Як подолати інфляцію попри війну та подвоїти ВВП вже 2030 року

Споживча інфляція в серпні 2024 року продовжила зростати й у річному вимірі (р/р) пришвидшилася до 7,5% проти 5,4% у липні. За прогнозом Нацбанку, в наступні місяці також очікується подальше прискорення інфляції «передусім через збільшення витрат бізнесу на оплату праці й електроенергію, підвищення акцизів та ефекти перенесення девальвації гривні в попередні місяці». Існує думка, що крихкість низької інфляції перш за все залежить від допомог і що утримання інфляції на низькому рівні завдяки спільним діям із міжнародними партнерами, прискорить зростання української економіки.

Про те, як розв'язати проблему з інфляцією під час війни, як дати імпульс економіці та досягнути оптимістичного сценарію прискорення, розповів радник президента УСПП, фулбрайтівський професор Університету штату Іллінойс, США, експерт Центру розвитку інновацій, заступник міністра економіки України у 2005 році Володимир Рябошлик в інтерв'ю ТВ каналу Я-UA. Mind пропонує основні тези цієї бесіди.

Це друга частина публікації. Першу можна прочитати тут.

Таємниця подолання інфляції попри війну

Головним фактором зниження інфляції стали зовнішні допомоги, які також забезпечили стабілізацію валюти. Грошова база відіграє роль фундаментального чинника впливу на інфляцію і від початку війни вона підскочила. Після цього стрибка грошей зросла й інфляція, як це зазвичай відбувається. Потім емісія і зростання грошей, що триває й досі з високим темпом від 20% щорічно.

На слайді показано результат емісії – гроші в обігу, а на іншій шкалі – інфляція. Коли грошова база зростає, нікого не здивувало б, якщо інфляція продовжилася б, але замість цього трапилося «українське диво». Бачимо ножиці, де гроші й ціни широко розбіглися.

Як же сталося «українське диво»?

Досі панує думка: інфляція впала тому, що аграрний експорт, заблокований на кордоні, залишився в Україні, і це поповнило наш ринок на $2 млрд. Проте при цьому повністю втрачено з поля зору Нацбанку і МВФ набагато потужніше наповнення внутрішнього ринку, яке відбувається разом із надходженнями зовнішніх допомог і яке є  також найпотужнішим фактором подолання інфляції. Для цього достатньо поглянути, як зросли масштаби чистого імпорту (різниці між імпортом та експортом).

Графік показує, що на початку війни чистий імпорт був дуже низьким – приблизно $0,5 млрд за місяць. А вже з весни 2022-го допомоги у вигляді чистого імпорту підскочили в декілька разів – приблизно до $3 млрд за місяць.

Куди йдуть ці кошти?

$334 млрд всіх допомог, що надійшли від початку великої війни, мають паралельний і одночасний вплив у різноманітних аспектах. Вони сприяють стабілізації валюти, можливо, покривають додатковий дефіцит бюджету, однак НБУ намагається запевнити нас, що допомоги жодним чином не стосуються подолання інфляції – вона начебто кинута на поталу всіляким ризикам. Немов нічого дивного й важливого зараз не відбувається, що можна й далі пасивно спостерігати, куди інфляцію вивезе, і намагатися по-старому перебити макрозрушення соломинкою облікової ставки.

Як досягти оптимістичного прискорення на тлі песимістичних прогнозів?

Пригнічений характер зростання економіки породив парад песимістичних прогнозів, які надає НБУ, Кабмін, Світовий банк, ЄС...  Наприклад, згідно з прогнозом МВФ, виходить, що попри всі зусилля навіть і через 10 років нас усе одно очікує падіння темпів зростання, які становитимуть лише 4%. І це отримано з орієнтацією на те пригнічене зростання, яке ми сьогодні маємо.

Існує маловідомий кардинальний захід, як цю сумну картину обернути на більш оптимістичну – привести ставки НБУ у відповідність із низькою інфляцією. А низьку інфляцію свідомо закріпити спільними діями з міжнародними партнерами. І це є абсолютно необхідним заходом, інакше всі численні спроби розігнати економіку так і залишаться розгоном авто, де забули вимкнути ручне гальмо. Тільки після цього почне вимальовуватися здоровий оптимістичний сценарій не сповільнення, а прискорення.

Національний банк – це безпосередня матеріальна сила. І, хоча він незалежний, це не заважає звертатися до нього, пропонувати, обговорювати. Якщо ми почнемо з корекції ставок НБУ, то наша траєкторія повинна бути такого типу, як, наприклад, вихід на середнє зростання Китаю в період його швидкого розвитку.

А якщо цей десятирічний песимізм продовжиться, то подвоєння довоєнного ВВП відбудеться лише через 30 років, і ми ризикуємо втратити ще одне тридцятиріччя. Крім того, уряд декларує амбітну мету наблизитися до розвинених країн. Але з того, що ми маємо, на це буде потрібне сторіччя.

Але якщо зміни відбудуться, то ми бачимо зразок динаміки рівня ВВП за досягнення середніх темпів Китаю у 15% щорічно.

Тоді ВВП подвоїться вже 2030 року, і десь за 15–20 років уже відбудеться насичення новими технологіями й ми наблизимося до розвинених країн.

Усе це – результати складних балансових розрахунків виконаних в УСПП.