Війна світів: чим закінчиться протистояння НАБУ та «Народного фронту»

Відкриття провадження стосовно сина міністра МВС Арсена Авакова, продовження справи Миколи Мартиненка й інформація, що промайнула було в ЗМІ, про підготовлювану підозру на адресу першого заступника міністра юстиції Наталії Севостьянової говорять про те, що протистояння між НАБУ і «Народним фронтом» виходить на новий рівень. При цьому кожен може вийти з цього конфлікту зі своєю вигодою. НАБУ – показати себе як лідера антикорупційної боротьби в Україні, а «Народний фронт» – закріпити свої позиції перед наступним електоральним циклом. Але кожен може і програти. За певних обставини – навіть обидві сторони конфлікту.

Останній тиждень пройшов під знаком гучних скандалів за участі детективів НАБУ і представників «Народного фронту». Спусковим гачком стала справа проти Олександра Авакова в рамках кримінального провадження трирічної давності, пов'язаного із закупівлею рюкзаків для МВС. Незважаючи на те що багато хто чекав від НАБУ публічно-показового дійства, яке закінчиться внесенням застави, справа дійшла до арешту й електронного браслета. Це вивело конфлікт на принципово новий рівень.

Хто під прицілом? Крім сина міністра МВС Арсена Авакова, НАБУ розслідує гучну справу головного спонсора «Народного фронту» Миколи Мартиненка і міністра інфраструктури України Володимира Омеляна.

Що відбувається в справі Мартиненка? Навколо Мартиненка пристрасті вирують вже протягом останніх кількох років, але тема обростає все новими подробицями, а широкі зв'язки спонсора «Народного фронту» дозволяють втягувати в неї все нових і нових дійових осіб. Свого часу детективи НАБУ і САП затримували Миколу Мартиненка і першого заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Сергія Перелому за підозрою в розтраті коштів ДП «СхідГЗК» у розмірі $17,28 млн.

Крім того, НАБУ підозрює їх в заволодінні майном держпідприємства «НАЕК «Енергоатом». Цього тижня НАБУ оголосило про підозру ще трьом фігурантам кримінальної справи: двом громадянам Австрії та громадянину України, керівнику ряду компаній, які систематично вигравали тендери в ДП «СхідГЗК», ДП «НАЕК «Енергоатом», ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія». Він також є головою іноземних підприємств, задіяних у схемі відмивання коштів. Що цікаво, справа Мартиненка не просто не загрузла в бюрократичному болоті – вона продовжує розвиватися і розглядається як один з ключових чинників тиску на «Народний фронт».

Навіщо приходили до Омеляна? Міністр інфраструктури Володимир Омелян потрапив до Кабміну за квотою партії «Народний фронт». Попри перемогу в конфлікті з екс-головою «Укрзалізниці» Войцехом Бальчуном, репутація Омеляна серйозно постраждала. 3 листопада детективи НАБУ провели обшук вдома в Омеляна у справі про незаконне збагачення. Чиновник нібито проживає з сім'єю в будинку вартістю 7 млн грн, який належить двоюрідній племінниці дружини міністра. Пізніше сам Омелян заявив, що НАБУ розслідує п'ять кримінальних справ у рамках зловживань у сфері інфраструктури, зазначивши, що готовий до конструктивної співпраці з правоохоронцями.

Як розвивається справа сина Авакова? У середу Солом'янський суд наклав арешт на нерухомість Олександра Авакова, задовольнивши вимоги слідства. Очевидно, що НАБУ має намір використовувати справу проти сина міністра МВС як свій головний козир, тому намагатиметься вичавити з нього максимум. Навряд чи все закінчиться швидким судовим рішенням, але процесуальні дії, кожна з яких сама по собі є інформаційним приводом, точно триватимуть.

Чим відповідає «Народний фронт»? Відразу після звинувачення сина Авакова фракція партії «Народний фронт» звернулася до послів країн «Великої сімки» з проханням втрутитися в конфлікт з НАБУ. Дії відомства депутати назвали політично вмотивованими. Бажання привернути увагу західних партнерів – той хід «Народного фронту», яким вони хочуть нівелювати конфлікт, надавши йому статусу політично заангажованого. Але з огляду на те, що НАБУ само по собі спирається на підтримку зовнішніх сил, стратегія депутатів вельми спірна. Крім того, сьогодні вустами нардепа Максима Полякова «Народний фронт» звинуватив главу НАБУ Артема Ситника в розкраданні 125 га землі в селі Козин у Київській області. Це початок пінг-понгу щодо звинувачення антикорупціонерів у корупції, що вже не раз давало свої результати в інформаційному полі.

Навіщо це НАБУ? Артема Ситника і компанію часто звинувачують у надмірній активності стосовно політичних суб'єктів. Найчастіше серед мотиваційних стимулів шукають зовнішній слід. Мовляв, НАБУ дуже тісно пов'язане з США, і багато дій детективів – прямий сигнал через океан. Але мало хто думає про те, що мова може йти про особисті амбіції Ситника і його заступників, для яких антикорупційні справи проти політиків першого ешелону – спосіб не лише зайняти свою нішу в сучасній Україні, а й прорубати собі кар'єрний шлях (в тому числі і в політиці) на роки вперед.

Хто виграє від конфлікту? Відповідь очевидна – поки між собою конфліктують два великих центри впливу, виграє завжди третій. У даному випадку це Петро Порошенко і його команда. З одного боку, НАБУ може дискредитувати себе в політичних справах, з іншого – повністю потопити «Народний фронт», який втратить свою суб'єктність. Обидва варіанти для президента – очевидний політичний виграш.