facebook.com
mind
«Воля» – на продаж: чи є у Блейзера шанси позбутися українського активу

«Воля» – на продаж: чи є у Блейзера шанси позбутися українського активу

І чи дійсно активом цікавиться Річард Бренсон

Цей матеріал також доступний російською
«Воля» – на продаж: чи є у Блейзера шанси позбутися українського активу
Фото: Shutterstock

Історія про можливий продаж групи телекомунікаційних компаній «Воля» обростає чутками. Раніше ЗМІ повідомляли, що у придбанні активу зацікавлені колишній глава Адміністрації президента, екс-власник медіахолдингу УМХ Борис Ложкін і екс-міністр інфраструктури Андрій Пивоварський. На думку близьких до «Волі» джерел Mind, у Лондоні наразі ведуться переговори з lifecell і Virgin Media щодо придбання групи компаній. Офіційно можливість угоди не підтверджує жодна зі сторін. Mind спробував відокремити правду від чуток.

Початок. «Воля» була створена у далекому 1999 році після покупки київських кабельних провайдерів «ІнтерВідеоКиїв» і «Київтелемонтаж» інвестфондом SigmaBleyzer Валерія Деми, Майкла і Льва Блейзеров. У той кризовий рік бізнесмени заплатили за активи $12 млн, натомість отримали понад 80% київського ринку кабельного ТБ разом з 450 000 абонентів. Далі скуповували невеликих регіональних провайдерів телебачення й інтернету. Через вісім років – перед новою кризою – продали близько 50% «Волі» (точна частка не розголошувалася) американському фонду прямих інвестицій Providence Equity Partners, що займається вкладеннями у компанії сфери інформаційно-комунікаційних технологій. Сума операції оцінювалася в $300 млн.

Ключові власники. Нині «Воля» офіційно належить 25 компаніям. Найбільші акціонери – Providence (34,92%) і SigmaBleyzer (15,3%). Детальніше «просту» структуру власності можна вивчити на схемі, розміщеній на сайті компанії. 

Причини продажу. «Providence вже давно пора «виходити» з активу: цього «вимагають» внутрішні регламенти. Якщо до 1 січня 2018-го акціонерам фонду не виплатять гроші, частка буде розмита між його пайовиками. Однак знайти нових інвесторів у нинішній ситуації вкрай складно. Недаремно зараз розпочато активну піар-кампанію про те, яка успішна «Воля», і про кількість іменитих претендентів на актив. Насправді менеджмент «Волі» з серпня бігає по всьому ринку з пропозиціями про продаж», – констатує експерт, який побажав залишитися неназваним.

Партнер консалтингової групи E&C Анатолій Фроленков вважає, що ініціатива щодо продажу активу вірогідніше йде від акціонерів «Волі». За його словами, «основна частина належить Providence, в планах якого – зміна структури портфеля, у тому числі «вихід» із даного активу». Втім, у гендиректора групи компаній «Тріолан» Вадима Сидоренка – протилежна думка. «За чутками, «Воля» не хоче продаватися, на акціонерів компанії йде тиск», – зазначає він.

У самій «Волі» не прояснили ситуацію. Прес-служба компанії замість відповідей на запитання Mind обмежилася дослівною цитатою гендиректора «Волі» Джорджа Жембері з недавнього інтерв'ю іншому виданню: «Воля» – дуже успішна компанія, і, звичайно, вона вкрай цікава для інвесторів, тому зацікавленість і чутки не згасають».

Успіх або його видимість: ризики нового інвестора. Багато років «Воля» вважається одним з найбільших національних операторів кабельного ТБ і широкополосного доступу в інтернет (ШПД).

Кількість абонентів. У 2008 році компанія повідомляла, що надає послуги більш ніж 2,5 млн домогосподарств України. Нещодавно Джордж Жембері заявляв, що нині мережа компанії охоплює 3,6 млн домогосподарств. ЗМІ наводять менші цифри: близько 2 млн абонентів. На думку анонімного експерта Mind, показники ще скромніші: «Думаю, абонбаза дута. Компанія маніпулює цифрами. По-перше, враховує не унікальних абонентів, а підсумовує їх по кожній послузі (умовно, пан N. споживає і кабельне ТБ, і інтернет, значить, N. – це два абонента). По-друге, враховує «мертві душі». Багато хто знає, як «просто» абоненту розпрощатися з «Волею» – можна місяцями не платити і вимагати розірвати договір. Але ще дев'ять місяців потому такий абонент буде враховуватися статистикою як діючий». Згідно з підрахунками джерела Mind, зараз у «Волі» – близько 1,1-1,2 млн живих, унікальних абонентів.

Аналогічна думка і в іншого спікера, що також побажав залишитися неназваним: «Хитра методологія підрахунку (2 або 3 в 1) спотворює реальну картину для інвесторів. Думаю, орієнтовна похибка у підрахунку унікальних абонентів – 35%. А завдяки життю «мертвих душ» протягом 9 місяців компанія може приховувати до 18% відтоку користувачів, при цьому середня міграція по ринку становить 0,8-2% на місяць».

Міграція абонентів. Нарощувати абонбазу й утримувати користувачів «Волі» заважає ряд чинників, вважає анонімний спікер: «Нових абонентів компанія в основному отримує за рахунок покупки регіональних операторів і демпінгу. Хоча офіційно «Воля» заявляє, що вона – у числі ярих борців з демпінгом, ці заяви не заважають їй запускати акції «Інтернет у подарунок», «Платіть за місяць – три в подарунок» і т.п. А з утриманням користувачів – ситуація сумна».

Директор «Паутина.NET» Олександр Арутюнян теж констатує, що «Воля» стала найзапеклішим представником демпінгу. «Наприклад, у Рівному вони зараз пропонують 25 грн на місяць протягом року, в Києві – 33 грн на місяць. Ситуація близька до маразму, оскільки собівартість вище. Припускаю, що «Воля» не платить за телеправа у належному обсязі і приховує свою реальну базу клієнтів перед платними телеканалами», – допускає Арутюнян. Непряме підтвердження цієї думки ми знайшли у базі YouControl: найближчим часом на розгляд винесено п'ять справ про виплату компенсацій за порушення майнових і авторських прав у Господарському та Апеляційному судах Києва. Позивачі – «Мун Рекордс» і «Уорнер Мьюзік Україна».

«В результаті у «Волі» – колосальний регулярний відтік бази клієнтів, – вважає директор «Паутина.NET». – Вони самі себе загнали в штопор. Знецінили свою послугу в очах споживача: підключаючи клієнтів на 25 грн, вони не можуть змусити їх платити ринкові 150-180 грн. І отримують регулярний відтік. При цьому збільшують розмір знижки. Рано чи пізно це призведе до дна». На думку Арутюняна, менеджмент «Волі» може дурити власників звітами і красти прибуток акціонерів демпінгом та знеціненням послуг. «Не здивуюся, якщо всередині компанії – серйозна корупція, де на маркетингові акції виводиться величезний бюджет, а підключаються фейкові клієнти. З ціною 25 грн на місяць за послуги і ціною залучення клієнта в бюджеті приблизно 700 грн», – припускає він.

Додаткові інвестиції у мережу. «Насторожує технологічно застаріла мережа. Київські мережі «Волі» ще на DOCSIS – стандарті, який передбачає передачу даних абоненту по загальному коаксіальному кабелю зі значними обмеженнями швидкості», – розповідає джерело видання.

«Це головна «пробоїна у днищі корабля». Через експлуатацію застарілих технологій перспективи ШПД цього провайдера, м'яко кажучи, туманні. Неминучий «повзучий» відтік абонентів в бік більш технологічних конкурентів. У модернізацію мереж новому власнику доведеться додатково вкласти десятки мільйонів доларів», – переконаний співзасновник дніпропетровського провайдера «Фрегат» Сергій Шишкін.

Окупність інвестицій (ROI). За даними ЗМІ, в останні роки в модернізацію мережі, абонентське обладнання, контент компанія вклала близько 1,4 млрд грн. «ROI не розголошують. Збоку ж ефекту не видно. «Воля» тупцює на місці, помітного ривка не було. Якби стільки ж грошей вклали в її конкурентів – вони б злетіли. Ринок і без такого обсягу вливань зростає швидше «Волі», – вважає джерело видання.

За оцінкою YouControl, у останні роки в компанії спостерігається помірна динаміка фінпоказників.

Динаміка фінансових показників «Волі-Кабель»

Джерело: YouControl

«Динаміку зростання як самої компанії, так і її ринкової частки, скоріше, можна віднести до факторів, що знижують вартість активу. Про ефективність ведення бізнесу і маркетингової політики красномовно свідчать її позиції по відношенню до інших гравців. Особливо якщо порівняти кількість інвестованих ресурсів у розвиток активу», – вважає Анатолій Фроленков.

«Воля» – на продаж: чи є у Блейзера шанси позбутися українського активу
«Воля» – на продаж: чи є у Блейзера шанси позбутися українського активу
Джерело: YouControl


Плюси для потенційних інвесторів. «Головна перевага компанії – її розмір (ринкова частка, особливо на ринку платного ТБ) та системність. Актив працює за зрозумілими для інвесторів стандартами, має позитивну історію залучення міжнародних фондів», – вважає партнер консалтингової групи E&C.

Претенденти на покупку. Раніше ЗМІ припускали, що Борис Ложкін і Андрій Пивоварський мають намір створити телеком-холдинг, консолідувавши ряд великих гравців ринку. За словами близького до «Волі» джерела видання, Ложкіну вже відмовили, оскільки він запропонував надто смішну ціну. Сам бізнесмен поки не відповів на запит видання. Однак анонімне джерело впевнене, що Ложкіна ще рано списувати з рахунків: «Поки він – єдиний, хто дав хоч якусь ціну за актив ($55 млн). Переговори з іншими – «пил у очі», аби поторгуватися».

Другий ймовірний кандидат – lifecell. Раніше головний виконавчий директор компанії Ісмет Язиджі розповідав в інтерв'ю Mind, що придивляється до телеком-активів. У прес-службі lifecell напередодні повідомили виданню, що поки вони не можуть нічого коментувати.

Третій та найбільш фантастичний претендент, названий нам джерелом, близьким до «Волі», – корпорація Virgin Group, до складу якої входить Virgin Media – британська компанія, що надає послуги на ринку кабельної та мобільної телефонії, телебачення і ШПД. Нагадаємо, у 2015 році засновник Virgin Group Річард Бренсон проговорився, що збирався придбати «МТС-Україна». Але переговори з Virgin не увінчалися успіхом. Рік по тому на Всесвітньому економічному форумі в Давосі Бренсон повідомляв про свою зацікавленість в інвестуванні в українські стартапи. У Virgin Media поки не відповіли на запит Mind.

Мета вірогідної покупки. На думку телеком-експерта, радника першого віце-прем'єр міністра з питань цифрової економіки Олени Мініч, «Воля» може бути цікава стратегічному інвесторові як дистриб'ютор відео-контенту. «Останні роки споживчий тренд серед користувачів мобільного зв'язку все більше зміщується у бік передачі даних – 89% всього трафіку генерується смартфонами, і велика частина – відео-контент. Згідно з дослідженням Cisco, мобільний трафік передачі даних виріс на 63% в 2016 році, і відео-трафік, а саме перегляд ОТТ (метод надання відеопослуг через інтернет, часто без прямого контакту з оператором зв'язку. – Mind) й іншого відео-контенту, склав уже 60% від усього трафіку передачі даних. За прогнозами, до 2020 року перегляд відео досягне 7,5 години в день (у порівнянні з 4,8 години зараз) і досягне 78% від всього трафіку передачі даних», – прогнозує Мініч.

Таку статистику і тренди зростання споживання відео телеком-оператори просто не можуть ігнорувати, переконана вона, адже телеком-компаніям потрібен доступ до виробництва і дистрибуції відео-контенту. «Це завдання оператори вирішують по-різному: хтось купує контент-мейкерів, а хтось – дистриб'юторів відео-контенту з налагодженими зв'язками з мейджерами і відео-платформами, з останньою милею до користувачів – кабельні ТВ-мережі», – детально пояснює Олена Мініч. На її думку, маючи позитивний P&L (звіт про прибутки і збитки), компанія також може бути цікава фінансовим інвесторам для подальшого зростання і екзиту.

За словами партнера та співзасновника Axon Partners Дениса Берегового, на різношерстому українському телеком-ринку не так багато активів, які могли б привертати увагу іноземних та місцевих інвесторів. Береговий відносить «Волю» якраз до цієї приємної меншості (навіть незважаючи на невміння видаляти номери телефонів із бази клієнтів), оскільки компанія вже давно виглядає готовою до продажу, паралельно посилюючи свій портфель новими поглинаннями. «У 2016 році «Київстар» придивлявся до покупки, зараз на першому плані lifecell – все закономірно. І тим, і іншим потрібно в XXI столітті диверсифікувати бізнес за рахунок ОТТ, VoD (відео за запитом, система індивідуальної доставки абонентові телевізійних програм та фільмів. – Mind) і інших «конвергентних» сервісів, домагатися їхньої синергії з традиційними послугами зв'язку. Нормальна реакція операторів на майбутнє, де інформація – нова нафта», – вважає він.

На його думку, зовнішніх інвесторів, які не обжилися на українському ринку, може привабити відносна дешевизна «входу» і очікування зростання місцевої економіки у майбутньому.

Ціна угоди. Нині – найкращі часи для покупки та найгірші для продажу, вважають опитані спікери. «Мультиплікатори при М&А телеком-активів вже давно не перевищують 2. Часи бурхливого експоненціального зростання пройшли. У нас жартують, що ЕBIDTA давно не та», – розповідає Олена Мініч. «Зараз телеком-активи у світі рідко продають вище, ніж за 4,5-5 EBITDA. В Україні основні операції проходять в межах до 20-25 місячних оборотів», – додає Анатолій Фроленков.

Раніше в ЗМІ називалася значна вилка орієнтовної суми угоди: від $50 млн до $200 млн за 100% «Волі». Мініч наводить просту формулу оцінки вартості активу. За умови, що середній дохід від одного абонента (ARPU) 80 грн в місяць, абонбаза – 2 млн, отримуємо близько $147,69 млн = 80 грн х 12 місяців х 2 роки х 2 млн абонентів / 26 (курс $). Якщо у цій формулі замінити 2 млн на 1,2 млн абонентів (передбачувану нашим спікером реальну базу «Волі»), вартість знизиться до $ 88,6 млн.

«При самому позитивному сценарії акціонерам вдасться умовити віддати за «Волю» до $130 млн. Але ймовірність такого сценарію доволі невисока, – вважає Анатолій Фроленков. – Якщо порівнювати останнє придбання «Волею» оператора «ЕйБі Україна» (ТМ Airbites) за $2,5 млн, запропонована фондом Ложкіна і Пивоварського ціна вже не здається несправедливою й низькою.Зрозуміло, що даний оператор був в рази менше, але він, як і «Воля», мав позитивну історію залучення іноземних фондів».

«Ціна залежатиме від того, як сторгуються і як правильно оцінять під час due diligence вартість технічного апгрейда і злиття з платформами стратегічного інвестора», – вважає Олена Мініч.

Сценарії розвитку подій. Фроленков вважає найбільш вірогідним, що актив повністю або частково викупить іноземний фонд або профільний інвестор. Саме такий сценарій буде оптимальним як для поточних власників, так і для самого активу. Другий варіант, за його словами, це що частку Providence викуплять міноритарії «Волі». «На ймовірність даного сценарію впливає низка факторів: чи захочуть нинішні власники продовжувати інвестувати в телеком, чи буде у них бажання запропонувати більш вигідні умови, ніж поточні пропозиції, чи цікаве їм збільшення частки саме у «Волі» і т.д.», – перераховує Фроленков. Третій і найменш вірогідний сценарій, на думку Фроленкова – Providence знайде «шпарини», щоб залишитися співвласником «Волі», і відкладе продаж активу в очікуванні більш сприятливої ринкової кон'юнктури. Однак партнер консалтингової групи E&C не впевнений, що ці часи незабаром настануть: «Поки ми бачимо не тільки зниження інтересу до телеком-активів в світі, але й постійне зниження мультиплікаторів по операціях».

Вадим Сидоренко упевнений, що комерційна операція не відбудеться: «Найближчим часом «Волю» ніхто не купить. Компанія буде коштувати стільки, що жодна людина при здоровому глузді не дасть таку суму. Providence вклав у «Волю» $300 млн. Продаватися в мінус фонд не захоче. Тому можна зробити висновок, що добровільної комерційної угоди не буде. Покупцем може стати тільки той, у кого є влада, точніше, можливість тиску».

На думку анонімного джерела, найбільш вигідний варіант для акціонерів «Волі» – продаж активу непрофільному інвестору, що не розбирається у нюансах ШПД, оскільки тільки в такому випадку за актив вдасться виручити більше $80 млн.

Зміни для абонентів з новим власником. На думку Олени Мініч, у разі придбання «Волі» «стратегами» (телеком або медіа), вони будуть максимально використовувати economy of scale і мігрувати абонбазу компанії у свої стандартні телеком та медійні платформи. «Це 100% позитивно позначиться на якості та рівні сервісу для клієнтів. Залишається відкритим питання, чи будуть вони міняти DOCSIS на нове покоління. Але проігнорувати проблему їм навряд чи вдасться», – впевнена вона.

Фінансові інвестори, за словами Мініч, як правило, йдуть шляхом yield margin і не ставлять в основу технологічну модернізацію, за винятком випадків, якщо інновації та модернізація дадуть в рази більше прибутку, ніж без неї. «Тому з приходом фінінвестора зазвичай йде збільшення ефективності бізнесу не за рахунок технологічної синергії, а за рахунок скорочення витрат, що не завжди позитивно позначається на розвитку компанії», – резюмує Олена Мініч.