Субсидії закінчуються: чи зможуть українці розрахуватися за ЖКП

У проекті держбюджету-2018 передбачено 55 млрд грн на субсидії громадянам, чиї доходи не дозволяють сплачувати повну вартість житлово-комунальних послуг, зокрема, з теплопостачання. На початок опалювального сезону 2017–2018 років кількість отримувачів субсидій складає 6,53 млн домогосподарств. Проте, досвід 2016 і 2017 років продемонстрував катастрофічний брак коштів на ці цілі в держави. А вимоги щодо скорочення обсягів відповідних виплат і паралельно – підвищення роздрібних цін на газ Україні регулярно висуває МВФ. Чи впорається уряд із субсидійним навантаженням і що буде з домогосподарствами, які можуть втратити ці виплати вже з 2018–2019 років? Які тенденції та проблеми спостерігаються в царині компенсації державою витрат ЖКГ?

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив про перші підсумки субсидійної «кампанії» 2017 року – компенсацію на оплату послуг ЖКГ було призначено на наступний період 6,53 млн домогосподарств. «Уже перепризначено 6,53 млн українських сімей отримати субсидії на оплату житлово-комунальних послуг у наступному сезоні», – повідомив він. І для прем’єра це є вагомим аргументом на користь того, що тарифи на газ підвищувати не потрібно.

Кількість отримувачів субсидій скорочується. У Кабміні не акцентують увагу на тому, що у 2016 році субсидію отримували 7,677 млн домогосподарств. Скорочення отримувачів на 1,1 млн сімей (15%) є хорошим фінансовим результатом – це економія як мінімум 14 млрд грн, адже у 2016 році середній розмір щомісячної субсидії в опалювальний період складав 1300 грн, і саме взимку фіксуються найвищі субсидійні витрати.

Витрати з року в рік зростають. Цього року підвищення мінімальної зарплати і прожиткового мінімуму призвело до істотного скорочення числа субсидіантів. Раніше ж, протягом 2014–2016 років, спостерігалася протилежна тенденція. Так, у 2014-му субсидії отримували 1,2 млн сімей, у 2015 році показник зріс у 4,5 раза – 5,4 млн сімей. А в 2016-му відбулося зростання ще на 42% – до 7,6 млн домогосподарств.

Звичайно ж, таке зростання закономірно спричинило лавиноподібне збільшення витрат держбюджету. У 2016 році субсидії сукупно склали 52,6 млрд грн, але коштів у бюджеті не вистачило, і теплопостачальні підприємства (ТКЕ, облгази, обленерго) отримали лише 37,5 млрд грн. Держава була винна ще 15,1 млрд грн. А сумарно з боргами, що перейшли із 2015 року, – то й усі 22,6 млрд грн.

Запланованих у бюджеті коштів не вистачає. Аналогічна ситуація повторюється і в 2017-му. Цього року вже не вистачило запланованих 47 млрд грн, і уряду довелося додатково «просити» 14 млрд грн та збільшувати обсяг субсидій до 61 млрд грн. Але, як виявилося, і ця сума не є остаточною.

«Ми практично кожен місяць отримували цю перехідну заборгованість у межах 20 млрд грн, яка дозволяла фінансувати поточне споживання з розстрочкою на два місяці. Тому було передбачено збільшення фінансування на 14 млрд, що в сумі дало на субсидії 61 млрд. Якщо не дофінансувати відповідну статтю, заборгованість за 2017 рік перейде на наступний період і становитиме майже половину передбаченої на 2018-й суми (26 млрд грн). Мінсоцполітики порушує питання перед Мінфіном з приводу внесення змін до держбюджету і збільшення на 10 млрд відповідних нарахувань на 2017 рік», – повідомив директор департаменту державної соціальної допомоги Міністерства соціальної політики Віталій Музиченко.

Власне, і на сьогодні із заявлених 61 млрд грн бюджет винен підприємствам ЖКГ 24 млрд грн. Орієнтовна ж сума субсидій у 2017 році складе понад 70 млрд грн ($2,7 млрд) при запланованих 47 млрд грн.

Міжнародні донори посилюють вимоги. Протягом 2016–2017 років МВФ, ЄБРР та Світовий банк очікували від уряду монетизації субсидій. Але платформу для неї не було розроблено, та й Кабмін так і не наважився зробити пілотний проект на прикладі декількох районів.

Учасники консультацій МВФ і України стверджують, що монетизація для теплокомуненерго, яку зініціювали в уряді, не була сприйнята Фондом. Раніше міністр фінансів Олександр Данилюк заявляв про початок процесу введення монетизації субсидій для ТКЕ: «Уже готовий проект постанови уряду, розроблений Мінфіном, який вводить монетизацію субсидій на рівні ТКЕ. Планували встигнути до початку опалювального сезону, але нам знадобився час, щоб узгодити цей крок з іншими міністерствами. Тому що це серйозна, можна сказати, революційна зміна. Запустивши монетизацію для ТКЕ, ми вирішимо частину нагальних проблем і потім зможемо рухатися далі. Монетизація – складний процес, що вимагає часу і значних зусиль».

Представників МВФ не влаштували аргументи уряду. У Фонді не побачили кардинальних відмінностей від діючої системи, коли розрахунки залишаються на рівні ТКЕ, облгазів, обленерго, а населення не має доступу до «живих грошей».

МВФ вимагає негайно скоротити кількість отримувачів субсидій. Наявна у Mind інформація свідчить, що у другій половині 2017 року очікування МВФ змінилися, і тепер від уряду фактично вимагають скорочення субсидіантів до рівня максимум 3 млн домогосподарств. Саме стільки, на думку Фонду, «витримає» бюджет при ціні на газ у 8000–9000 грн за 1000 куб. м. МВФ не відмовляться від своєї вимоги збільшення ціни на газ, але очікує макроекономічних ризиків від росту субсидій у 2018 році. Реальна сума субсидій може скласти, за очікуваннями експертів Фонду, не 55 млрд грн ($2,1 млрд), а близько 90 млрд грн ($3,4 млрд). Це становить майже 8% від суми доходів бюджету-2018 (1,2 трлн грн). Якщо ж уряд не займе активну позицію у скороченні субсидіантів, то вже в опалювальному сезоні 2018–2019 років кількість домогосподарств – отримувачів субсидій може зрости до 9–10 млн. І в такому випадку обсяг необхідних виплат може перевищити 120 млрд грн ($4,6 млрд).

Для порівняння: у 2014 році, коли програма субсидіювання витрат населення на оплату житлово-комунальних послуг шляхом компенсацій з держбюджету на адресу відповідних підприємств активно рекламувалася тогочасним прем’єром Арсенієм Яценюком, на субсидії було витрачено 18 млрд грн ($0,7 млрд). За чотири роки ця сума зросла майже вчетверо – до 70 млрд грн ($2,7 млрд).

Пенсійна реформа має свій «побічний ефект». Як відомо, переговори України та МВФ щодо виділення наступного траншу ведуться навколо необхідності підвищити ціну на газ. Але реальна причина непорозуміння – це очікування щодо субсидій. І останні кроки уряду щодо підвищення мінімальної зарплати, прожиткового мінімуму, перегляду умов отримання субсидій скеровані на скорочення кількості отримувачів. Черговим кроком стало підвищення пенсій для різних категорій – і за стажем, і за інвалідністю, і за іншими соціальними напрямками. Це призведе до подальшого скорочення кількості субсидіантів.

На жаль, говорити про те, що ніхто не постраждає від такої політики уряду, не можна. Адже повне чи часткове скасування субсидій для орієнтовно 3,5 млн домогосподарств не означатиме, що у цих громадян з’являться кошти для оплати комунальних послуг. Тотальне подорожчання продуктів харчування, пального, транспортних витрат, імпортних товарів вже зараз доволі легко «з’їдає» підвищення зарплат, соціальних виплат і пенсій.

Інформація за результатами переговорів дає підстави зробити висновки, що іще одна причина конфлікту МВФ і України щодо субсидій – це бажання Фонду вивільнити кошти для більш активного розвитку газовидобутку в Україні. Добра, на перший погляд, справа має своє «друге дно» – більшу частину коштів і далі отримуватимуть іноземні сервісні компанії, оскільки українські банально не володіють сучасними технологіями.

Тим часом заборгованість населення за ЖКП зростає. Третя проблема переговорів, яка не дуже цікавить МВФ, але викликає негативні очікування з боку уряду, це зростання прямої (а не в частині субсидій) заборгованості за комунальні послуги. Станом на кінець вересня борги населення за комунальні послуги склали 27 млрд грн. Із них за опалення та гаряче водопостачання – 7,5 млрд грн, електроенергію – 3,5 млрд грн, природний газ – 11 млрд грн, інші послуги – 5 млрд грн. Із скороченням кількості субсидіантів на 3,5 млн домогосподарств заборгованість може зрости до 45–50 млрд грн.