Не стійте над душею: як визначити, що ви мікроменеджер, та позбутися цієї «хвороби»

Мікроменеджмент – це хвороба багатьох керівників ХХІ століття. Її основний прояв – занадто детальний контроль за роботою своїх підлеглих. І хоча ніхто не любить, коли в нього над душею стоїть «контролер», більшість з нас навіть не підозрюють, що ми самі часто грішимо таким самим ставленням до інших. Пропонуємо вам перевірити, чи властиві вам риси мікроменеджера, та дізнатися, яким чином можна побороти у собі цей недолік. За матеріалами Harvard Business Review.

Ніхто не любить бути занадто підконтрольним. Це засмучує, деморалізує та демотивує. Але деякі керівники просто не можуть втриматися. Важко постійно знаходитися поряд з босом, який вам не довіряє та перевіряє кожен ваш крок, але що, як ви і самі займаєтеся мікроменеджментом?

Як і більшість мікроменеджерів, ви, швидше за все, навіть не усвідомлюєте, що займаєтеся цим. Для початку подумайте, чи спостерігаються у вас ці симптоми:

• Ви ніколи не задоволені результатами роботи своїх співробітників.
• Ви часто засмучуєтеся, бо обов’язково виконали б це завдання по-іншому.
• Ви дуже ретельно занурюєтеся у деталі і з гордістю (чи болем) вносите виправлення.
• Вам обов’язково потрібно знати, де знаходяться члени вашої команди та над чим вони працюють.
• Ви постійно вимагаєте звітів про статус виконаної роботи.
• Ви просите підлеглих ставити вас у копію електронних листувань.

Давайте відверто. Бути уважним до деталей та бути впевненим, що робота зроблена вчасно – важливо. Тому все, що наведено в переліку вище, можна вважати необхідними якостями менеджерів. Але зовсім не потрібно робити це весь час. Проблема мікроменеджерів полягає в тому, що вони ставляться до виконання кожного завдання зі всією своєю наполегливістю, ретельністю та особистим контролем, незважаючи на те, чи є для цього хороша причина. Але суть у тому, що варто зупинитися. Це лише шкодить командному духу, й, кінець кінцем, її продуктивності.

І хоч мікроменеджмент може забезпечити гарні короткострокові результати, з часом він негативно впливатиме на вашу команду, організацію та вас самого. Ви розпорошуєте власну продуктивність та втрачаєте час, необхідний для виконання дійсно важливих речей. Ви створюєте умови, за яких ваша команда не зможе функціонувати за вашої відсутності та контролю.

То що ж робити, щоб перестати бути мікроменеджером? Ось чотири корисні стратегії:

1. Переступіть через себе. Всі ми можемо знайти раціональне виправдання своїм вчинкам, те саме стосується й мікроменеджерів. Ось декілька найпоширеніших виправдань, які застосовують хронічні мікроменеджери, та пояснення того, що вони значать насправді.

– Буде швидше, якщо я сам це зроблю / Вони все одно неправильно все зроблять.
– На кону занадто багато, щоб це комусь довірити / Я не вірю, що хтось зможе виконати роботу за моїми високими стандартами.
– Якщо я не проконтролюю, щось піде не так / Одного разу я не додивився, і все пішло шкереберть.
– Мій начальник хоче, щоб я був задіяний у роботі команди / Якщо я не буду задіяний, як ще я доведу свою цінність для організації?

Замість того аби виправдовувати себе як мікроменеджера, подумайте краще, як позбутися цієї поганої звички.

2. Відпустіть. Різниця у менеджменті та мікроменеджменті  полягає у фокусі на «мікро». Основна ідея у тому, щоб перестати перейматися дрібницями. Може бути важко, але робіть це помалу. Почніть з власного списку справ і визначте, які неважкі завдання ви можете довірити комусь з команди. Обговоріть, який рівень деталізації вам потрібен, та в якому разі вас треба залучати. Розставте пріоритети у своєму списку завдань та переконайтеся, що більшість сил ви витрачаєте на ті справи, що приносять найбільше цінності вашій організації.

3. Пояснюйте «що», а не «як». Немає нічого поганого в тому, щоб мати певні очікування щодо виконаної роботи. Але є принципова різниця між тим, щоб мати спільні очікування та диктувати, як їх реалізувати. Ваша робота як менеджера полягає у тому, щоб створити умови для успішного виконання завдань, які ви ставите. Передайте власне бачення фінального результату, але не давайте покрокових інструкцій. Якщо сумніваєтеся, поставте завдання, та запитайте в підлеглих, як вони збирається її виконати. Ви можете дуже здивуватися їх підходу, який може бути хоч й іншим, але вести до не менш чудових результатів. 

4. Прагніть перемагати (майже завжди). Головна рушійна сила мікроменеджменту – це ваш страх перед невдачею. Коли ви нагнітаєте ризик невдачі, ваші співробітники переймають «нав’язану безпорадність» і починають вірити, що єдиний спосіб від неї врятуватися – робити те, що ви кажете. Це замкнене коло. Замість цього зосередьтеся на тому, щоб налаштувати всіх на успіх. Надавайте ресурси, інформацію та підтримку, що необхідна для досягнення цілей. З часом ви зрозумієте, що маленькі втрати тут і там забезпечать добру роботу в довгостроковій перспективі. 

Так само як ніхто не хоче бути занадто підконтрольним, ніхто не хоче бути мікроменеджером-негідником. Прагнучи зосередитися на загальній картині та на мотивації своїх співробітників, ви зможете переорієнтувати власні зусилля на те, щоб стати найефективнішим менеджером, яким ви можете бути.