«Запад-2025»: наскільки реальною є загроза з півночі?
І хто в зоні ризику
Останніми тижнями в інформаційному просторі досить активно обговорюється тема майбутніх російсько-білоруських навчань «Запад-2025», які мають пройти у вересні цього року на території Білорусі. Головнокомандувач Збройними силами України генерал Олександр Сирський, а слідом за ним і президент України Володимир Зеленський заявили про можливі провокації з боку росіян на північному кордоні України.
Безумовно, воєнно-політичне керівництво держави мусить враховувати всі потенційні небезпеки й ризики, готуватися до їх нейтралізації. Та й досвід свідчить, що в разі якихось агресивних дій із боку рф щодо України білоруська влада не заперечуватиме проти використання своєї території як плацдарму. Наскільки реальною є загроза з півночі та чи тільки Україна перебуває в зоні ризику, Mind розповів Андрій Харук, військовий експерт, професор кафедри Національної академії сухопутних військ України.
Насамперед зазначу, що проведення стратегічних військових навчань – це, можна сказати, стандартний російський спосіб зосередити ударне угруповання перед вторгненням в сусідню країну. Такі навчання не тільки дають привід для перекидання значних мас військ із місць їхньої постійної дислокації, а й дозволяють на практиці відпрацювати порядок ведення бойових дій проти країни – об’єкта агресії.
За прикладами далеко ходити не треба – російська агресія проти Грузії розпочалася практично відразу після завершення навчань «Кавказ-2008». А широкомасштабному вторгненню в Україну передували стратегічні навчання «Запад-2021» і «Союзная рєшимость – 2022» – останні завершилися за чотири дні до вторгнення. Обидва проводилися не тільки у рф, а й у Білорусі, завдяки чому на території останньої було створене російське ударне угруповання.
Чи можливе повторення цього сценарію?
Безумовно, майбутні навчання «Запад-2025» передбачатимуть перекидання на територію Білорусі якоїсь кількості російських військ. Однак, на мою думку, без суттєвого послаблення угруповань на інших ділянках російсько-українського фронту ворог навряд чи зможе виділити для цього понад 30–40 тис. бійців. Число видається великим, але нагадаю: для блокування українського прориву в Курській області росіянам довелося стягнути під 60 тис. солдатів і залучити частини Корейської народної армії.
Гіпотетичний же прорив до Києва потребуватиме значно більших сил з огляду на те, що доведеться проривати підготовлені рубежі оборони. Взяти ці сили з інших напрямків російське командування зможе лише за умови суттєвого зниження інтенсивності бойових дій на цих напрямках. Наразі ніщо не вказує, що росіяни готові до цього.
Є, щоправда, ще один варіант: часткова мобілізація, про ймовірність якої почали говорити останнім часом. Це дало б необхідний людський ресурс, але не одразу – мобілізованих треба було б ще перетворити на солдатів, провести сяке-таке бойове злагодження. Тож, щоб можна було використати цю можливість у вересні, мобілізацію слід оголосити вже зараз. Додаймо до цього проблему нестачі сучасного озброєння та військової техніки, яка неминуче загостриться в цьому разі.
Тож підсумуємо: ймовірність значного за масштабом наступу російських військ із Білорусі існує, але вона, на мою думку, не є надто високою. Значно ймовірнішими є демонстраційні дії – зосередження російських військ на території Білорусі біля північного кордону України, або й спроба вторгнення невеликими силами – рейдові дії. Така операція мала б сенс, бо вона змусила б українське командування відтягнути резерви на північний напрямок.
Чим це загрожує?
У разі навіть обмеженої атаки армії рф із боку Білорусі виникне політико-юридична проблема: чи можуть Сили оборони України завдавати вогневого ураження по російських військах на білоруській території, не кажучи вже про перехід кордону. У 2022 році, під час першої стратегічної оборонної операції, наші війська від цього утримувались.
Зараз же, на мою думку, Україна мала б попередити Білорусь (а про всяк випадок, ще й ООН – органцізацію абсолютно непотрібну, та все ж хай буде): у разі будь-яких ворожих дій росіян із боку Білорусі війська рф на її території вважатимуться законною воєнною ціллю.
Тепер щодо іншого вектору потенційної російської загрози з території Білорусі – західного. Російське воєнно-політичне керівництво вже віддавна марить проривом через Сувалкський коридор – малонаселену смугу на пограниччі Польщі й Литви, через яку пролягає найкоротший (лише 65 км) шлях із Білорусі до російського анклаву в Східній Пруссії (Калінінградська область).
Реалізація цього прориву дозволила б не тільки сполучити анклав із територією васальної Білорусі, а й відрізати країни Балтії від Польщі. Не зайве буде нагадати, що через польсько-литовський кордон проходять не лише автомобільні й залізничні магістралі, а й лінії електропередач – усі ці комунікації пов’язують країни Балтії з рештою Євросоюзу.
Сценарій прориву через Сувалкський коридор програвався ще під час навчань «Запад-2017». А під час навчань «Славянскоє братство – 2020» у Гродненській області, поблизу кордону Білорусі з Польщею та Литвою росіяни висадили повітряний десант. Зрозуміло, патологічний інтерес російського керівництва до цього регіону не лишився непоміченим. Відповіддю на той же «Запад-2017» стали навчання «Залізний вовк – 2017», проведені в Литві за участю військових дев’яти країн.
Польща протягом останніх років систематично нарощує угруповання своїх збройних сил поблизу кордону з Білоруссю та Калінінградською областю, формуючи нові частини й закуповуючи для них найсучасніше озброєння. З огляду на це, думаю, спроба широкомасштабного прориву російських військ через Сувалкський коридор за нинішньої воєнно-стратегічної обстановки є малоймовірної: у росіян для цього просто не вистачить сил.
Чи означає це, що Польщі та країнам Балтії можна бути спокійними? Боюсь, що ні. Якщо на велику війну проти НАТО росії сил не вистачить, то вона цілком може вдатися до провокацій. І ось тут криється доволі серйозна небезпека для євроатлантичної єдності. Уявімо гіпотетичну ситуацію: «зелені чоловічки» прориваються через східний кордон Латвії, проголошують в її східній частині «Латгальську народну республіку», а себе – її «самообороною». А ідею такої «республіки» російські спецслужби плекають принаймні з 2012 року.
Якою буде реакція союзників Латвії по НАТО?
Неодмінно постане питання – чи повинні їхні солдати гинути за Латгалію, адже власним країнам нічого не загрожує? Така «мала війна» поставить під загрозу єдність дій країн НАТО, яка й так вже підірвана авантюристською та непослідовною політикою адміністрації Трампа.
Тож спостерігаймо, готуймось і дбаймо про нашу оборону та про підтримку з боку країн-партнерів – тільки так можна буде нейтралізувати загрозу з боку Білорусі.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
