Що стримує ринок глемпінгу в Україні: ключові виклики та рішення
І чому повна «свобода» у галузі створює більше проблем, ніж переваг
За останні п’ять років глемпінг в Україні пройшов шлях від маловідомого нішевого формату до одного з найдинамічніших напрямікв внутрішнього туризму. Станом на 2025 рік в Україні працювало понад 110 глемпінг-містечок, а середньорічний темп зростання ринку становив 15–20%.
У 2026 році попит на відпочинок на природі з комфортом залишається стабільно високим. Українці шукають можливості для якісного відновлення, а підприємці бачать у глемпінгу перспективний бізнес із відносно невисоким порогом входу порівняно з класичними готельними проєктами.
Та, попри активний розвиток галузі, сьогодні індустрія досі працює без чітких правил і знаходиться на стадії «Дикого Заходу». Про ключові проблеми, які стримують розвиток глемпінгу та породжують низку інших системних перешкод, а також про шляхи їх розв'язання, Mind розповів Андрій Родкін, CCO та співзасновник Glamping UA.
Якщо почати з кінця та перелічити ключові фактори, які сьогодні стримують розвиток галузі, то їх буде всього два: відсутність юридичного визначення поняття «глемпінг» і роз’єднаність ринку. Інші проблеми – похідні та можуть бути розв'язані за умови усунення «базових» перешкод. Розберемо всі виклики та способи їх подолання докладніше.
Відсутність юридичного визначення глемпінгу в Україні
Парадоксально, але галузь у країні вже давно існує, тоді як на законодавчому рівні її фактично немає.
Глемпінги працюють, відкриваються нові локації, проводяться галузеві конференції, формується професійна спільнота. Проте українське законодавство досі не містить визначення поняття «глемпінг», а разом із ним – і правил, які б регулювали цей вид туристичної діяльності.
На перший погляд може здатися, що відсутність регулювання є перевагою. Підприємцям не потрібно проходити складні процедури погодження або виконувати численні нормативні вимоги. Однак на практиці така ситуація створює значно більше ризиків.
Адже на сьогодні на офіційному рівні відсутні:
- чіткі вимоги до земельних ділянок для розміщення глемпінгів;
- стандарти щодо архітектурно-будівельних рішень;
- вимоги до благоустрою територій;
- єдині правила організації інфраструктури;
- затверджені критерії якості послуг.
У результаті кожен підприємець змушений самостійно аналізувати чинне законодавство та збирати вимоги з різних нормативних актів, які можуть частково стосуватися його проєкту.
Фактично кожен гравець ринку працює за своїми правилами, керуючись особистим досвідом, світовими практиками та власним баченням того, яким має бути глемпінг.
З одного боку, це дає свободу для експериментів. З іншого – створює ефект сірої зони, де завжди залишається ризик, що контролюючі органи можуть висунути вимоги, яких підприємець просто не міг передбачити на етапі реалізації проєкту.
Питання захисту довкілля залишається на розсуд підприємців
Глемпінг традиційно асоціюється зі сталим туризмом і дбайливим ставленням до природи. Проте в Україні відсутні окремі вимоги щодо екологічних стандартів для таких проєктів.
Винятком залишаються лише природоохоронні території, де діють обмеження, передбачені природоохоронним законодавством. Розміщення об’єктів рекреації тут регламентується законами «Про природно-заповідний фонд України» та «Про природно-заповідний фонд України».
На всіх інших територіях підприємець сам вирішує:
- що робити зі стічними водами;
- як організувати електрифікацію об’єкта;
- які системи очищення використовувати;
- як забезпечити збір та утилізацію відходів;
- як загалом мінімізувати вплив на довкілля.
Звісно, для бізнесу це означає менші стартові витрати та простіший запуск проєкту. Проте існує і зворотній бік медалі.
Підприємці, які інвестують у сучасні системи очищення води, екологічні рішення та збереження природного середовища, змушені конкурувати з тими, хто може взагалі не вкладати кошти в подібні заходи.
У результаті відповідальний бізнес опиняється в менш вигідних умовах порівняно з тими, хто економить на екологічних практиках.
Відсутність державної підтримки як наслідок невизначеності
Наступний фактор, який стримує розвиток галузі, виникає через вже згадану відсутність юридичного визначення глемпінгу. Коли держава офіційно не визначає окремий вид туристичної діяльності, складно говорити і про системну підтримку такого бізнесу.
Для порівняння варто подивитися на досвід європейських країн. У багатьох державах ЄС глемпінг давно є частиною політики розвитку сталого туризму. Так, у Grand View Research зазначають, що урядові ініціативи у країнах Європи сприяють зміцненню галузі. Серед таких заходів:
- впровадження політик, що підтримують розбудову сталої туристичної інфраструктури, зокрема глемпінгу;
- визначення сталого туризму та збереження природного середовища основним напрямком розвитку туристичної галузі.
Для підприємців доступні гранти, програми співфінансування, пільгові кредити та інші інструменти підтримки проєктів, які сприяють розвитку туристичної інфраструктури та збереженню природного середовища.
Саме завдяки таким програмам у багатьох регіонах Європи з’являються нові глемпінг-комплекси, а об’єкти, що вже працюють, можуть розширюватися та модернізуватися без потреби повністю покладатися на власний капітал.
Водночас така підтримка зазвичай супроводжується чіткими вимогами та стандартами. Наприклад, якщо підприємець захоче відкрити глемпінг у Хорватії, він має забезпечити обов’язкове проходження категоризації та відповідність вимогам розміщення на рівні 4–5 зірок. Ясна річ, у нас таким критеріям можуть відповідати лише преміальні локації. Водночас свого клієнта мають і містечка, що не пропонують розкішних умов розміщення – і це цілком відповідає запиту та платоспроможності їхньої цільової аудиторії.
В Україні таких вимог наразі немає. З одного боку, це спрощує вхід на ринок для нових підприємців. З іншого – український бізнес позбавлений доступу до багатьох механізмів підтримки, які допомагають розвивати галузь у Європі.
«Вільний» ринок: чому мінусів більше, ніж плюсів?
Прихильники повної свободи ринку можуть стверджувати, що відсутність регулювання сприяє розвитку галузі та знижує бар’єри для входу. Частково це дійсно так. Проте, якщо дивитися на перспективу розвитку індустрії в масштабах країни, переваги виявляються короткостроковими.
Водночас відсутність юридичного визначення призводить до:
- нерівних умов конкуренції;
- невизначеності для інвесторів;
- відсутності єдиних стандартів безпеки;
- складнощів у захисті довкілля;
- відсутності державної підтримки;
- уповільнення професіоналізації галузі.
У довгостроковій перспективі саме ці фактори стримують розвиток ринку значно сильніше, ніж будь-які потенційні переваги від відсутності регулювання. Це не свобода, а роз’єднаність, відсутність єдиних правил гри та відповідно перспективи якісного розвитку.
Що можна зробити ще до змін у законодавстві?
Боротися за законодавчі зміни та юридичну визначеність індустрії потрібно, проте ці процеси можуть тривати роками. А от для подолання роз’єднаності ринку, другої ключової проблеми, є доволі ефективне рішення – створення професійної спільноти або галузевого об'єднання учасників українського ринку глемпінгу.
Така платформа дозволила б вітчизняним глемпер’єрам:
- обговорювати спільні виклики галузі;
- ділитися унікальним практичним досвідом;
- обмінюватись ефективними стратегіями;
- напрацьовувати рекомендації щодо безпеки та захисту довкілля;
- формувати професійні стандарти якості;
- представляти інтереси галузі перед органами державної влади;
- спільно працювати над законодавчими ініціативами.
Саме професійна спільнота може стати джерелом експертизи для майбутнього державного регулювання, формувати єдині стандарти і правила для впорядкування ринку. Адже хто краще за самих операторів глемпінгів знає реальні виклики ринку, потреби гостей та особливості роботи в українських умовах?
У майбутньому результатом такого об’єднання можуть стати рекомендації щодо державних стандартів, які допоможуть сформувати прозорі правила для всіх учасників ринку.
Почати цей процес можна вже зараз, не чекаючи появи юридичного визначення глемпінгу в законодавстві. Саме консолідація учасників ринку може стати першим кроком до формування зрілої, прозорої та стійкої індустрії глемпінгу в Україні.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
