки, а також важливість інтеграції гендерної проблематики в усі сфери своєї роботи. Абсолютно вся робота НАТО, від політики і підготовки до конкретних місій і операцій, повинна включати гендерний компонент.
Радники з гендерних питань є ще одним механізмом забезпечення інтеграції гендерного підходу у військові структури НАТО, а також в усі операції та місії Альянсу.
До досягнення повної гендерної рівності НАТО ще належить пройти довгий шлях, але за останні 20 років відбулося чимало змін. У військовій сфері у 2019 році жінки становили 10,9% особового складу національних збройних сил країн – членів Альянсу – це вдвічі більше, ніж два десятиліття тому. У Міжнародному секретаріаті жінки становлять більший відсоток (41%) персоналу, ніж будь-коли раніше, і виконують більш різноманітні ролі. Кількість жінок на керівних посадах зросла з роками, а на посадах вищого керівництва Альянсу нещодавно досягла 30%, що часто розглядається як переломний момент для стійких, значущих змін.
Гендерна рівність в Україні відкриє шлях до НАТО
Важливо зазначити, що сьогодні український досвід розвитку оборонного сектору може бути корисним і показовим для НАТО. Ми є країною у війні ХХІ століття – війні наземній, гібридній, інформаційній, жорстокій. Ми маємо унікальний досвід відповіді на виклики, з якими світ досі не стикався. Ми робимо це у відповідь на дії агресора, але й не забуваючи про те, що жінки сьогодні – потужна частина армії. Вони мають потреби, ба більше, Україна вже має успішні кейси відповіді на ці потреби. Це стосується і визнання внеску жінок, і розподілу ролей у військовій справі, і задоволенні базових потреб жінок у війську.
Незважаючи на суттєвий прогрес у сфері жінок, миру й безпеки, Північноатлантичний Альянс все ще стикається з проблемами, які стосуються гендерної рівності. Йдеться про забезпечення умов для проходження служби жінками, для їх навчання, підвищення кваліфікації особового складу, а також інформування суспільства про гендерні процеси, які відбуваються в оборонному відомстві.
Розв'язання цих проблем дозволить перенести відповідальність за реалізацію підходу «Жінки. Мир. Безпека» від спеціального суб'єкта до кожного суб'єкта в рамках НАТО. Інший виклик пов'язаний із сегментацією мандату «Жінки. Мир. Безпека», яка часто не відповідає прискореній трансформації глобального порядку денного. Такий підхід загрожує стагнацією, а відсутність негайного реагування на нові виклики може призвести до втрати позицій у сфері «Жінки. Мир. Безпека».
Стратегічний курс України на вступ до НАТО залишається стабільним з 2004 року. Цей процес був підживлений та прискорений вторгненням росії в Україну у 2014 році та повномасштабною війною, що триває з 24 лютого 2022 року.
Війна продемонструвала свій непропорційний вплив на різні соціальні групи, особливо на жінок та дівчат. Сьогодні стає очевидним, що принцип рівності в секторі безпеки та оборони, який пропагує Альянс, не може бути досягнутий і виконаний без належного та рівного представництва різних соціальних груп. Україна з часом має виконати це зобов'язання, аби гарантувати собі повноцінне членство в НАТО.
Основним інструментом реалізації політики у сфері «Жінки. Мир. Безпека» залишається Національний план дій з виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325. Однак в Україні він сприймається як засіб для впровадження гендерної рівності на достатньо високому рівні. Дійсно, інші фактори, як-от політична воля, правові інструменти, зокрема належне законодавство й рівний доступ до правосуддя, а також суб'єкти громадянського суспільства, мають суттєвий вплив на досягнення безперешкодного процесу залучення та участі жінок. Національний план дій є відносно новим інструментом і погано апробований у країнах, де тривають конфлікти.
Щодо реалізації порядку денного з питань «Жінки. Мир. Безпека», то російське вторгнення та повномасштабна війна в Україні змістили загальний фокус з участі жінок у збройних силах та стабілізації миру на реагування на гуманітарну кризу в усьому східноєвропейському регіоні. Це може призвести до певного регресу раніше досягнутих результатів і знову усунути жінок від доступу до ухвалення рішень.
У цих умовах партнерство та співпраця між основними зацікавленими сторонами й суб'єктами «Жінки. Мир. Безпека», включно з організаціями, державою та громадянським активізмом, відіграватимуть значну роль у збереженні поточних досягнень у регіоні.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
