На грантовому гачку: чому український бізнес може позиватися до операторів USAID
Як одержувачам грантів вижити, а банкам та Україні – заробити
У понеділок, 3 лютого, працівники центрального офісу Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у Вашингтоні одержали електронні листи, у яких їм повідомили, що на роботу вони можуть більше не виходити. А Ілон Маск написав у соцмережі Х, що президент США Дональд Трамп «пристав на його пропозицію закрити програму USAID». Пізніше держсекретар Марко Рубіо під час візиту до Ель-Сальвадора назвав себе виконувачем обов’язків голови агентства, звинувативши попередників у «порушенні субординації.
Війна адміністрації Дональда Трампа проти USAID – це не антиукраїнські дії, а радше переділ дуже прибуткового ринку обслуговування держави в США. До українських страждань у цій кампанії байдуже, як і до страждань одержувачів грантів в інших країнах. Швидше за все, внаслідок цього переділу зникне частина міжнародних організацій, які десятиліттями будували власний бізнес на грошах американських платників податків – Chemonics, IREX, DAI тощо. Що ж робити українським клієнтам цих компаній: скласти руки чи шукати вихід? Чи існує цей вихід? Так, існує і не тільки для них, а й для всієї держави Україна. Який саме – спеціально для Mind розповідає Ольга Шаверіна, керівниця OIAIP (Офісу ідентифікації, авторизації та імплементації проєктів відродження України), партнерка Mind Project Office.
Спочатку заморожування проєктів оголошувалося три місяці, тобто до кінця фінансового року в США. А далі – за оптимістичними прогнозами – до вересня все повернулося б на круги своя. Але з урахуванням останніх новин про реорганізацію USAID, пауза може затягнутися на півтора року – до нового фінроку в США, поки буде побудовано заміщувальну систему (якщо буде, звісно).
Хто постраждає в Україні?
Насамперед компанії, які вже уклали грантові договори та взялися до їх реалізації. Тобто ті, хто розмістив замовлення на обладнання та вніс аванси. Оскільки американська система грантів передбачає у переважній більшості контрактів саме компенсаторний (револьверний) метод оплат (компенсують платежі грантерів), то зараз не заплановане підприємствами суттєве фінансове навантаження ляже саме на них.
З огляду на суми грантових контрактів у середньому стражденні грантери муситимуть віднайти у своїх фінансових планах додатково по $200 000 – 500 000. Краще – $1 млн або трохи більше.
Зараз дуже часто говорять про те, що в Україні постраждало багато громадських організацій і медіа, які жили за рахунок USAID. Але це ті, хто у всіх на слуху. А є ще й інші грантоодержувачі:
- підприємства, що уклали грантовий контракт на придбання обладнання, яке виготовляється на замовлення (та/або імпортується), і внесли аванс: зараз вони мають знайти гроші на повну оплату вже до кінця поточного року, а деякі – і набагато раніше;
- банки, що уклали грантові контракти на компенсацію вартості банківських продуктів і послуг, такі, як лізинг та факторинг;
- компанії, що вже встигли купити обладнання в лізинг за такими програмами, а тепер мають виконувати свої зобов'язання перед банками;
- страхові компанії, що уклали грантовий контракт на компенсацію страхових платежів і страхування військових ризиків.
Як діяти в цій ситуації бізнесу та державі?
Система виділення таких грантів має одну важливу особливість: грантові контракти укладені не з USAID безпосередньо, а з міжнародними організаціями (компаніями), які оперують грошима цього агентства. Тому всі зобов'язання за договорами з одержувачами грантів несуть саме вони, а не USAID. І саме цією обставиною українські компанії та держава можуть скористатися.
По-перше, українські отримувачі грантів, які тепер не в змозі виконати свої зобов'язання через припинення фінансування з боку USAID, можуть позиватися до міжнародних компаній-адміністраторів, з якими вони мають укладені грантові договори, що фінансуються з ресурсів USAID.
Робити це слід уже зараз, оскільки є висока ймовірність того, що ті ось-ось розпочнуть процедури банкрутства. Поки що вони мають гроші на виплати за судовими позовами, і в принципі необхідно зафіксувати претензію.
Такі організації є досить небідними, можна сказати – високоліквідними, адже за свої послуги адміністрування програм міжнародної допомоги США одержували певний відсоток від суми бюджету програми (за словами Ілона Маска, річний бюджет USAID – понад $70 млрд).
По-друге, щоб на період судових розглядів не допустити зупинення проєктів із модернізації підприємств і проваджень, які фінансувалися USAID, українським банкам слід розпочати кредитну підтримку таких контрактів, а уряду – заснувати програму компенсації кредитних ставок.
Обсяг державних компенсацій з українського бюджету становитиме до 1 млрд грн, що еквівалентно бюджету середньостатистичних грантових програм в Україні.
Отже, замість втрати ринку ми матимемо ліквідні компанії та проєкти, прибуток для банківської системи та, як наслідок, для бюджету, до якого гроші повернуться як податки від працюючих, а не зубожілих підприємств, і дохід банків від отриманого прибутку.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
