Як фінансовий моніторинг пов’язаний із довірою міжнародних партнерів?
Чому це набагато ширше явище, ніж боротьба з корупцією
Україна не лише бореться на передовій, а й одночасно розв’язує і такі глибоко вкорінені проблеми, як фінансові злочини. Подібне поєднання робить процес реформ і вимогливим, і складним. Стійкість і цілісність фінансової системи України зазвичай розглядається через призму корупційних скандалів або ж постійних антикорупційних реформ наших органів, однак це питання є більш багатогранним. Чому фінансовий моніторинг – це набагато ширше явище, ніж боротьба з корупцією, і як фінансовий моніторинг пов’язаний із довірою міжнародних партнерів, Mind розповіла Оксана Ігнатенко, виконавча директорка Центру фінансової цілісності.
Боротьба з корупцією vs фінансовий моніторинг
Корупція є лише частиною глобального питання відмивання коштів, яке на світовому рівні регулюється стандартами Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (Financial Action Task Force, FATF). Україна є членом MONEYVAL – регіонального органу FATF і постійного моніторингового органу Ради Європи, який здійснює оцінку відповідності стандартам FATF.
В Україні відповідальною за реалізацію державної політики у сфері запобігання відмиванню коштів є Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг), яку ще називають фінансовою розвідкою. Проте специфіка роботи фінансової розвідки та даних, з якими працює служба, логічно не дозволяють громадськості відстежити її діяльність так само як корупційні кейси.
Інакше кажучи, фінансовий моніторинг – це комплекс заходів зі спостереження та нагляду за грошовими операціями, які виконують банки, нотаріуси, адвокати та інші. Саме вони здійснюють первинний збір інформації про рух грошових коштів і повідомляють Держфінмоніторинг про підозрілі операції, пов’язані з ними.
Своєю чергою Держфінмоніторинг перевіряє цю інформацію, аналізує її та за наявності ознак відмивання коштів, передає справу до правоохоронних органів. Фактично ця система працює як живий організм, у якому все залежить від найменших елементів. Фінансовий моніторинг – це набагато ширше явище, ніж боротьба з корупцією, і не менш важлива умова належного функціонування фінансової системи.
Оцінювання MONEYVAL
Ще до лютого 2022 року Україна натрапила на труднощі в діяльності, спрямованій на наближення до цих стандартів FATF, а з початком повномасштабного вторгнення та надходження міжнародних коштів кількість викликів лише зросла. Наступна оцінка України з боку MONEYVAL наразі запланована на 2027 рік, тоді як деякі вимоги Ukraine Facility Plan мають бути виконані вже цього року. У 2025 році Держфінмоніторинг має провести Національну оцінку ризиків за новою методологією та власне розпочати підготовку для наступного раунду оцінювання MONEYVAL.
Чому ця оцінка є такою важливою? За неналежну імплементацію та недотримання стандартів будь-яка країна, яка проходить оцінювання, може потрапити до «сірого» (grey list) або чорного (black list) списків. Різниця полягає в тому, що країни із «сірого» списку погоджуються докласти зусиль для усунення виявлених проблем, тоді як країни з чорного списку або не можуть, або не збираються усувати ризики, пов’язані з відмиванням коштів і фінансуванням тероризму. Наразі до чорного списку входять Північна Корея, Іран і М’янма.
У 2002–2004 та 2010–2011 роках Україна вже була включена до «сірого» списку за стратегічні недоліки в боротьбі із відмиванням коштів і фінансуванням тероризму та залишила його після запровадження необхідних реформ. Хоча процес здається доволі простим, і країна, здавалося б, заохочується ухвалити відповідні закони та впровадити зміни, це також має і негативні наслідки.
Зокрема, потрапити в «сірий» список означає втрату довіри міжнародних інвесторів, які можуть відмовитися вкладати кошти через ризики відмивання. Трансакції можуть затримуватись або блокуватися, а банки в усьому світі ставитимуться з недовірою до фінансових операцій і застосовуватимуть заходи посиленої перевірки (EDD – Enhanced Due Diligence).
В умовах надходження міжнародної допомоги та фінансування для України життєво важливо не лише не втратити довіру через недостатню імплементацію стандартів, а й, навпаки, продемонструвати, що відбуваються суттєві зміни для поліпшення фінансової системи.
Тож поліпшення в яких напрямках могли б зміцнити фінансову систему? Саме це питання було розглянуто в дослідженні Центру фінансової цілісності (ЦФЦ) і Центру фінансів і безпеки (CFS) при Королівському об’єднаному інституті оборонних досліджень Великої Британії (RUSI). У ньому було виокремлено шість пріоритетних напрямків, робота над якими може істотно змінити ситуацію. Зосередимося на державно-приватному партнерстві та регулюванні віртуальних активів в Україні.
Державно-приватне партнерство
Традиційно ДПП сприймається як взаємодія державних органів із приватним сектором задля реалізації інвестиційних проєктів, напрацювання спільних рішень або зовнішньої комунікації. Проте в контексті боротьби з фінансовими злочинами це поняття має дещо інший зміст.
Дуже часто саме приватний сектор володіє інформацією та знаннями, які б дозволили правоохоронним органам і державі швидко реагувати на загрози фінансових злочинів. Протягом останніх 10 років концепція ДПП суттєво розвинулась і продемонструвала ефективність у Британії, Сингапурі, Австралії та інших країн.
FATF прямо не вимагає від країн створення ДПП, проте розглядає його наявність як важливий внесок у підвищення ефективності національної системи. Наявні наразі в Україні ініціативи з ДПП здебільшого зосереджені на боротьбі з корупцією, проте ефективний фокус на всій фінансовій системі міг би істотно змінити ситуацію. Державні органи та приватний сектор мають напрацьовувати довіру одне до одного, що допомогло б ділитися інформацією про фінансові загрози та спільно на них реагувати.
У листопаді 2024 року Центр фінансової цілісності та Королівський інститут об’єднаних оборонних досліджень Великої Британії провели першу зустріч Робочої групи з питань державно-приватного партнерства в боротьбі з фінансовими злочинами в Україні та напрацювали низку рекомендацій, реалізація яких допоможе Україні зробити крок до створення ефективного ДПП.
Регулювання ринку віртуальних активів
У 2024 році Україна посіла 6-те місце у Глобальному індексі впровадження криптовалюти, а загальний обсяг операцій із нею щодня продовжує зростати. Попри чимраз більше значення, ринок віртуальних активів залишається поза законодавчим регулюванням. Хоча спроба запровадити відповідний закон була ще 2022 року, відтоді не було внесено зміни до Податкового кодексу, без яких закон не може запрацювати.
Наразі продовжують конкурувати два альтернативні законопроєкти, розроблені Міністерством цифрової трансформації України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України (НКЦПФР). Проте питання про те, хто саме буде регулятором на законодавчому рівні, досі не вирішено – так само як і питання оподаткування.
Такий регуляторний вакуум створює умови для руху незаконних грошових коштів, обходу обмежень Національного банку України, фінансування тероризму та інших ризиків.
У 2020 році оцінювання України за Рекомендацією 15 FATF, що регулює нові технології, було знижено зі «значною мірою відповідає» до «частково відповідає». Без прогресу в цій сфері Україна ризикує надалі опуститися в рейтингу під час наступного оцінювання та не виконати свої зобов’язання за Ukraine Facility Plan.
Ухвалення комплексного законодавства, проведення оцінки ризиків, використання інновацій та підтримка виявлення фінансових злочинів із віртуальними активами могли б стати розв'язанням цих проблем.
Серед інших пріоритетних зон для поліпшення фінансової системи – недостатній нагляд за визначеними нефінансовими підприємствами й професіями, обмежений потенціал для проведення фінансових розслідувань, зростання поширеності «грошових мулів» і слабкі цільові фінансові санкції. Про всі ці питання детальніше йдеться в дослідженні.
Україна має унікальну можливість – за допомогою поліпшення фінансової системи продемонструвати свою надійність міжнародним партнерам і зробити крок до суттєвих змін. І саме зараз – найкращий момент, аби цією можливістю скористатися.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
