По слідах «економічного Нобеля» 2026: чому доробок лауреатів критично важливий для України?

Уряд збільшує соціальні виплати чи пряму допомогу, сподіваючись підтримати внутрішній попит або прагне провести дерегуляцію та профінансувати масштабування бізнесу. Національний банк змінює ключову ставку, аби стримати інфляцію або пожвавити ділову активність. Проте підсумковий ефект цих кроків ніколи не визначається лише обсягом виділених гривень чи відсотковими пунктами рішення правління НБУ.

Реалізація будь-якого економічного заходу залежить від того, як саме домогосподарства й бізнес сприймуть дії влади, які об'єктивні можливості вони мають та чого чекають від майбутнього. Саме цей зв’язок між індивідуальними рішеннями учасників ринку та макроекономічною політикою опинився в центрі Нобелівської премії з економіки 2026 року.

Шведська королівська академія наук нагородила Роберта Голла та Майкла Вудфорда «за мікроекономічні основи макроекономічної стабілізації». Для України, яка долає виклики воєнної економіки, їхній доробок дає практичну рамку для оцінювання державної допомоги, комунікації НБУ та умов залучення довгострокових інвестицій.

На думку Андрія Длігача, д.е.н., голови та засновника Advanter Group і Kyiv Foresight Foundation, украй важливо розуміти як силу цих моделей, так і їхні межі. Про те, чому стабілізацію попиту варто поєднувати з відновленням втрачених потужностей та зростанням продуктивності – експерт детально розповів у колонці для Mind.

Криза 2008 року і межі звичайного стимулювання

Під час світової фінансової кризи 2008 року глибоке падіння попиту поєдналося з масштабним порушенням банківського кредитування. Аби врятувати ситуацію, чимало урядів вдалися до бюджетних стимулів, а центробанки різко знижували ставки й заливали ринок ліквідністю. Зокрема, у грудні 2008 року ФРС США встановила ставку у діапазоні 0–0,25% та запевнила ринок у перспективі тривалого періоду наднизьких ставок.

Формально це був класичний приклад кейнсіанської стабілізації. Однак для оцінки її реального ефекту замало просто констатувати, що держава «замістила приватні витрати». Потрібно чітко з'ясувати:  

• Хто саме витратить отримані державні кошти?  
• Як реально працює кредитний канал?  
• Які очікування формують рішення монетарної та фіскальної влади?

Науковий внесок лауреатів надав інструменти саме для відповіді на ці запитання. Водночас пояснювати вихід із кризи лише їхніми моделями було б перебільшенням, адже реальна антикризова відповідь включала широкий комплекс банківських заходів, бюджетної підтримки та прямого викупу активів.

Чому статистичної залежності недостатньо

Якщо в минулих економічних даних нижча ставка супроводжувалася більшим споживанням, це зовсім не означає, що кожне наступне її зниження дасть аналогічний результат. Домогосподарства завжди оцінюють свої майбутні доходи, а підприємства – попит і витрати.

Мікроекономічна основа моделі означає, що дослідник описує конкретний вибір учасників, їхні обмеження та взаємодію. Це дає змогу визначити, яким саме каналом працюватиме певний захід. Припущення моделей при цьому слід ретельно перевіряти, адже вони визначають, для яких саме умов висновок залишається придатним.  

Важливо також розрізняти цей підхід і поведінкову економіку. Модель раціонального планування вже має під собою мікроекономічну основу. Психологічні упередження та обмеження пізнання – це окремий напрям, який доповнює та уточнює такі моделі.

Від Кейнса до сучасного неокласичного синтезу

Еволюція економічної думки проходила кілька етапів:

• Класичне кейнсіанство: зосередило увагу на недостатньому сукупному попиті та вимушеному безробітті.
• Неокейнсіанський синтез: поєднав кейнсіанську логіку з неокласичним описом ринків у післявоєнний період.
• Новокейнсіанство: сформувалося пізніше, в тому числі завдяки цьогорічним лауреатам, почавши пояснювати негнучкість цін, зарплат та інші недосконалості через свідомі рішення окремих учасників.

Головним теоретичним опонентом новокейнсіанства є нова класична макроекономіка (а не лібералізм як політична ідеологія). Вони поділяють частину інструментарію, але по-різному описують ринкові недосконалості.

У 1990-х роках динамічну структуру новокласичних моделей і теорії реальних ділових циклів поєднали з новокейнсіанськими негнучкостями. Цей новий неокласичний синтез став основою сучасного монетарного аналізу, а Майкл Вудфорд – одним із його головних архітекторів. Його підхід дозволяє обґрунтувати необхідність стабілізаційної політики в ринковій економіці без переходу до прямого державного планування.

Роберт Голл і непередбачувана зміна споживання

У своїй класичній праці 1978 року (Stochastic Implications of the Life Cycle-Permanent Income Hypothesis Theory and Evidence) Роберт Голл поєднав раціональні очікування з плануванням споживання в часі. Якщо відома інформація про майбутні доходи вже врахована в поточному виборі людини, то будь-який перегляд споживання пов'язаний виключно з надходженням нової, раніше невідомої інформації.

Строго кажучи, теоретичний висновок Голла стосується граничної корисності споживання. Випадкове «блукання» самого споживання випливає лише за додаткових умов (спеціальна форма функції корисності, припущення щодо ставки).

Варто відокремлювати теоретичний висновок від емпіричного результату. У праці 1978 року минулий наявний дохід не додавав прогностичної сили після врахування поточного споживання, а от індекс цін акцій – додавав. Сам Голл писав про підтримку саме модифікованої версії гіпотези.

У подальшій праці Джона Кемпбелла та Ґреґорі Менк’ю 1989 року передбачувані зміни доходу допомагали пояснювати зміни споживання за рахунок відмінностей між групами споживачів. Для України це прямий аргумент на користь окремого аналізу домогосподарств із різним рівнем заощаджень, доходів та доступу до кредиту. Історичні американські оцінки не можна механічно переносити на українські реалії.

Логіка доходу: разовий бонус vs підвищення заробітку

Розгляньмо умовний приклад. Людина отримує однакову додаткову суму у двох випадках: перший випадок: це разовий бонус, а другий випадок: це перша виплата після підвищення заробітної плати. За наявності можливостей заощаджувати чи позичати, друга подія значно сильніше змінює загальну оцінку ресурсів на майбутнє. Відповідно, реакція витрат буде кардинально відрізнятися, хоча сума на рахунку сьогодні абсолютно однакова.

Для українського бюджету звідси випливає чітка вимогливість до мети будь-якого трансферту:

• Якщо потрібно забезпечити базові потреби – вирішальними є оперативність, доступність і своєчасність виплат.
• Якщо очікується стимулювання попиту – слід оцінити, яку частку коштів отримувачі витратять, яку заощадять, а яку спрямують на погашення боргів.  
• Якщо метою є підтримка людського капіталу – критерієм оцінки мають бути наступна зайнятість та зростання доходів.

Реальні домогосподарства мають жорсткі обмеження. Спільна праця Голла та Фредеріка Мішкіна (1982) доводить чутливість споживання до тимчасових змін доходу.

Водночас у роботі 1988 року Голл не знайшов переконливих доказів значної міжчасової заміни споживання у відповідь на очікувану реальну ставку. Це демонструє обмеження конкретного каналу, але не доводить неефективність ставок загалом: вони змінюють інвестиції, доходи, вартість активів і платежі за боргами, і силу кожного з цих каналів треба оцінювати окремо.

Голл і рішення про найм

У праці 2005 року (Employment Fluctuations with Equilibrium Wage Stickiness) Голл пояснює, як негнучкі зарплати в моделі пошуку й підбору працівників посилюють коливання зайнятості.

Для України це підстава досліджувати, що саме стримує найм у конкретному секторі. Що ми зазвичай досліджуємо в такому випадку в рамках Галузевих форсайтів і системно-динамічного моделювання галузей:

• очікуваний попит на продукцію;  
• вартість підготовки та адаптації працівника (або в цілому вартість людського капіталу для галузі);
• ризики втрати робочого часу (через обстріли, відключення, безпеку);
• можливість знайти потрібні навички на ринку тощо.  

Якщо проблема полягає в професійній або територіальній невідповідності (структурному дефіциті кадрів), загальна субсидія попиту її не усуне. Воєнна втрата робочої сили й виробничих потужностей принципово відрізняється від звичайного циклічного спаду.

Майкл Вудфорд і очікувана вартість грошей

Фундаментальна праця Майкла Вудфорда Interest and Prices 2003 року розвиває модель монетарної політики через процентні ставки, очікування та номінальні негнучкості. Вона дає змогу аналізувати правила політики й знаходити компроміс між стабілізацією інфляції та реальної економічної активності.

Вудфорд досліджує не лише встановлення цін компаніями: його головний внесок – поєднання вибору споживача, ціноутворення та монетарної політики. Саме це стає мостом до праць Роберта Голла. Коли рішення про споживання агрегують у моделі, вони стають теоретичною основою рівняння сукупного попиту.

На особливу роль майбутньої політики вказує спільна робота Вудфорда та Гауті Еґґертссона 2003 року про нульову межу ставки. Коли ресурс звичайного зниження короткої ставки вичерпано, очікування щодо подальших дій влади залишаються головним каналом впливу на поточний попит.

Прогноз ставки, зобов'язання та когнітивний шум

Вудфорд показував  різницю між публікацією очікуваного орієнтиру ставок та роз'ясненням самих правил майбутньої політики. Якщо центробанк просто прогнозує низьку ставку, ринок може сприйняти це як сигнал слабкості економіки. Щоб досягти бажаного ефекту, регулятор має пояснити, за яких саме умов політика змінюватиметься. Наприклад, жорсткі часові обіцянки «не підвищувати ставку до певної дати» є небезпечними, адже обставини можуть істотно змінитися.

Те саме стосується й уряду: бізнес має чітко розуміти передбачувані процедури перегляду податкових чи бюджетних рішень.

Новітній напрям цьогорічних досліджень Вудфорда (у співавторстві з Раяном Опрєа) присвячений когнітивному шуму. Обмежені когнітивні ресурси спричиняють неточне внутрішнє сприйняття оприлюдненої інформації людьми. Навіть раціональна реакція суб'єкта на власний спотворений образ реальності з боку виглядає як систематична помилка.

Короткі фокусні дослідження сприйняття мають передувати масштабуванню будь-яких комунікаційних кампаній.

Що відбувається поза базовою новокейнсіанською моделлю

Сучасна економічна думка активно розвивається далі:

• Моделі HANK (Heterogeneous Agent New Keynesian): ураховують неоднорідність домогосподарств за доходами, боргами, ліквідністю та ризиками (Каплан, Молл, Віоланте). Ефект ставки чи трансферту безпосередньо залежить від того, серед кого саме розподілені ресурси.  
• Розширені моделі: додають баланси банків, фінансові обмеження, а також секторні, енергетичні й логістичні зв'язки.

Обмеження стандартних підходів визнають і самі регулятори. Наприклад, ЄЦБ у липні 2026 року зазначив, що традиційні моделі недооцінили післяпандемічну інфляцію через нелінійність енергетичних шоків і потужні вторинні ефекти. Це свідчить про необхідність уточнення моделей, а не про спростування всієї новокейнсіанської теорії.  

Як оцінювати українські державні програми

Для кожної ініціативи уряду я пропоную запровадити аналітичну дисципліну, а саме поєднання макроекономічного і поведінкового моделювання:  

1. Чітко описати механізм впливу: що саме зміниться в ресурсному забезпеченні субʼєктів і тих, на кого спрямована державна політика у?  
2. Яке рішення аудиторії має змінитися і чому вона має вважати запропоновані умови надійними?  
3. Які структурні обмеження можуть завадити очікуваній реакції?  
4. Забезпечити групу порівняння, щоб відокремити ефект програми від загальних змін у країні.  

Наші аналітичні дослідження вказують на сильніший мультиплікативний ефект одних програм (таких як «5-7-9» та «єОселя»), ніж інших («Національний кешбек»). Причина – у відмінності механізмів, зокрема:

• кешбек переважно коригує поточну структуру покупок; 
• іпотека змінює доступність придбання довгострокового активу.  

Водночас важливо пам'ятати: обсяг виданих кредитів сам по собі не є бюджетним мультиплікатором, а перепродаж житла на вторинному ринку не тотожний створенню нового капіталу. Оцінюючи виплати, слід вимірювати споживання й добробут; оцінюючи іпотеку – нове будівництво; аналізуючи підтримку людського капіталу – зайнятість та майбутні доходи.

Стабілізація та прорив: різні завдання та інструменти

Новокейнсіанська рамка показує, як наблизити економіку до її поточного потенціалу без інфляційного перегріву. Проте головний виклик України – збільшувати сам цей потенціал. Облікова ставка НБУ не здатна замінити відбудову енергосистеми, підтримку конкуренції, технологічне оновлення та вихід українських підприємств на зовнішні ринки.

Критерієм державної підтримки має бути зростання продуктивності підприємств, а не просто їхній розмір чи сума освоєних коштів. Інвестиції в освіту, перекваліфікацію та охорону здоров'я здатні підвищити рівень добробуту .

Але підтримка поточного попиту через ці очікування спирається на довіру та доступність фінансування. Сім'ї без заощаджень потрібна виплата вже сьогодні, а підприємству без світла – фізичне відновлення мережі. Таке розмежування дозволяє узгодити короткострокову макростабільність із довгостроковою політикою розвитку.

Для України відповідь на це запитання визначає, чи перетворяться бюджетні видатки й залучені кошти на стійкі робочі місця, відновлену інфраструктуру та довгострокове економічне зростання.