facebook.com
mind
Ручний фінплан: до чого прагне «Нафтогаз» у 2017 році

Ручний фінплан: до чого прагне «Нафтогаз» у 2017 році

І чи вдасться досягти задекларованих показників

Цей матеріал також доступний російською
Ручний фінплан: до чого прагне «Нафтогаз» у 2017 році
Голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболев
Фото: УНІАН

 Минулого тижня уряд схвалив фінансовий план НАК «Нафтогаз України» на 2017 рік. Проте, це було зроблено із ремаркою, що компанія та Кабмін протягом місяця спільно доопрацюють показники «Нафтогазу», і ближче до кінця року відповідні зміни будуть внесені до фінплану. Таким чином, знову актуалізується питання можливого підвищення тарифу на газ для населення, а також остаточного рішення про зростання витрат для обслуговування поточних кредитних зобов’язань і витрат компанії.

Водночас наявна інформація з уряду свідчить, що доопрацювання фінплану «Нафтогазу» може затягнутися до осені, коли очікуються зміни в цілому по низці позицій міністерств та державних компаній.

Витрати зростають – прибутки зменшуються

Затверджений фінансовий план «Нафтогазу» на 2017 рік передбачає отримання чистого прибутку на рівні 21,781 млрд грн, що на 18% менше, ніж у 2016 році (26,5 млрд грн). Чистий дохід компанії має зрости на 29,5% (порівняно з 2016 роком), до 208,9 млрд грн.

Ключові сектори доходу не змінилися. Торгівля газом дасть «Нафтогазу» на 48% більше – 147,034 млрд грн (у 2016 – 99,591 млрд грн). І це зрозуміло, оскільки у 2017 році повний календарний рік населення сплачує за 1000 куб. м газу 6879 грн. У 2016 році така ціна діяла з травня, фактично лише півроку.

Доходи від транзиту і внутрішнього транспортування газу змінитися не повинні – 61,402 млрд грн (у 2016 – 61,385 млрд грн). Показник EBITDA (прибуток до вирахування витрат з виплати відсотків, податків і нарахованої амортизації) у 2017 році затверджений на рівні 14,211 млрд грн, що у 2,5 разу менше, ніж у 2016 році (34,874 млрд грн).

Різко зростуть капітальні інвестиції «Нафтогазу» – 1,11 млрд грн (із цієї суми саме капітальне будівництво має скласти 973,184 млн грн) проти 36,011 млн грн у 2016 році.

Профільна діяльність «Нафтогазу» буде такою: імпорт газу у 2017 році становитиме 8,5 млрд куб. м, а його продаж споживачам – 25,5 млрд куб. м. Із 25,5 млрд кубометрів 18,7 млрд поставлятиметься в рамках спеціальних зобов’язань (PSO) для потреб населення і теплокомуненерго (ТКЕ). Іще 3,5 млрд куб. м буде продано промисловості. Також «Нафтогаз» планує реалізувати частковий обсяг буферного газу – 3,3 млрд куб. м.

Водночас у 2016 році імпорт газу «Нафтогазом» становив 8,2 млрд куб. м, а продаж газу компанією склав 22,5 млрд куб. м. Тобто можна констатувати відсутність суттєвих змін даних показників, особливо за умови, коли не враховується продаж «запасів» газу у вигляді буферного газу.

Транзит російського газу у 2017 році становитиме 74 млрд куб. м. Якщо взяти за основу показники минулого року, то можна буде констатувати песимістичний прогноз скорочення транзиту газу. Адже у 2016 році транзит російського газу через Україну склав 82 млрд куб. м.

У 2017 році «Нафтогаз» продовжуватиме залучати кредити для підтримки операційної діяльності. Так, кредитний портфель зросте до 48 млрд грн ($1,85 млрд), і за 2017 рік «Нафтогаз» збільшить кредиторську заборгованість на 14 млрд грн ($0,5 млрд). На такому фоні залишається відкритим питання неспроможності «Нафтогазу» використовувати отриманий прибуток для цілей, на які залучають кредити, насамперед закупівлю газу для закачування в ПСГ.

Також зростуть затрати на обслуговування зовнішніх консультантів (143,2 млн грн) та юридичні витрати (500 млн грн), які збільшаться на 120 млн грн. Інформаційні та PR-послуги коштуватимуть «Нафтогазу» 28 млн грн, що на 13 млн грн більше, ніж у 2016 році.

Варто виокремити питання енергосубвенцій до 46 млрд грн, які «Нафтогаз» отримує від держави. Адже якби не було цієї підтримки і бюджет (популярно кажучи – платники податків) не фінансував напряму субсидії, то «Нафтогаз» показував би не прибутки, а збитки як мінімум на рівні 20–25 млрд грн.

Усі розрахунки «Нафтогаз» робить виходячи із середньої ціни закупівлі імпортного газу на рівні $245 за 1000 куб. м, а також при курсі 27,6 грн/$.

Ціна газу – питання репутації уряду

Основним конфліктом під час обговорення фінплану «Нафтогазу» стало можливе підвищення ціни газу для населення і ТКЕ на 19%. Із жовтня 2015 року «Нафтогаз» виконує роль спеціального постачальника газу для споживачів. У тому числі на такі цілі йде газ власного видобутку, який «Нафтогаз» закуповує в «Укргазвидобування» за ціною 4849 грн за 1000 куб. м (без ПДВ). Кінцева ціна для населення і ТКЕ відповідно становить 6957 грн. За умови реалізації підвищення ціни, уже з 1 жовтня 2017 року по 1 квітня 2018 року населення і ТКЕ платили би понад 8000 грн.

Уряд мав до 1 липня розрахувати нову вартість газу з 1 жовтня 2017 року, але цього так і не було зроблено. Розрахунок ціни слід було зробити відповідно із формулою постанови Кабміну №187 від 22 березня 2017 року. Саме там ціна газу для населення і ТКЕ розраховується згідно із вартістю імпортного газу на німецькому хабі NCG. І дотепер ціна газу для споживачів розрахована від базової ціни у $180 за 1000 куб. м. Водночас уже із IV кварталу 2016 року по ІІ квартал 2017 року ціна газу, який «Нафтогаз» імпортує для України, становила у середньому $250. Показово, що «Нафтогаз» у фінплані заклав середню ціну імпортного газу у імпортує 245. Але наявна інформація свідчить, що фактично очікують середню ціну імпортного газу на рівні імпортує 260–265.

А тому ціна для населення – якби існував і функціонував дійсний ринок газу, а не лише його паперова версія, – мала вже із початку 2017 року становити приблизно 8000–9000 грн залежно від обрахунку уряду.

До речі, дію «ринку» чітко помітно на прикладі промисловості та бюджетних споживачів, що сплачують за газ ринкову ціну. З липня вона становить 8000 грн за 1000 куб. м. Власне, у пропозиції «Нафтогазу» вартість газу внутрішнього видобутку повинна збільшиться на 19% і скласти 5706 грн за 1000 куб. м (без ПДВ). А для групи режиму спеціальних зобов’язань – 5873 грн.

Але така ідея «Нафтогазу» не отримала підтримки. «Є пропозиція, щоб «Нафтогаз» спільно з МЕРТ, Міненерговугілля, Мінфіном скоригував показники дохідної частини фінплану на 2017 рік у відповідності з діючими цінами на 1 квітня 2017 року і подав їх на розгляд Кабміну», – заявив перший віце-прем’єр і голова МЕРТ Степан Кубів. Це означає, що «Нафтогаз» має переробити фінплан так, щоб ціна на газ до кінця 2017 року не змінилася і залишалася на рівні 6957 грн для населення і ТКЕ.

Тонкощі бюрократичних процедур проходження схожих документів масштабу фінплану «Нафтогазу» свідчать про те, що уряд та його голова Володимир Гройсман були поінформовані про намір «Нафтогазу» запропонувати підвищення ціни газу на 19%. Це однозначно не було несподіванкою. Навіть більше – і «Нафтогаз», і уряд свідомо довели конфлікт до «останньої інстанції», якою стало засідання Кабінету міністрів.

Але не варто вважати наївними представників «Нафтогазу» і, зокрема, його голову Андрія Коболєва. Ніхто із нинішнього керівництва «Нафтогазу» не закриватиме грудьми «амбразуру» для захисту «ринку газу». У «Нафтогазі» свідомо пішли на конфлікт із урядом Гройсмана. І це не випробування терпіння чи демонстрація сили. За інформацією Mind вже восени можна очікувати змін у структурі уряду та низці ключових державних монополій і, насамперед, «Нафтогазу».

Саме тому кожна із сторін використала фінплан «Нафтогазу» для досягнення своєї мети. Гройсман – для ще одного вагомого підтвердження своєї значущості для нібито «стабільності» економіки, стримування тарифів на газ та захисту інтересів пересічного українця. Також Гройсман не може погодитися із пропозицією «Нафтогазу», бо це означало би підвищення витрат статті субсидій для населення, облгазів і ТКЕ.

А зростання ціни газу на 19% призведе до необхідності знайти додаткову суму для субсидій на рівні 15 млрд грн. Зважаючи, що лише місяць тому уряд заледве віднайшов інші 15 млрд грн, яких не вистачало на субсидії у 2017 р, то підвищення на 19% взагалі загнало б уряд у глухий кут. І субсидії за підсумками 2017 року становили би 75 млрд грн за планового показника в 47 млрд грн. Тому для уряду питання ціни на газ – це сьогодні питання репутації самого прем’єра Гройсмана.

«Нафтогаз» і Коболєв використали фінплан компанії для демонстрації того, що необхідно посилити незалежність компанії від уряду та завершити процес підпорядкування «Нафтогазу» зовнішнім менеджерам, що називають «реформою корпоративного управління». Адже рішення уряду є нічим іншим як ручним регулюванням ринку газу. Також особисто Коболєв у випадку свого звільнення залишає за собою роль жертви уряду, якому четвертий рік поспіль не дають збудувати в Україні ринок газу.

Ідеологічні моменти протистояння уряду та «Нафтогазу» описав комерційний директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко: «Нафтогаз не пропонував Кабміну підвищувати ціну на газ для потреб населення. Це вже не кажучи про те, що «Нафтогаз» наразі не має жодного відношення до державного регулювання цін на газ. «Нафтогаз» у проекті фінансового плану використовував ціну, що мала бути встановлена Кабміном відповідно до нормативних документів самого ж Кабміну. Ця ціна розраховувалася на базі ринкових цін за попередні періоди, і тому це була суто математична справа. Міненерго мало розрахувати та опублікувати цю ціну відповідно до нормативних актів Кабміну ще до 1 липня. Чому Міністерство це не зробило, чому Кабмін вирішив не користуватися своїми ж нормативними актами, на які, до речі, є посилання у програмі з МВФ, – це питання не до нас».

З одного боку, сказане представником «Нафтогазу» відповідає дійсності. Але з іншого – ані Вітренко, ані Коболєв не відповідають за субсидії та пошук грошей для цієї статті. Навіть більше, усе впирається знову ж таки у призабуту дискусію щодо відповідності ціни газу власного видобутку компанією «Укргазвидобування» та вартості імпортного газу на німецькому хабі NCG. «Укргазвидобування» влаштовує ціна на газ на рівні продажу для населення у 3500 грн за 1000 куб. м. Нині ж населення платить майже 7000 грн.

Але навіть не ціна газу є причиною конфлікту. В інших своїх виступах комерційний директор «Нафтогазу» Вітренко озвучив дві ключові тези компанії: 1) ліквідувати облгази як нібито «посередників» між населенням і «Нафтогазом»; 2) монетизувати субсидії, що також вдарить по облгазам, які постачають більшу частину газу в рамках програми дотацій (субсидій). Другий момент також лобіюють представники ЄБРР і Світового банку, які фактично вимагають від «Нафтогазу» також включатися у цю боротьбу.

Тому на фоні такої «історії» довкола фінплану «Нафтогазу» блякне і втрачає значимість те безумовне досягнення, що фінансовий документ газового монополіста побачив світ не наприкінці року, як було у 2016-му та практично всі попередні роки. Проте, мінусом стала подальша залежність «Нафтогазу» від уряду в питанні встановлення фінансових показників. І це попри всі запевнення, що компанія успішно проводить реформу корпоративного управління. Є іще другий суттєвий мінус – це необґрунтоване поглиблення залежності «Нафтогазу» від своїх міжнародних партнерів.

Якщо перша залежність – від держави – є логічною і може викликати дискусії щодо умов управління, то друга залежність веде «Нафтогаз» до майбутньої втрати контролю як за менеджментом, так і за кредитним портфелем компанії.

Нинішній фінансовий план «Нафтогазу» на 2017 рік – це продовження все більшої «розтяжки» газового монополіста між державою та урядом як своїм акціонером і міжнародними кредитними та консультативними структурами (ЄБРР, Світовий банк, інші міжнародні банки).

Можна сказати, що казка про газову реформу добігла кінця. Україна зробила коло і знову повернулася до того, що потрібно на рівні держави визнавати: «Нафтогаз» дотується і не може самостійно ефективно здійснювати фінансове управління. Адже фактично підвищувати ціни на газ для населення і ТКЕ не можна, а треба знову нарощувати дотації. Інакше в країні і надалі існуватимуть дві паралельні реальності. Одна, де нібито реформований «Нафтогаз» отримує прибуток у майже $1 млрд, і друга – де бідний уряд України, що випрошує у МВФ та ЄС кредити, дотує і субсидує населення, облгази і ТКЕ на суму майже $2,5 млрд.