Після ГКУ: як держава перевинаходить власні компанії

28 серпня набув чинності закон №4196-IX, який запустив трирічний перехідний період і з дня введення в дію закону визнав Господарський кодекс України (ГКУ) таким, що втратив чинність. Протягом шести місяців із цієї дати держава як засновник має ухвалити рішення про припинення (перетворення) державних підприємств, а весь процес реорганізації завершити в межах трирічного періоду.

Під цю рамку уряд затвердив три ключові порядки від 8 вересня 2025 року:

• №1102 – перетворення державного підприємства (ДП) у державне некомерційне товариство (ДНТ). ДНТ – непідприємницька організаційно-правова форма, єдиним учасником якої є держава, що працює для соціальних / гуманітарних результатів, а не для прибутку;
• №1103 – порядок передачі держ-, коммайна на праві узуфрукта і контроль за його використанням (новий для українського права інструмент);
• №1104 – перетворення ДП в АТ або ТОВ, 100% акцій / часток якого належать державі; засновник (держава) обирає форму правонаступника, а для стратегічних підприємств рішення погоджується з КМУ.

Про те, що означають зміни для інвесторів​ і ринку капіталу, і про недооцінені наслідки реформи та ключові інсайти для ринку Mind розповіла Поліна Гросс, молодша юристка ETERNA LAW.

Що змінюється по суті (і чому це не «косметика»)

1) Три «рейки» для колишніх ДП. Власне закон каже: державні комерційні / казенні підприємства перетворюються або в АТ, або в ТОВ (100% держави), або в ДНТ (для соціальних функцій) – причому форма правонаступника визначається уповноваженим суб’єктом управління. Для комунальних підприємств – дзеркальна логіка на рівні громад.

2) Інвентаризація → передавальний акт → статутний капітал. В обох «корпоративних» порядках (1102/1104) інвентаризація і передавальний акт – серце процедури; відповідальність за їхню коректність – персональна для голови та членів комісій. Статутний капітал формується за балансовою вартістю без оцінки; якщо баланс «нуль», робиться переоцінка й береться справедлива вартість (це пришвидшує, але водночас несе ризики, про які нижче). Для АТ прямо вимагається, щоб внесене майно забезпечило мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений законом про АТ.

3) Ліцензії та «публічні послуги» не обнуляються. Дозвільні документи, ліцензії, сертифікати, погодження тощо, видані ДП, чинні для правонаступника впродовж строку їхньої дії за умови дотримання вимог – це фактично «санітарний коридор» для безперервності бізнесу.

4) Кінець «господарському віданню / оперативному управлінню». Майно, закріплене за ДП на правах відання / оперативного управління, або вноситься до статутного капіталу правонаступника (якщо воно приватизовне), або передається на праві узуфрукта (якщо неприватизовне). Якщо власник не ухвалив рішення вносити – діють правила узуфрукта за замовчуванням.

5) Винятки та «воєнна» специфіка. Якщо активи ДП розташовані на територіях бойових дій / тимчасової окупації, вони обліковуються на балансі правонаступника й передаються на праві узуфрукта до інвентаризації; після визначення дати завершення бойових дій засновник коригує статутний капітал за результатами інвентаризації (це зафіксовано в постановах і супровідних матеріалах). Те саме – для перетворення в АТ/ТОВ (№1104).

Узуфрукт – ключ до неприбуткових і «неприватизовних» активів

Найсвіжіша інституційна новація – право узуфрукта державного / комунального майна. Закон визначає його як право особистого безоплатного володіння і користування майном (крім земель) для визначеного кола узуфруктаріїв: органи влади, держорганізації, ДНТ та інші неприбуткові юрособи, а також госптовариства з державною більшістю.

Неприватизовні активи можуть передаватися у володіння / користування на 5 років або безстроково; узуфруктарій має право на плоди / дохід, може поліпшувати майно за згодою власника (без права вилучення поліпшень). Порядок №1103 деталізує процедуру: право виникає з дня отримання рішення суб’єкта управління, а відмовити можуть, зокрема, коли майно необхідне самому суб’єкту, вже передане іншому узуфруктарію, планується внестися до статутного капіталу або приватизуватися тощо.

Чому це важливо? Узуфрукт дає інструмент відокремити право власності від права користування для активів, які держава не може / не хоче приватизувати. Це знімає «камінь на шиї» з балансів нових компаній (ДНТ / АТ / ТОВ) і водночас дозволяє комерціалізувати користування фінансово відповідальним чином. По суті, це українська версія right-to-use для публічних активів – з прописаною ієрархією рішень і контролем.

Нове корпоративне право vs світові стандарти: де ми вже в «зеленій зоні», а де ще в «жовтий»

Оцінювати новації логічно через призму OECD Guidelines on Corporate Governance of SOEs (оновлення 2024 року). Вони вимагають: професіоналізованої функції власника, прозорої ролі держави, чітких рамок для рад директорів, мінімум політичних втручань у day-to-day, прозорого розкриття та KPI на рівні портфеля SOE.

Що добре:

1. Єдина «мовна сім’я» форм. Перехід у класичні корпоративні форми (АТ / ТОВ / ДНТ) прибирає «зоопарк» і зближує з приватним сектором (governance, звітність, відповідальність) – це відповідає рекомендаціям OECD про уніфікацію правових рамок.

2. Безперервність ліцензій і p2p-процес перетворення. Це знижує трансакційні витрати й ризики «зупинки» операцій (критично для енергетики / логістики).

3. Відхід від «господарського відання». Скасування цього інституту та заміна його капіталізацією  /узуфруктом – великий крок до прозорості активів і відповідальності менеджменту.

Ризики і «жовті прапорці»:

1. Балансова вартість без оцінки як базове правило (з «переоцінкою», лише коли баланс = 0) може створювати асиметрії між реальною економічною вартістю активів і капіталом компанії – особливо після років недоамортизації / збитків у війні. Це потенційно ускладнить подальші M&A / IPO, угоди з забезпеченням, дивідендну політику та ковіанти банків.

2. Узуфрукт як off-balance exposure. Якщо значний масив активів переходить на узуфрукт, у правонаступника з’являються економічні права без власності: це добре для гнучкості, але може маскувати капіталоємкість бізнес-моделі. Потрібні стандартизовані розкриття (примітки до звітності / MD&A), щоб інвестори, банки й громади розуміли, «де вартість».

3. Управлінські повноваження і контроль. Закон говорить про погодження порогових правочинів щодо майна, внесеного до статутного капіталу, але для узуфруктних активів має бути так само чітко «розкладено по поличках» хто, що й у яких межах може робити (і як це буде публічно розкриватись).

Недооцінені наслідки реформи: чотири інсайти для ринку

Узуфрукт як «функціональна приватизація без відчуження». Коли активи неприватизовні (наприклад, стратегічна інфраструктура), узуфрукт дозволяє вбудовувати інвестиційні стимули через право на плоди / дохід і поліпшення за згодою власника – це ближче до європейських concession-подібних моделей, але з нижчим рівнем політичних ризиків, бо титул власності лишається державі. Україна може зробити це своєю фішкою на ринку залучення капіталу в публічні активи воєнного часу.

«Два шари капіталу»: статутний (внесене) та операційний (узуфруктний). Нові компанії матимуть капітал, що дорівнює балансовій вартості внесеного майна, та операційний «пул» активів за узуфруктом. Саме операційний шар буде драйвером EBITDA / FCF, але не відбиватиметься у власності. Це потребує нової метрики для інвесторів / Мінфіну: наприклад, «Adjusted ROCE з урахуванням узуфрукт-прав» й окрема матриця ризиків для договорів узуфрукта (строк, пролонгація, підстави відмови / припинення).

Воєнний «кліринговий» режим для активів – це антикрихка інновація. Правило «узуфрукт до інвентаризації» для активів на територіях бойових дій – це безпрецедентна операційна гнучкість у воєнній економіці, яка дозволяє не стопорити перетворення через об’єктивну відсутність доступу до активів, але й потребує повоєнного ребалансування капіталу за інвентаризаційними результатами (і це прямо зафіксовано в постановах).

Комунальні підприємства – «сплячий гігант» реформи. Для громад порядок 1104 рекомендований як дороговказ і дає шанс перекроїти портфелі КП, винести неприватизовні об’єкти в узуфрукт, а комерційні – капіталізувати в ТОВ / АТ із зрозумілою відповідальністю менеджменту й наглядових рад.

Що робити засновникам, СЕО і наглядовим радам уже сьогодні (практичний чекліст)

Засновнику / уповноваженому органу:

• затвердити план-графік на 6-місячне «вікно рішень» і 36-місячне «вікно реалізації». Для стратегічних – одразу планувати погодження КМУ;
• запустити інвентаризацію з фокусом на якості обліку, бо відповідальність персональна; на підставі результатів – передавальний акт і модель капіталізації / узуфрукта;
• для АТ – перевірити відповідність мінімальному статутному капіталу ще до держреєстрації випуску акцій.

Керівнику / в. о. керівника (якого призначає засновник на час перетворення):

• забезпечити континуїтет ліцензій / дозволів і відповідність ліцензійним умовам у перехідний період (це червона лінія для регуляторів і банків);
• підготувати розкриття про узуфрукт у фінзвітності (H-note): предмет, строк, підстави пролонгації / припинення, інвестиційні зобов’язання, обмеження на поліпшення / обтяження.

Наглядовій раді (або тимчасовій наглядовій структурі):

• прийняти політики узуфрукта (критерії відбору активів, моделі оплати / плодів, KPI використання, порогові повноваження) і політики капіталізації (коли актив краще вносити, а коли залишати в узуфрукті);
• вирівняти governance із OECD Guidelines 2024: повноваження щодо стратегії, призначення / звільнення СЕО, політика винагород і ризик-апетит портфеля SOE – і це має бути публічно задокументовано, з метриками для Мінфіну щодо дивідендів / прибутковості портфеля.

Що це означає для інвесторів і ринку капіталу

1. Зрозумілі форми = менше дисконту за «український ризик». Перехід у АТ / ТОВ і зняття «гібридної» правової природи ДП – це зниження юридичного дисконту у вартості боргу / капіталу.

2. Даних стане більше – але їх треба «читати». Операційні активи за узуфруктом вимагатимуть аналітики поза балансом. Інвестори мають запитувати unit economics з урахуванням плати / зобов’язань за узуфрукт, а банки – включати їх у ковіанти.

3. Дивідендна політика vs суспільні функції. ДНТ не для прибутку, але АТ / ТОВ мають виконувати бюджетні завдання щодо дивідендів: у 2025-му держава очікувала суттєвих надходжень від SOE – і саме governance визначатиме, чи це не «вижимання лимона» за рахунок інвесткейсів.

Висновок: вікно можливостей на 36 місяців

Реформа не зводиться до «перейменування табличок». Вона дає операційні інструменти – від безперервності ліцензій до узуфрукта – аби перекласти державний сектор на мову сучасного корпоративного права. Наступний крок – правила прозорості узуфрукта, єдина таксономія розкриттів і портфельний KPI-підхід до всіх державних компаній, як того вимагає OECD.