Як лідер та його стан впливають на розвиток бізнесу в період викликів

Невизначеність, непередбачуваність і постійні виклики – це константа поточного середовища для будь-якого бізнесу. В таких умовах лідерам украй важливо не стати жертвою вигоряння, адже рух вперед потребує не лише знань і навичок, а й достатнього (якісного) ресурсу. Як розпізнати вигоряння та як ефективно запобігати йому, Mind розповів Віктор Дубровін, засновник Dubrovin Consulting, експерт COMMSX Personal Brand Lab.

Лідер – межа для команди

Стеля можливостей (стану, мислення, поведінки та здібностей) будь-якої команди або компанії визначається станом і здібностями лідера. Він – як Wi-Fi, як бенчмарк і первинна ДНК, яка не просто встановлює орієнтири та правила гри, а й задає їх динаміку та напрям. Якщо лідер вигоряє, то стан виснаженості, втоми й відповідне світосприйняття обов’язково поширяться на всіх. Втекти від цієї залежності не вдасться.

Стан лідера впливає на його мислення, вміння розв'язувати конфлікти, здібність підтримувати та мотивувати команду, приймати рішення й діяти. (Ще більший) ресурс потрібен на те, щоб правильно оцінювати й бачити ситуацію, швидко приймати складні рішення й так само швидко імплементувати їх у життя разом із командою у складних ситуаціях та умовах невизначеності. Це визначальний фактор для успіху, адже йдеться про відкритість до змін і перепристосування. Якщо лідеру бракує ресурсу, то кожен новий виклик вестиме його й усю компанію не до розвитку, а до більшого виснаження та занепаду.

Також варто врахувати, що лідер має не лише адекватно, стійко й екологічно переживати всі виклики та труднощі, а й адаптуватися до змін, що передбачає креативність, творчість і здатність експериментувати. Додаємо сюди вміння підтримувати, розвивати та вести команду за собою – і можемо зрозуміти масштаби внутрішнього ресурсу, який потрібен не просто для підтримки організації, а й руху вперед. Якщо його немає, то єдиною перспективою буде криза та занепад, а замість нових перспектив і можливостей на горизонті з’являтимуться лише проблеми, загрози та обмеження.

Тож сьогодні лідери повинні балансувати на межі двох ключових викликів: вміти підтримувати себе в ресурсі, аби якісно опрацьовувати реальність, залишаючись цілісними та не жертвуючи жодною сферою свого життя, але при цьому й поширювати свою енергетику, мислення, орієнтири та цінності на інших, аби команда й уся організація могли розвиватися, ставати більш життєздатними та досягати бажаних результатів.

Вплив вигоряння лідера на організацію

Коли ресурс лідера на межі, його мислення зміщується до примітивізації, а стратегічне бачення відходить на дальній план – він переходить із «режиму орла» в «режим мурахи». Люди в команді стають відстороненими, «капсулізуються» в особистих переживаннях, що прямо суперечить нашій соціальній, колективній природі та спільному успіху. Зникає людяність, мислення стає негативним й інертним, коли ситуація вимагає сміливих дій – люди обирають безпеку та стабільність. І це ще в часи, коли швидкість відіграє вирішальну роль!

У таких умовах різко знижується здібність отримувати задоволення від роботи, зникає впевненість у своїх силах, результат та досягнення вже не мотивують, а готовність сміливо й оптимістично дивитися вперед та йти до мети перетворюється на недосяжну розкіш. Атмосфера стає токсичною, посилюються вимогливість і контроль, а невизначеність та нові перспективи викликають лише страх і додатковий стрес.

За прикладом лідера, команда також орієнтується та міцно тримає фокус на стабільності – на звичному, простому та зрозумілому, тоді як до розвитку веде вміння зосередитися на новому та справді важливому. Останніми краплями стають самобичування, знецінення й зневіра в собі та інших, втрата сенсів, безпорадність і глибока депресія.

Отже, ресурс лідера – це не тільки верхня межа для команди, а й енергетичний, емоційний та екзистенційний фундамент всієї організації.

Що підкаже про небезпеку

Часто у потоці робочої рутини важко піднятися над ситуацією та об’єктивно оцінити свій стан. Складність полягає й у тому, що вигоряння – поступовий процес, тож проходить багато ітерацій, перш ніж вузол затягнеться остаточно. Аби цього не сталося, важливо опиратися на кілька принципів, які допоможуть ідентифікувати негаразди до того, як вони стануть критичними:

• Постійна втома

Бути втомленим – цілком нормально, але тільки ввечері (чи максимум наприкінці тижня), але при цьому має бути й відчуття задоволення. Якщо ситуація не вписується в рамку «Енергетично я втомлений, але емоційно та екзистенційно я наповнився», значить, ви повернули на небезпечну стежку. Дослідники Маслач і Джексон виокремлюють 4 стадії вигоряння, і саме постійна втома є першим кроком на гірку, яка веде стрімко вниз. У жодному разі не ігноруйте цей сигнал. На перших стадіях ще можливо врятувати ситуацію відпочинком, але далі не спрацює навіть тривала відпустка.

• Нехтування собою та іншими сферами свого життя

Зацикленість на роботі та відхід від наповненого життя, особистого благополуччя і якісних стосунків із собою та іншими перетворюється на одержимість, стає наркотиком, без якого людина не може. Аналогія з наркотиком не випадкова: підпитка такими ін'єкціями ейфорії не варта розплати за неї та гіркого фіналу. А він рано чи пізно точно прийде.

• «Ефект супергероя»

Звертатися по допомогу – це нормально, тягнути все на собі – однозначно ні. Люди еволюційно орієнтовані на те, щоб виживати та процвітати разом, а не поодинці. Кількість роботи може зростати по експоненті, але з ресурсом так не буває. Крім того, «ефект супергероя» робить лідерів жертвою «парадоксу адаптивності», коли ми дотримуємося звичних ходу мислення та речей замість відкритості до інновацій і змін, чим, власне, і придушуємо навчання та розвиток.

Ефективні «запобіжники» проти вигоряння

Сучасним лідерам важливо збалансувати та наповнити 4 ключові сфери свого життя:

• «Я»;
• близькі і стосунки;
• діяльність і розвиток;
• духовність, творчість і стосунки з майбутнім.

Без практик фізичного, ментального, емоційного та духовного здоров’я зробити це неможливо. McKinsey рекомендує підтримувати well-being лідерів такими кроками:

Начебто все просто й очевидно, однак фокус якраз і полягає в тому, що через завантаженість лідери втрачають із поля зору елементарні стратегічні кроки. Якщо відсутні робота з коучем або ментором, практики уповільнення й усвідомлення, рефлексії, дистанціювання від ситуації та особистого стратегування, то лідер поступово розчиняється у своїй реальності й потрапляє в підступну пастку вигоряння, тягнучи за собою всю організацію.

Критично важливо не тільки вміти фокусуватися та навчатися бути в контакті із собою, а стабільно «відривати» себе від реальності, повертатися до власної системи цінностей і переглядати свій шлях. Можна спробувати вести журнал енергії чи досягнень, навчатися відзначати маленькі перемоги (від «Я недо-» до «Я вже молодець!»), збирати свої щоденні уроки, аналізувати свій шлях протягом тижня, поповнювати свій емоційний капітал через щоденні приємні мікроактивності, спілкування з рідними та наповнювальний нетворк.

Кожна ситуація дається нам не за щось, а для чогось. Будь-який виклик чи складність – це запрошення в нове, у розвиток наших нових здібностей, а також у проявлення та розкриття найкращої версії себе. Тому криза чи вигоряння – це заклик для кожного лідера передивитися свої стратегії та підходи, аби змінити їх на краще, наповнитися життєвою енергією й екзистенційним ресурсом, які стануть опорою та джерелом для подолання будь-яких викликів і невпинного розвитку нього самого, його команди та організації загалом.