Кримінальний кодекс України тепер відповідає Римському статуту. Що це означає?
Які новації закладено в законі, підписаному нещодавно Зеленським. І як тепер розслідуватимуться воєнні злочини
9 жовтня 2024 року Верховна Рада України підтримала ратифікацію Статуту Міжнародного кримінального суду (МКС), який також називають Римським статутом. Це фактично документ, на якому ґрунтується діяльність Міжнародного кримінального суду. Саме ця інституція має право притягувати до відповідальності осіб, причетних до вчинення міжнародних злочинів на території країн, що власне визнали цей статут. Документ регламентує розслідування масштабних кримінальних злочинів Міжнародним кримінальним судом. Наприкінці жовтня відповідний закон підписав президент Володимир Зеленський. Що тепер зміниться в системі українського судочинства, спеціально для Mind проаналізував Фелікс Аронович, адвокат, партнер ЮК Syrota Dzis Melnyk & Partners.
Номер і дата реєстрації: 11484 від 15.08.2024.
Ініціатор законопроєкту: президент України Володимир Зеленський.
Альтернативи: законопроєкт не має будь-яких альтернатив.
Етап: 21 серпня 2024 року Верховна Рада України прийняла за основу; 9 жовтня – у цілому.
Що передбачає Закон №11484. Президент України Володимир Зеленський підписав закон №11484, що приводить Кримінальний кодекс України у відповідність до норм Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Документ загалом стосується введення кримінально-правової відповідальності за найбільш тяжкі злочини проти людяності: воєнні злочини, геноцид, агресію тощо. Відповідно до пунктів нормативно-правового акту, за його порушення передбачена відповідальність у вигляді довічного позбавлення волі. У пояснювальній записці зазначено, що закон фактично унеможливить юридичну та будь-яку іншу безкарність за злочини, вказані у статтях 437–439, 442, 442-1 Кримінального Кодексу України.
Україна підписала статут ще 2000 року, проте відтоді він не був ратифікованим. Однією з причин цього було побоювання, що МКС матиме змогу притягувати до відповідальності і громадян України. Проте міжнародна юстиція з повагою ставиться до громадян країни, яка ратифікувала статут, тому втручання у внутрішні справи з боку МКС – сценарій малоймовірний.
Римський статут Міжнародного кримінального суду являє собою міжнародний договір, який заснував МКС. Міжнародний кримінальний суд – це міжнародний трибунал, який розглядає справи, пов‘язані з геноцидом, воєнними злочинами та злочинами проти людяності.
Статут надає право Суду розглядати такі міжнародні злочини:
- геноцид (намір винищити певну національну, етнічну або релігійну групу);
- воєнні злочини (порушення законів та звичаїв ведення війни);
- злочини проти людяності;
- факти агресії (планування або здійснення особою, яка здійснює контроль над силовими формуваннями акту агресії, який є порушенням Статуту ООН).
Кому важлива ратифікація статуту. Як уже згадувалося вище, тривалий час поширювалися думки, що ратифікація Римського статуту дасть змогу МКС переслідувати українських військовослужбовців. Проте з юридичного погляду передумов для цього немає. Ба більше, для України, яка є країною, що воює, це надзвичайно важливий крок для притягнення агресора до відповідальності .
Варто розуміти, що МКС почне втручатися у справи військових всередині країни лише в тому випадку, коли держава не може або не хоче сама здійснювати правосуддя. Отже, поки Україна самостійно забезпечує правосуддя стосовно українських військових, Міжнародний кримінальний суд не втручатиметься. За прикладом ордерів на арешт російських громадян, які видав МКС, можна зрозуміти, що інституція починає працювати у випадках, коли конкретні злочинці є недосяжними для України.
Римський статут та ЗСУ. Чи знімає Римський статут відповідальність з військовослужбовців ЗСУ за непокору чи невиконання наказу – запитання риторичне. Такі дії класифікуються як злочин, а відповідальність за таке правопорушення регламентується Кримінальним кодексом України.
МКС може притягнути до відповідальності громадянина України лише у тому разі, коли національна правоохоронна система не хоче чи не може робити це сама. Щодо конкретного воєнного злочину, вчиненого українським військовим, то, якщо є обвинувальний чи виправдувальний вирок, міжнародна юстиція тут не має втручатися. Стаття 17 Римського статуту містить положення, відповідно до якого МКС не може розпочинати справу, якщо її вже розслідують національні правоохоронні органи.
Проте МКС може вносити свої зауваження стосовно того, що національне розслідування конкретної кримінальної справи було проведено неналежно чи сфабриковано з метою «відбілювання» винного.
Ризики. Очевидно, що зараз окремі недружньо налаштовані до України держави спробують масово подавати позови проти військових ЗСУ до МКС. Так, 2008 року, коли рф розв‘язала війну проти Грузії, тоді росіяни подавали до МКС заяви проти грузинських військових і політичних діячів. У свою чергу влада Грузії подавала позови проти рф. У підсумку, після приблизно 10 років розслідування, Міжнародний суд притягнув до відповідальності лише трьох осіб зі складу керівництва невизнаної квазідержави Південна Осетія. Стосовно російських військових або чиновників обвинувальних актів не було.
У листопаді 2016 року президент росії владімір путін видав указ, яким заборонив ратифікацію Римського статуту. Це сталося якраз після того, як МКС почав попереднє розслідування воєнних злочинів в Україні після 2014 року.
Після того як Україна ратифікувала Римський статут, вона автоматично стала учасником Міжнародного кримінального суду. Отже, злочини, скоєні на території України, можуть бути розслідуваними МКС у Гаазі.
Українські прокурори вже активно співпрацюють з офісом прокурора МКС. Ратифікація статуту тільки посилила цю співпрацю. Зокрема це допоможе Україні активніше брати участь у міжнародних судових ініціативах, а також співпрацювати з іншими державами в питаннях розслідування воєнних злочинів.
Варто також зазначити, що ратифікація Римського статуту є однією з обов‘язкових умов Угоди про асоціацію України з ЄС.
Висновки. Якщо підбити підсумки, можна з впевненістю сказати, що ратифікація Римського статуту Україною є надзвичайно важливим кроком у забезпеченні міжнародного правосуддя у сфері захисту прав людини.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
