Як перестати гасити пожежі та створити культуру, що працює на тебе
Справжній прорив відбувається, коли СЕО будує дорогу, якою може їхати команда – навіть без нього

Уяви компанію, у якій кожен день – як аварійна зона. Дедлайни, що палають. Комунікація, що сиплеться. Рішення, що ухвалюються в паніці.
Саме такий вигляд має бізнес, побудований на ручному управлінні, відсутності культури делегування та страху втратити контроль. Колись я теж жив у такій реальності – і щиро вірив, що це «просто частина шляху».
Аж поки не зрозумів: справжній прорив відбувається не тоді, коли ти сильніше тягнеш віз, а коли будуєш дорогу, якою може їхати команда без тебе.
Пожежі не вщухнуть самі
Найчастіше CEO чи власник бізнесу не може вийти з режиму гасіння пожеж, бо:
- Усі процеси зав’язані на ньому.
- Команда не має рамок ухвалення рішень.
- Культура реактивна: завжди діємо у відповідь, замість проактивності.
Це не питання таланту чи «не таких людей». Це наслідок відсутності зрозумілих правил гри.
Культура – це не постер на стіні
Культура – це те, як люди поводяться, коли ніхто не дивиться.
Якщо у твоїй команді кожен день – нова пожежа, культура вже існує. Просто вона працює не на тебе, а проти.
Щоб змінити це, потрібні:
- Принципи, які приймаються, а не нав’язуються.
- Лідери, які не просто керують, а формують середовище.
- Прозорі очікування та зони відповідальності.
Що ми зробили в нашій компанії
1. Визначили головне – культуру автономії.
Ми перестали ховати помилки, почали їх обговорювати відкрито. Не караємо за експеримент, караємо за байдужість.
2. Використовуємо інструменти, що структурують роботу.
Ми не намагаємося все тримати в голові. Кожен напрям має свій простір для фіксації рішень і завдань – це дає відчуття контролю без мікроменеджменту.
- Trello – для прозорого таск-менеджменту.
- Google Календар – річний цикл дзвінків із командою запланований заздалегідь.
- Notetaker (наприклад TLDV) – фіксує суть дзвінків і формує резюме, щоб нічого не загубилося.
3. Системність як частина ДНК.
Ми віримо, що культура – це не лише цінності, а й повторюваність. Системність має стати не лише вимогою до менеджменту, а й внутрішньою звичкою кожного члена команди.
4. Прозорі KPI для топів.
Зрозумілі, чесні й досяжні показники допомагають синхронізуватися, тримати фокус і рухатись у спільному напрямі. Коли немає гри в здогадки – з'являється реальна відповідальність.
5. Регулярний культурний check.
Компанія змінюється – культура теж. Ми постійно ставимо собі запитання: чи це зараз працює? І не боїмося змінювати правила.
CEO – не пожежник, а архітектор
Роль СЕО – не вирішувати всі завдання, а створити систему, в якій вони вирішуються і без нього.
Це означає:
- Прості правила гри, які зрозумілі всім.
- Менше «ручного контролю» – більше довіри.
- Команда, яка не просто виконує завдання, а не боїться думати.
Хаос – це теж стратегія. Просто не наша. Коли культура працює на тебе – ти не «рятуєш», а масштабуєш.
Так, як це вдалося нам: з 21 людини до 247 у клубах, якими ми безпосередньо керуємо, та 386 загалом. З однієї локації до десятка та цілої екосистеми: фітнес-клуб, ресторан, beauty-зона, кафе, магазин і навіть тури. Без втрати себе – і з вірою в людей поруч.