Вибори в США: чотири сценарії для України
Чого чекати від Трампа та Гарріс у разі перемоги
Сьогодні, 5 листопада, виборці у Сполучених Штатах нарешті віддадуть свій голос за одного з кандидатів у президенти країни. Якщо тріумф Дональда Трампа на президентських виборах у США означає для України тривогу з непередбачуваними наслідками, то сподіватися, що перемога Камали Гарріс гарантуватиме продовження теперішнього курсу Вашингтона – було б занадто недалекоглядно. Як той чи інший результат виборів у США вплине на подальшу долю України, каталізатором яких внутрішніх і зовнішніх процесів у нашій країні стануть американські вибори, розповів Mind політолог Валерій Майданюк.
Читайте також: Вибори в США та Україна: що варто знати та чого остерігатись
Що дасть та чим загрожує Україні перемога Трампа?
Попри свою, на перший погляд, не проукраїнську риторику, Дональд Трамп намагається приховувати свою справжню позицію щодо допомоги Україні у війні. Його слова про те, що цієї війни він би ніколи не допустив, що в роки президенства росія його боялася та що він «зупинить війну, обрізавши допомогу Україні», не всіма сприймаються однозначно.
Сценарій перший. «Трамп проукраїнський»
Серед республіканців проукраїнської орієнтації поширена думка, нібито Трамп насправді Україні допомагатиме, бо першим надсилав нам «джавеліни», і не дозволить путіну принизити союзника США. А його критику фінансової допомоги Україні списують на передвиборчу риторику, яка потрібна була, аби завоювати симпатії американських платників податків.
Прихильники такої позиції переконані, що демократи Байден і Гарріс своєю дозованою підтримкою лише виснажують Україну в тривалій війні, але, попри втому кремля від війни, Україна зламається швидше. А рішучіший Трамп у статусі господаря Білого дому, навпаки, твердо підтримає Україну й засипле допомогою та зброєю.
Показово, що українські експерти та медіа раптом почали відвертіше критикувати демократів за їхнє затягування військових постачань ЗСУ. Зізнання Володимира Зеленського про отримання лише 10% від проголосованої Конгресом американської допомоги (зволікання партнери списують на «проблеми з логістикою») впливають на рейтинг партії, лідер якої ще вчора гордо заявляв: «Я зупинив путіна!».
Можливо, українська влада вже не може більше толерувати «дозованість» і «контроль ескалації» з боку демократів, коли ми щодня відступаємо на Донбасі, тому говорить прямо, апелюючи до громадськості та тиску виборців. А можна й припустити, що після особистої зустрічі Зеленського з Трампом Україні пообіцяли підтримку в обмін на часткове оприлюднення плачевної ситуації з військовою допомогою, що може вплинути на позиції демократів.
Але немає чітких ознак того, чи це свідомий злив інформації, чи благання про порятунок, адже факт затримки допомоги сам по собі дуже промовистий і потребує негайних дій.
Сценарій другий. «Трамп-бізнесмен»
Перемога Дональда Трампа на виборах розставить крапки над «і», але очевидно, що перші місяці політика Вашингтона буде обережною. Новий господар Білого дому ознайомлюватиметься з даними розвідки та, напевно, зробить традиційний для хорошого тону реверанс у вигляді ініціювання мирних переговорів між Україною та росією. Для демократій такий крок вважається правильним, коли новий президент продемонструє свої мирні наміри й готовність до діалогу. Адже мирні перемовини Трамп обіцяв і своїм виборцям.
Для України це може й не виявитися неминучою «зрадою», якщо врахувати ініціативи Києва щодо другого Саміту миру. Можливо, Трамп дотисне росію на певні компроміси та згоду на заморожений конфлікт. Але в такому разі росія, яка зараз має обмежені успіхи на фронті, не звільнить захоплених територій. Тож перемир’я може мати більш ніж ефемерний характер, а можливо, і не протримається жодного дня. За таких умов можливою є зміна влади в Україні та поширення в суспільстві розчарування в західних партнерах, не здатних поставити крапку в поневіряннях українців.
Але ймовірнішим буде варіант констатації провалу російської договороздатності та продовження військово-економічної підтримки України. Попри популістичну риторику про «гроші американських платників податків», Трамп не може порушувати принципи послідовності американської зовнішньої політики щодо союзників.
Якщо б президент Трамп кинув напризволяще країну, якій США стільки років допомагали – весь світ би отримав сигнал, який був би не на користь Вашингтону. Коли б Ізраїль, Тайвань чи Південна Корея на кожних американських виборах не мали впевненості, що новий президент їх не залишить, чи вирішить зробити ставку на ворожі країни – США б втратили всіх союзників.
Козирем для України є рішучість Трампа й те, що він – єдиний західний лідер, якого відверто не зневажає путін за слабкість і м’якотілість. Але мінусом є його непередбачуваність, і ми не можемо бути впевнені, що ця рішучість буде на наших шальках терезів.
Варто також пам’ятати, що Трамп – бізнесмен, і йому було б нерентабельно зупиняти в той чи інший спосіб залежність України від американських виробників озброєнь, які на українських постачаннях підіймають економічну активність в «Іржавому поясі» США. За даними видання The Washington Post, 90% американської допомоги Україні залишається у США.
Тож схиляти Україну до капітуляції означало б припинити вигідні американській економці контракти, так само як і остаточно усунути російську загрозу для України та Європи.
Що означатиме для України перемога Камали Гарріс?
Натомість українська політика Камали Гарріс, яка має високі шанси перемогти на виборах, може базуватися на траєкторії Байдена, але може й бути більш прохолодною.
Сценарій третій. «Гарріс проукраїнська»
У Мюнхені 2024 року віцепрезидентка Гарріс заявила, що продовження підтримки України є «стратегічним інтересом Сполучених Штатів. «Є лише план «А», який передбачає, що Україна отримає все, чого вона потребує», – наголосила Гарріс під час спільної пресконференції з Володимиром Зеленським.
У кампанії Гарріс просувається меседж, що кандидатка від демократів рішуче підтримує Україну. Команда передвиборчого штабу Гарріс розміщувала рекламу з підтримкою України, аби залучити велику польську й українську діаспори в Пенсильванії, Мічигані та Вісконсині. Після такого вже було б незручно відмовляти Україні у допомозі.
Американський дослідник історії України Тімоті Снайдер переконаний, що Україна, ймовірно, посідатиме таке саме важливе місце за президентства Камали Гарріс, як за часів Байдена. І якщо команда Байдена на початках керувалася застарілими й помилковими припущеннями, «але надолужила згаяне», то адміністрація Гарріс може бути рішучішою у своїй проукраїнській політиці, аніж Байден, на ґрунті вже засвоєних уроків.
Вірогідно, американський історик має на увазі, що президентка Гарріс не починатиме з чистого аркуша те не «перезавантажуватиме» відносини з росією. Як це раніше робив Барак Обама після російського вторгнення у Грузію, щоб продемонструвати принцип: новий лідер – нові підходи. Кандидатка від демократів уже мала б усвідомити, хто такий насправді путін, чого дійсно хоче рф попри свою риторику і як треба ставитися до російських обіцянок, які завжди порушувалися.
Сценарій четвертий. «Гарріс поміркована»
Можна не сумніватися в політичному досвіді й таланті Камали Гарріс, яка, на відміну від емоційного Трампа, грамотно та виважено відповідає на каверзні запитання опонентів і журналістів, ефектно використовуючи ліберальну риторику. Але це також означає, що обережність і прагматизм Гарріс можуть не тільки продовжити, а й посилити політику «управління ескалацією», котра з часів Байдена означає дозоване постачання Україні зброї з усім спектром обмежень – «червоних ліній».
Погано аргументована заборона Вашингтона вражати військові цілі на території рф, постійні затягування з постачанням зброї навіть призвели, окрім республіканської блокади, до ситуації, коли Зеленський був змушений говорити, що, поки США обмірковували дозвіл бити далекобійною американською зброєю, росія відвела літаки, тож тепер нам потрібно більше дозволів на нові відстані.
Чимало навіть іноземних експертів, зокрема австрійський воєнний оглядач Том Купер, зазначають, що політика контрольованої ескалації виснажує Україну. А міністр закордонних справ Литви Габріеліус Ландсбергіс зауважив, що російські літаки краще захищені гарантіями Заходу, ніж українські цивільні.
Якщо події розгортатимуться у звичний спосіб і не трапиться екстраординарних геополітичних криз, українці можуть сподіватися від президентки Камали Гарріс збереження нинішнього «статусу кво» з усіма атрибутами теперішнього, висловлюючись словами генерала Валерія Залужного, «глухого кута» у війні. За цих умов жодна зі сторін не має переваги, але вже третій рік вбачає для себе шанси на успіх.
Що в «сухому залишку»?
За найгіршого сценарію перемога Дональда Трампа може принести українцям вимушене перемир’я та замороження конфлікту із залишеними росії окупованими землями. Це спричинить суспільну деморалізацію, політичну нестабільність, розчарування в західних партнерах і виїзд з України ще кількох мільйонів чоловіків, а повторний напад рф залишається лише питанням часу.
Перемога Гарріс, найімовірніше, означатиме послаблення чи посилення політики «керованого конфлікту» залежно від геополітичної та військової кон’юнктури й поведінки української влади. За сприятливих обставин Камала Гарріс дасть Україні меч для продовження боротьби, але навряд чи подарує переможний мир. На те саме українці можуть сподіватися й за позитивного сценарію президентства Трампа.
Вибори у Сполучених Штатах здатні посилити чи ослабити оборону України, але перемога жодного з цих кандидатів не гарантує нам категоричного розв’язання проблеми з агресивним сусідом, з яким наше історичне протистояння почалося задовго до виникнення США.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
