За своє та за своїх: головні підсумки виборів у ОТГ

29 жовтня в Україні пройшли вибори до 201 об'єднаної територіальної громади. Попри те що багато партій розцінили їх як підготовку до великої парламентської кампанії, насправді голосування показало зовсім інші тенденції.

Поки не оголошено офіційних результатів виборів, у середовищі перемогу собі присвоюють «Батьківщина» і БПП. Щоправда, роблять це політсили з різним акцентом. БПП апелює до своєї перемоги серед кандидатів на голову громад – 60 представників партії очолили ОТГ, тоді як від «Батьківщини» було обрано лише 13 осіб. Партія Тимошенко ж каже про свою перемогу, відштовхуючись від кількості обраних депутатів до рад ОТГ. За заявами «Батьківщини», 31% її кандидатів було обрано до рад громад. З огляду на те, що наразі йдеться про легкі маніпуляції даними, робити конкретні висновки про результати виборів поки передчасно. Хоча очевидно, що саме «Батьківщина» і БПП продемонстрували найбільш солідні підсумки. У п'ятірку найрезультативніших, крім них, увійшли «Аграрна партія», «УКРОП» і «Наш край».

Mind проаналізував основні тренди в українському політикумі, які стали очевидними після проведення місцевих виборів.

Голосуємо за своїх

Головний підсумок виборів у ОТГ – люди голосують за кандидатів, яких вони добре знають на територіях. Особливо це стосується сільських та селищних громад, де виграють місцеві фермери, керівники підприємств і просто авторитетні люди, які навіть перебуваючи на пенсії, беруть активну участь у місцевому суспільному житті.

Як показує практика, їхня партійна приналежність – це вже другорядний фактор. Швидше, партії з найбільш розгалуженою партійною структурою борються за таких кандидатів.

До цього ж тренду належить і величезний відсоток самовисуванців – людей, які в принципі не вважають за потрібне «фарбуватися» в партійні кольори. І виборця це цілком влаштовує. Часом безробітний самовисуванець з легкістю може виграти в місцевого чиновника, що йде від партії першого ешелону, змушуючи політтехнологів лише знизувати плечима.

Висока явка

Вибори до ОТГ показали безпрецедентно високу явку. На вибори 29 жовтня прийшли 48,2% виборців. Багато хто намагається пояснити дане явище різким зростанням електоральної активності, але це помилка. Секрет у тому, що в компактній сільській місцевості ключовим політичним гравцям простіше мобілізувати своїх виборців. Спрацьовує і «сарафанне радіо», яке залишається основним джерелом інформації в маленьких населених пунктах. На парламентських і президентських виборах домогтися такої явки буде набагато складніше.

Активність місцевих партій

Якщо не враховувати політичних важковаговиків – БПП і «Батьківщину», то доводиться констатувати повний провал інших парламентських партій. Ні «Самопоміч», ні Радикальна партія, ні «Опозиційний блок» не продемонстрували на виборах у ОТГ серйозних результатів.

А ось такі політсили, як «УКРОП», «Наш край» і «Аграрна партія» отримали широке представництво саме за рахунок своїх низових структур і місцевого порядку денного. На виборах у ОТГ така концепція виявилася набагато ліквіднішою від загальноукраїнських політичних гасел. Питання ремонту водопроводу і доріг в конкретному населеному пункті для виборця набагато актуальніше за інтеграцію в ЄС і зняття депутатської недоторканності.

Адмінресурс все ще працює

Результат виборів голів ОТГ вчергове показав, що правляча партія завжди має перевагу на місцевих виборах. Таким привілеєм свого часу користувалися Партія регіонів і, меншою мірою, «Наша Україна». Зараз цей ресурс все ще в руках БПП.

Яскраве тому підтвердження – факт того, що в Дніпропетровській області з 19 голів ОТГ 18 тепер – представники БПП. Багато в чому цьому тренду потурають самі люди на місцях, думаючи, що близькість до правлячої партії є найкращою гарантією кар'єрного зростання. Тому тут йдеться швидше не про тренд, а про усталену традицію.

Порушення – стандартні, скандали – тренд часу

Головною «інформаційною бомбою» виборів у ОТГ став збройний напад на виборчу дільницю в Дніпропетровській області. Це – ще одне свідчення надлишку зброї на руках, яке використовується в політичних цілях. Поки очевидно, що українські правоохоронці до таких викликів не готові.

В іншому букет порушень стандартний – незаконна агітація, фотографування бюлетенів, підкуп. В умовах важкої соціально-економічної ситуації, яка є особливо очевидною в сільській місцевості, подібні особливості виборів по-українськи проявляються набагато яскравіше.

Проектувати результати на парламент – некоректно

Говорити про те, що вибори у ОТГ стали «генеральною репетицією» парламентських виборів – груба помилка. Партії могли випробувати технології і посилити свою структуру, але вони не додали собі загальнонаціонального рейтингу.

Парламентські вибори – це кампанія з геть іншими правилами і абсолютно іншим порядком денним. Тому роботу на місцях в будь-який момент може перекреслити політичний стартап, швидко створений під всеукраїнські вибори, як це зробив у 2014 році «Народний фронт».