Скільки часу залишилося існувати НАБУ і САП?
Що справді ховається за новим законом
Тоді як світ із завмиранням серця спостерігає за хоробрістю України на полі бою, у тіні цих подій розгортається не менш драматична битва – за саму душу антикорупційної архітектури країни. Останні події викликають серйозне занепокоєння щодо майбутнього незалежності ключових інституцій – Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). І схоже, що ця битва може мати набагато глибші наслідки для громадян, ніж просто погіршення відносин із міжнародними партнерами чи руйнування інвестиційного клімату. Докладніше про те, які зміни до законодавства викликають тривогу й чому, Mind розповів Євген Ріяко, адвокат, керуючий партнер юридичної компанії Riyako&Partners.
Шторм на горизонті: обшуки, підозри та виграна «інформаційна» битва
21 липня 2025 року інформаційний простір України вибухнув новинами про масові обшуки, затримання та вручення підозр співробітникам НАБУ, проведені Службою безпеки України й Офісом Генерального прокурора (ОГП). Як адвокат я брав участь у врученні підозри й клопотання про відсторонення та обрання запобіжного заходу одному з працівників НАБУ. Те, з якою силою тряслися руки у прокурора, який зачитував підозру і процесуальні права, не додавало впевненості в тому, що написано в документах.
Крім того, невідкладно почалися перевірки дотримання державної таємниці в САП та НАБУ. Ці дії були сприйняті самими антикорупційними органами як пряме втручання в їхню діяльність. НАБУ та САП публічно заявили, що ці дії є спробою перешкодити їхній роботі та дістати доступ до відомостей про їхні операції та негласні слідчі (розшукові) дії (НСРД).
Цікаво, що НАБУ та САП, які самі активно використовували медійний супровід своїх проваджень, завдаючи значної репутаційної шкоди фігурантам ще до вироку суду, тепер самі стали об'єктом такої самої тактики. СБУ та ОГП успішно перейняли цю «гучну» медійну стратегію, застосувавши її проти тих, хто першим її освоїв.
Але справжній «вибух» стався на день пізніше, 22.07.2025, коли на голосування в суперпришвидшеному темпі потрапили правки до законопроєкту №12414. Цей законопроєкт, прийнятий за основу ще 29 квітня 2025 року, спочатку стосувався виключно питань досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних зі зникненням осіб безвісти під час воєнного стану.
Перший аналіз змін, що були внесені до другого читання, шокував юридичну спільноту – антикорупційні органи стають просто ручними іграшками в руках Генерального прокурора й не мають більше жодної самостійності.
НАБУ у своєму офіційному коментарі 22 липня 2025 року підтвердило ці побоювання, заявивши, що парламент «готується до другого читання законопроєкту №12414, до якого в останній момент внесено правки, що фактично знищують незалежність НАБУ та САП і фактично підпорядковують діяльність Генеральному прокурору».
Зміни, що викликають тривогу: нові повноваження Генерального прокурора
Законопроєкт № 12414 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних зі зникненням осіб безвісти за особливих обставин під час дії воєнного стану» був проголосований за основу і набув чинності з наступного дня після його опублікування.
Основні зміни, що трансформують правила гри для всіх корупційних справ, далі викладені за критерієм впливу, де п. 1 – найвпливовіший.
1. Вирішення спорів про підслідність. Генеральний прокурор сам вирішує спори про підслідність, що раніше було компетенцією антикорупційних органів. Якщо сказати простіше – тепер Генпрокурор може забрати будь-яку справу в НАБУ й віддати її розслідувати в іншу службу.
Така втрата інституціональної незалежності через контроль Генпрокурором підслідності та можливість передоручення повноважень прокурорів САП іншим прокурорам негативно вплине на об'єктивність досудового розслідування. Чому? Тому що серед правоохоронних органів існує така практика – передачі справ від одного відомства до іншого. Цей механізм дуже часто використовують для зменшення «обертів розслідування» та «зливу» справи.
2. Доступ до всіх справ та обов'язкові вказівки. Генеральний прокурор матиме доступ до всіх справ НАБУ або може надати такий доступ будь-якому іншому прокурору. Також Генпрокурор матиме право давати зобов'язальні письмові вказівки детективам НАБУ.
Це ставить під загрозу конфіденційність розслідувань та оперативних даних. Нагадаю, що розслідування по багатьох резонансних кримінальних справах були б неможливі, якби не непідконтрольні дії НАБУ та САП.
Крім того, є ймовірність того, що НАБУ може бути позбавлене можливості мати власні підрозділи оперативно-технічного забезпечення, які проводять НСРД. Якщо НСРД зможе проводити лише оперативно-технічний апарат СБУ, то Служба безпеки фактично матиме відомості щодо всіх НСРД, що реалізуються НАБУ.
Нонсенсом є нова норма, за якою Генпрокурор отримує право давати обов'язкові вказівки по всіх справах. Нагадаю: згідно із законодавством, прокурор має самостійний процесуальний статус, що надає йому право приймати самостійно рішення. А тепер схоже, що в нас є один суб'єкт – Генеральний прокурор, інші прокурори – об'єкти, що не мають права самостійно нічого приймати.
І насамкінець, у разі невиконання прокурором таких вказівок – можливість відсторонення від справи. Це може суттєво підірвати операційну незалежність НАБУ.
Думаю, всі добре пам'ятають, чим закінчуються всі гарні ініціативи, де вся влада надається одній людині? Однак це гарні новини для тих, хто звик розв'язувати питання кулуарно. Є і погані новини для адвокатів – попит на високоякісну правову допомогу зменшиться.
3. Укладення угод. Закріплення можливості укладення угоди у провадженнях НАБУ також за погодженням із Генеральним прокурором.
Деякі норми, зокрема ця, прямо дискредитують закон. Він здається повністю прописаним про те, що тепер Генеральний прокурор стає єдиним і непереможним у кримінальному процесі.
Це не справа першої людини системи погоджувати угоди. Це можуть бути заступники, знову-таки якщо Генеральний прокурор може поставити будь-якого прокурора в групу прокурорів, тоді він і так фактично контролюватиме укладання угоди. У нинішній редакції звучить так, ніби всі питання проходять через одну людину.
Можливо, задум був у тому, щоб існувала найвища ланка контролю за угодами в найрезонансніших справах. Будемо сподіватися саме на це.
4. Закриття розслідувань. Генпрокурор може закрити розслідування щодо топпосадовців на вимогу сторони захисту.
Ще одна дивна норма. Насправді й раніше Генеральний прокурор міг дати обов'язкові для виконання вказівки, зокрема й про закриття справи. Не повторюватимуся, як вище писав, цей пункт також наче каже: «Я тут все вирішую і можу закрити справу».
Однак, з іншого боку, це вкрай недалекоглядні повноваження. З часом за кожне рішення й підпис потрібно буде нести відповідальність, навіть якщо вони законні, бо в кожній країні відбуваються зміни політичних еліт. Так ось, на сьогодні всі топчиновники знають одну істину – не став всюди свій підпис, щоб потім не нести відповідальність. А тут що не пункт змін до КПК, то кращий за попередній, і це все про юридично значущі рішення, що хоче приймати особисто Генеральний прокурор. Дуже це все недалекоглядно.
5. Підписання підозр топпосадовцям. Генпрокурор самостійно підписує підозри топпосадовцям.
Ця норма не нова, вона працювала й раніше, тільки перелік таких посадовців був менший. І це ще один нелогічний пункт. Якщо вже «скасували» реальні повноваження НАБУ та САП, то, звичайно, ніхто більше й не буде затримувати, повідомляти про підозру топчиновникам без певної політичної волі.
Повторю: ця норма більш декларативно тепер показує, хто конкретно один вирішує, чи достатньо доказів для пред'явлення підозри топам. Враховуючи, що Генеральний прокурор призначається не в конкурсний спосіб, є занепокоєння в повній незалежності такої посади й прийнятті рішень.
6. Вносяться деякі зміни до закону «Про прокуратуру».
Тепер у Генеральну та обласні прокуратури можна брати на роботу людей без досвіду роботи у прокуратурі. Ми думали, що пан Луценко – хитрун, який змінив закон про прокуратуру, щоб бути призначеним із цивільних одразу на Генерального. Але він був, як бачимо, дуже скромною людиною.
І ще одним непомітним пунктом внесена уточнена процедура звільнення співробітників прокуратури. Я думаю, всі розуміють, що багато хто з керівництва САП зараз буде уважно вивчати ці норми.
Висновок: вибір без вибору
Для України, яка прагне до успішного, прозорого європейського майбутнього, збереження незалежності НАБУ та САП є не просто внутрішнім питанням, а критично важливим сигналом для світу. Це випробування на зрілість демократичних інституцій і справжню прихильність до верховенства права.
Звичайно, ці органи є не ідеальними, зокрема останні скандали показали, що негідники є в будь-якій організації. Але це точкові прояви. Користі від незалежних розслідувань стосовно топкорупцінерів і невідворотності настання правосуддя було набагато більше, ніж від діяльності всіх інших правоохоронців.
Чи зможе Україна витримати цей іспит, покаже найближче майбутнє. Але вже зараз очевидно, що ці події – не просто «новини», це вирішальний момент для українського антикорупційного ландшафту.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
